Вільногірськ

Вільногі́рськ — місто у Дніпропетровській області, у Кам'янському районі, розташоване у верхів'ї річки Домоткань, на відстані 95,8 км на захід від обласного центру (автошляхами Н08, Т 0429 та Т 0415). Населення на 12 серпня 2024 року становить 19 тис. осіб^[2]. Є адміністративним центром Вільногірської міської громади.

Вільногірськ
Герб Вільногірська Прапор Вільногірська
Основні дані
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Кам'янський район
Тер. громада	Вільногірська міська громада
Засноване	12 серпня 1956
Статус міста	з 1964 року
Населення	▼ 22 079 (01.01.2022)[1]
Агломерація	Дніпровська агломерація
Площа	10 км²
Густота населення	2 363 осіб/км²
Поштові індекси	51700-51799
Телефонний код	+380-5653
Координати	48°28′41″ пн. ш. 34°1′41″ сх. д.
Висота над рівнем моря	178 м
Водойма	р. Самоткань
Назва мешканців	вільногірча́нин вільногірча́нка вільногірча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Вільногірськ
До обл./респ. центру
- фізична	70 км
- залізницею	89 км
- автошляхами	95,8 км
До Києва
- фізична	370 км
- залізницею	443 км
- автошляхами	383 км
Міська влада
Адреса	м. Вільногірськ, вул. Варена, 15
Вебсторінка	Вільногірська міськрада
Міський голова	Василенко Володимир Павлович
Вільногірськ у Вікісховищі Карта Вільногірськ Вільногірськ

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вільногірськ (значення).

Географія

Місто належить Кам'янському районові, розташоване за 62 км від районного центру автодорогою Т 0415, Т 0429 і Т 0412. Лежить на одному з витоків річки Самоткань. Місто є адміністративним центром Вільногірської міської громади. Через місто проходять автомобільні дороги Т 0415 і Т 0423, а також залізниця, станція Вільногірськ.

Історія

Стела на честь заснування міста

Виникнення Вільногірська пов'язане із промисловим освоєнням покладів титанових руд — циркон-рутил-ільменітового родовища біля витоків Самоткані. У квітні 1956 року було ухвалено рішення про будівництво гірничо-металургійного комбінату і робітничого селища. 12 серпня 1956 року є офіційною датою заснування (будівництво з липня) Вільногірська.

16 червня 1958 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради населеному пункту при будівництві гірничо-металургійного комбінату була присвоєна назва Вільногірська, оскільки селище виникло поблизу станції Вільні Хутори (та по гірничо-металургійному комбінату).

З 1965 року Вільногірськ місто Верхньодніпровського району, з 1990 року місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області.

У 2020 після реформи місто стало адміністративним центром Вільногірської міської громади та увійшло у склад Кам'янського району.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[3]:

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	11 217	2127	1621	3765	2794	891	19
Жінки	12 863	2088	1626	3963	3755	1358	73
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 19  85 + 73  27  80-84 102  133  75-79 261  261  70-74 418  470  65-69 577  958  60-64 1302  529  55-59 795  601  50-54 843  706  45-49 815  911  40-44 1013  1031  35-39 1055  899  30-34 992  924  25-29 903  788  20-24 790  833  15-20 836  922  10-14 945  688  5-9 680  517  0-4 463

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[4]:

Національність	Відсоток
українці	85.82%
росіяни	12.66%
білоруси	0.84%
молдовани	0.12%
вірмени	0.10%
інші/не вказали	0.46%

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5][6]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	19590	81.35%
російська	4398	18.26%
білоруська	59	0.25%
інші/не вказали	33	0.14%
Усього	24080	100%

Економіка

Містоутворююче підприємство (98,2 % валового продукту міста) — Філія «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»^[7], що є одним з провідних підприємств металургійної галузі України з виробництва концентратів рідкісних металів. Комбінат забезпечує сировиною такі галузі економіки, як хімічна, електротехнічна та машинобудівна. Основним структурним підрозділом є гірниче виробництво, яке здійснює виробку родовища відкритим способом із наступною рекультивацією земель. Також є збагачувальне виробництво — дезінтеграція та обезшламлювання розсипу, гравітаційне, електричне та магнітне збагачування, металургійне виробництво — хіміко-металургійні процеси переробки концентратів із виділенням сполучень цирконію, сульфату цирконію, чотирихлористого кремнію. Сьогодні комбінат випускає понад 50 видів продукції, яка експортується за кордон. У 1995 році комбінат став членом Міжнародного клубу торговельних лідерів, у 1996 році його удостоєно міжнародного призу «Золотий глобус».

На місцевій сировині працюють такі підприємства, як ЗАТ «Вільногірське скло», ТОВ з ІІ «Кольорові метали», ВАТ «Вільногірський завод залізобетонних виробів».

Підприємства міста випускають залізобетонні конструкції, розчин, бетон, скляну тару, цеглу, гофротару.

Заклади освіти та культури

У місті є два вищих професійних заклади: Вільногірський технікум Національної металургійної академії України та «Західно-Дніпровський центр професійно-технічної освіти».

Також працюють 4 загальноосвітні школи, центр профільного навчання та дитячої творчості, музична школа, 5 дошкільних навчальних закладів. Є дитячо-юнацька спортивна школа та спортивний комплекс із басейном та стадіоном.

Мережу закладів культури становлять 2 бібліотеки, школа мистецтв, центр дозвілля, виставкова зала. Найвідоміший заклад культури у Вільногірську — палац культури «Металург», у якому працює 14 колективів художньої самодіяльності.

Пам'ятки

• Алея слави — алея, викладена зі спеціальної кам'яної плитки червоного кольору. Відкрита 9 травня 2005 на честь 60-річчя перемоги СРСР у Німецько-радянській війні
• Пам'ятник «Гармата» — гармата часів Німецько-радянської війни, розташована в парку культури та відпочинку. Відкрита 9 травня 2005 року на честь 60-річчя перемоги СРСР у Німецько-радянській війні
• Пам'ятник «Якір» — залізний якір, встановлений на честь суховантажу «Вільногірськ» (затонув у 2007)
• Пам'ятник Т. Г. Шевченку — бюст великого українського письменника.
• Пам'ятник Віктору Вікторовичу Варену — першому директору Вільногірського ГМК — встановлено біля центральної прохідної комбінату.
• Пам'ятник Мамонтову, засновнику міста
• Пам'ятник Тарасову, льотчик
• Пам'ятник Гагаріну, космонавт

Відомі уродженці

• Бандурченко Олег Миколайович (1959-2022) - командир мінометної батареї Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Голубєв Денис Григорович (1983—2015) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Горобець Сергій Валерійович (1986—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Простяков Владислав Дмитрович (1996—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Рященко Іван Вікторович (1983—2018) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Гайдук Сергій Анатолійович (1963 р.н.) — віцеадмірал, командувач ВМС України (7 березня 2014 — 15 квітня 2016).
• Цой Віталій Ігорович (1979—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Проживали

• Широкий Геннадій В'ячеславович (1969—2018) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.