Ґабрієль Урбен Форе (фр. Gabriel Urbain Fauré; 12 травня 1845 — 4 листопада 1924) — французький композитор та педагог.
| Габрієль Форе | |
|---|---|
| фр. Gabriel Urbain Fauré[1] | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | фр. Gabriel Urbain Fauré[1] |
| Дата народження | 12 травня 1845 |
| Місце народження | Пам'є, Франція |
| Дата смерті | 4 листопада 1924 (79 років) |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Причина смерті | пневмонія |
| Поховання | Цвинтар Пассі[1][2] |
| Роки активності | 1861 — 1924[3] |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | француз |
| Професія | композитор, педагог |
| Освіта | Niedermeyer school in Parisd |
| Вчителі | Каміль Сен-Санс[4] і Gustave Lefèvred |
| Відомі учні | Моріс Жозеф Равель[5], Шарль Кьокленd, Джордже Енеску, Надія Буланже, Émile Vuillermozd, Луї Обер, Gretchen Osgood Warrend, Lucien Garband, Raoul Laparrad, Еміль Жак-Далькроз, Альфредо Казелла, Emil Freyd і Лілі Буланже |
| Інструменти | орган |
| Жанри | опера, музика епохи романтизму[6][7] і класична музика |
| Magnum opus | Реквієм[1], Élégied і Piano Quintet No. 2d |
| Членство | Академія красних мистецтв Франції (14 листопада 1924) |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Нагороди | |
| Батько | Toussaint Fauréd |
| У шлюбі з | Марі Фореd[1][8] |
| Діти | Emmanuel Fauré-Frémietd[1] і Philippe Fauré-Frémietd[1] |
| Автограф |  |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в Пам'є в сім'ї шкільного учителя. У дев'ятирічному віці почав учитися у школи при Інституті церковної музики, очолюваному Луї Нідермеєром, в якому готували органістів і хормайстерів для потреб католицької церкви; серед вчителів Форе в цьому навчальному закладі був Каміль Сен-Санс. Пізніше Форе деякий час викладав там же.
У 1870 році з початком Франко-прусської війни Форе був покликаний в армію і брав участь в обороні Парижа. Потім разом з Інститутом церковної музики (Школою Нідермеєра) Форе поїхав до Швейцарії. Повернувшись після придушення Паризької комуни, Форе зайняв посаду помічника органіста і хормайстера в церкві Сен-Сюльпіс, а в 1874 році перейшов на роботу в церкву святої Магдалини (Париж), де був помічником Сен-Санса; в 1877 році Сен-Санс вийшов у відставку, і Форе зайняв місце хормейстера в цьому знаменитому паризькому соборі.
Після кількарічного невдалого роману з Маріанною Віардо Форі в 1883 році одружився з Марі Фремо, дочці скульптора Е. Фремо. У них народилося двоє синів, з яких старший, Емманюєль, став відомим фахівцем із біології моря, а молодший, Філіп — відомим письменником.
У 1898 році Форе відвідав Лондон, де диригував своєю музикою до п'єси Моріса Метерлінка «Пеллеас і Мелісанда» у виставі, поставленій Форбс-Робертсоном. В 1896 році Форе став професором композиції в Паризькій консерваторії (після Жуля Массне), а в 1905 році — її директором. Серед учнів Ґабрієля Форе — Моріс Равель, Л. Обер, Ф. Шмітт, Ш. Кьоклен, Ж. Роже-Дюкас, Джордже Енеску, Надія Буланже.
Під кінець життя Форе втратив слух; він пішов із посади директора в 1920 році й жив на скромну пенсію, присвятивши себе винятково композиції.
Творчість
Творча спадщина Форе включає:
опери
- «Прометей» (Prométhée, опера в трьох діях: Tragédie lyrique, fp. 1900)
- «Пенелопа» (Pénélope, опера в трьох діях: Poème lyrique, fp. 1913)
для оркестру
- сюїта «Маски і Бергамаски», Op. 112;
- сюїта «Пеллеас і Мелізанда», Op. 80
- Балада для фортепіано з оркестром, Op.19
- Фантазія для фортепіано з оркестром Op.111,
для хору
- Cantique de Jean Racine, Op. 11 (1865)
- Les Djinns, Op. 12 (1875) — na podstawie wiersza Victora Hugo
- La Naissance de Vénus, Op. 29
- Реквієм d-moll, Op. 48 (1877, оркестрований в 1899)
- Ave verum corpus, Op. 65 No. 1
- Ave Maria, Op. 67
камерні твори
- 2 фортепіанних квартети, Op. 15 і 45
- Тріо для скрипки, віолончелі та фортепіано,
- твори для скрипки й фортепіано (2 сонати, елегія, серенада, романс),
фортепіанні твори
- 13 ноктюрнів,
- 6 прелюдій,
- 13 баркарол,
- 6 експромтів,
- 4 вальси-каприси.
вокальна музика
- романси на вірші відомих французьких поетів (П. Верлен, Т. Готьє, В. Гюґо, Ш. Л. де Ліль, В. де Ліль-Адан).
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
