Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ві́ктор Емі́ль Франкль (нім. Viktor Emil Frankl; 26 березня 1905, Відень — 2 вересня 1997, Відень) — австрійський психіатр, психотерапевт і філософ єврейського походження, творець так званої Третьої віденської школи психотерапії[5].
| Віктор Франкль | |
|---|---|
| нім. Viktor Emil Frankl | |
 | |
| Псевдоніми | Gabriel Lion |
| Народився | 26 березня 1905[1][2][…] Відень, Австро-Угорщина[1][3] |
| Помер | 2 вересня 1997[1][2][…] (92 роки) Відень, Австрія |
| Поховання | Старе єврейське кладовище[d] |
| Країна |  Австрія |
| Діяльність | психотерапевт, психолог, психіатр, професор, невролог, existential therapist, письменник, хірург, льотчик, викладач університету |
| Alma mater | Віденський університет |
| Галузь | психіатрія, психологія, неврологія[4] і психотерапія[4] |
| Заклад | Віденський університет |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[3] |
| Відомі учні | Raymond Ackermand |
| У шлюбі з | Tilly Grosserd |
| Нагороди |   Почесне кільце міста Відняd Почесний доктор Віденського університетуd Почесний доктор Зальцбурзького університетуd почесний доктор Люблінського католицького університетуd honorary doctor of the Charles University of Pragued honorary doctor of the University of Brasíliad Ehrenpreis des österreichischen Buchhandels für Toleranz in Denken und Handelnd (1991) Kardinal-Innitzer-Preisd |
 Віктор Франкль у Вікісховищі | |
В основній праці «Людина в пошуках справжнього сенсу», що була вперше опублікована в 1946 році, викладений його екстремальний досвід виживання в концентраційному таборі. Цей досвід став філософсько-емпіричною основою для створення нового методу екзистенційної психотерапії — логотерапії.
Згідно з логотерапією, рушійною силою людської поведінки є прагнення знайти та реалізувати наявний у зовнішньому світі сенс життя. Одною з ключових, саме людських, властивостей є воля до сенсу. Пригноблення цієї потреби, яку Франкль називав екзистенціальною фрустрацією, є частою причиною психічних та невротичних розладів особистості — ноогенних розладів. Логотерапія покликана допомагати людині зробити життя — своє минуле, сьогодення, майбутнє — осмисленнішим, і цим позбавити його від неврозу, який часто породжується відчуттям нісенітниці.
Народився 26 березня 1905 року у Відні в родині єврейського походження.
З 1923 року навчався у Віденському університеті (спеціалізація — неврологія та психіатрія, напрямок — депресія та самогубство).
Під час навчання спілкувався із Зигмундом Фрейдом і співпрацював з Альфредом Адлером. Пізніше відійшов від психоаналізу.
У 1933—1937 роках очолював так званий «павільйон самогубців» (нім. Selbstmörderpavillon) у головній Віденській лікарні. Після анексії Австрії нацистською Німеччиною у 1938 році втратив право лікувати «арійських» хворих і мав перейти до Шпиталю Ротшильда (нім. Rothschild-Spital) — єдиної віденської лікарні, де все ще лікували пацієнтів єврейського походження. Там він працював за фахом і навіть робив операції на мозку. Його медичні рекомендації дали змогу врятувати кількох людей від нацистської програми евтаназії хворих.
У грудні 1941 року одружився із Тіллі Гроссер.
25 вересня 1942 року з дружиною та батьками був депортований до концтабору Терезієнштадт. Якийсь час йому дозволялося працювати за фахом. Але 19 жовтня 1944 року був відправлений до Аушвіцу. Його батьків було знищено в Аушвіці, а дружина померла у таборі Берген-Бельзен. Про це він дізнався лише після визволення.
Йому пощастило уникнути газової камери, але на тих, хто вижив, чекали нелюдські умови життя: голод, приниження, важка фізична робота за умов відсутності нормального одягу та харчування, тощо. Крім того, людей тримали в постійному страху й стресі. За таких умов чимало людей здавалися і вмирали. Ті, хто вижив, проходили три стадії психологічної «адаптації». Перейшовши через усе це, спостерігаючи за собою й товаришами, Франкль виробив власну теорію психотерапії — логотерапію.
 |
Я бачив сенс свого життя в тому, щоб допомагати іншим побачити сенс у своєму житті. |  |
— В. Франкль | ||
Пізніше він опише цей досвід у книзі «Людина у пошуках справжнього сенсу» (нім. Ein Psycholog erlebt das Konzentrationslager, в англійському перекладі — англ. Man's Search for Meaning: An Introduction to Logotherapy).
З Аушвіца його перевели до концтабору Дахау, де йому вдалося вижити й дочекатися 27 квітня 1945 року, коли табір був звільнений американцями.
Після війни протягом 25 років Франкль очолював неврологічну поліклініку у Відні.
У 1947 році одружився вдруге з Елеонорою Катаріною Швіндт, яка була практикуючою католичкою. Пара поважала релігійні погляди одне одного, вони разом ходили як до церкви, так і до синагоги, святкували Різдво й Хануку. Їхня дочка Габріеле стала дитячим психологом.
У 1948 році захистив докторську дисертацію з філософії на тему «Підсвідомий Бог».
У 1955 році став професором Віденського університету.
У 1970 році, у Сан-Дієго (Каліфорнія) відкрився перший у світі інститут логотерапії. Сьогодні логотерапевтичні товариства є у багатьох країнах світу.
Його книги перекладено на 32 мови світу.
У 2016 році «Клуб сімейного дозвілля» видав українською мовою його книгу В. Франкль. «Людина в пошуках справжнього сенсу» (Man's search for meaning)[6].
Людина має бути особистістю, яка стоїть вище за те, що її обмежує і те, що її зумовлює. Людина є настільки людиною, наскільки вона виходить за межі власної природи та стоїть вище власних інстинктів і бажань. Вона може їх контролювати й підкорювати, а не бігти за ними. Людина, на відміну від тварини, має духовну сферу буття, і те, що протистоїть усьому соціальному, тілесному і навіть психічному в людині — ми називаємо духовним. Духовне за означенням є вільним у людині. Духовне в людині те, що завжди можна заперечити. Людина завжди зорієнтована не на себе, а на якусь справу чи на іншу людину в любові до якої вона шукає себе, реалізує своє я. Таким чином, людина може віднайти себе тою мірою, у якій вона втрачає себе і не привертає до себе уваги[7].
Людина завжди була вільною істотою попри обставини. Свобода дає можливість людині бути «нелюдом» або святим. Свобода як атрибут буття — це якраз свобода від чогось, свобода для чогось[7].
Найперше свобода може виявлятися до генів, до обставин (середовища) і до захоплень. Щодо генів, то тут автор не згідний із приказкою «яблуня від яблуні не далеко падає», адже часто близнюки в одній сім'ї можуть жити протилежним життям: один — вбивця, а інший — поліцейський, наприклад. Те саме й обставини — не вони детермінують людину, а людина сама визначає як до них ставитись. Тому в таборах смерті й в катівнях було достатньо випадків як альтруїзму, так і примітивних форм виживання та егоїзму. Проте, очевидно, людина є вільною лише умовно, бо свобода не є тотожною до всемогутності через обмеженість природи[7].
Вразливим місцем антропології Фрейда було вчення про те, що людина найбільше прагне насолод, адже що більше людина їх прагне, то менше вона їх отримує, і навпаки: чим більше людина хоче уникнути страждань і невдоволеності, тим більше вона в це втрапляє. Людина завжди може сказати «ні» своїм інстинктам і примхам[7].
16 жовтня 1995 року присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
