Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ Російської Федерації

Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ (ППО СВ) — рід військ Сухопутних військ Російської Федерації, призначений для прикриття військ і об'єктів від дій засобів повітряного нападу противника при веденні кількома загальновійськовими об'єднаннями і з'єднаннями операцій (бойових дій), створення перегрупувань (маршу) і розташуванні на місці.^[1] Слід відрізняти Війська ППО Сухопутних військ (Військова ППО) від Військ ППО та ПРО Повітряно-космічних сил (Об'єктова ППО, ППО території країни).

Війська протиповітряної оборони сухопутних військ ЗС Російської Федерації
Войска противовоздушной обороны сухопутных войск ВС Российской Федерации
Велика емблема ППО СВ (з 2004 рг.)гісе
На службі	з 1992 року
Країна	Росія
Належність	Збройні сили Російської Федерації
Тип	Протиповітряна оборона
Війни/битви	Збройний конфлікт в Південній Осетії (2008) Війна на сході України
Вебсайт	structure.mil.ru/structure/forces/ground/structure/vpvo.htm​(рос.)
Медіафайли на Вікісховищі

На Війська ППО СВ покладається виконання таких основних завдань:

• несення бойового чергування з протиповітряної оборони;
• ведення розвідки повітряного противника і оповіщення військ які прикривають;
• знищення засобів повітряного нападу противника в польоті;
• участь у веденні протиракетної оборони на театрах військових дій.^[1]

Структура

Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ (ППО СВ) організаційно складаються з органів військового управління, командних пунктів ППО, зенітних ракетних (ракетно-артилерійських) і радіотехнічних з'єднань, військових частин і підрозділів. Вони здатні знищувати засоби повітряного нападу противника у всьому діапазоні висот (гранично малих — до 200 м, малих — від 200 до 1000 м, середніх — від 1000 до 4000 м, великих — від 4000 до 12000 м і в стратосфері — понад 12000 м) і швидкостей польоту. Війська ППО СВ оснащені різними по досяжності, канальності і способам наведення ракет зенітними ракетними, зенітними артилерійськими, зенітними гарматно-ракетними комплексами (системами) і переносними зенітними ракетними комплексами. Залежно від дальності ураження повітряних цілей вони поділяються на комплекси ближньої дії — до 10 км, малої дальності — до 30 км, середньої дальності — до 100 км і дальньої дії — понад 100 км. Розвиток військ ППО СВ здійснюється шляхом підвищення мобільності, живучості, скритності роботи, ступеня автоматизації, вогневої продуктивності, розширення параметрів зони ураження, зниження часу реакції і масо-габаритних характеристик зенітних ракетних (ракетно-артилерійських) комплексів.^[1]

Історична довідка

Початком формування підрозділів військової ППО послужив наказ генерала Алексєєва - начальника штабу Верховного Головнокомандувача (Микола II) від 13 (26) грудня 1915 року № 368, яким було оголошено про формування окремих четиригарматних легких батарей для стрільби по повітряному флоту.^[2][3][4] Згідно з наказом міністра оборони РФ від 9 лютого 2007 року № 50, датою створення військової протиповітряної оборони вважається 26 грудня.^[2][5]

Восени 1941 року єдина система ППО СРСР була розділена на Військову і ППО території країни.^[2][6]

16 серпня 1958 року наказом № ** 69 Міністра оборони СРСР Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського в складі Сухопутних військ був створений новий рід військ - війська протиповітряної оборони Сухопутних військ.^[2][6]

У 1997 році з метою вдосконалення керівництва військами ППО війська протиповітряної оборони Сухопутних військ, з'єднання, військові частини і підрозділи ППО Берегові військ ВМФ, військові частини і підрозділи ППО ВДВ, а також з'єднання та військові частини ППО резерву Верховного Головнокомандувача були об'єднані в війська військової протиповітряної оборони Збройних Сил Російської Федерації.^[7]

День військової протиповітряної оборони у Збройних Силах Росії відзначається 26 грудня.^[3][8][9]

Командувачі

• 1991—2000 — генерал-полковник Духов Борис Інокентійович (начальник військ ППО Сухопутних військ ЗС РФ)
• 2000—2005 — генерал-полковник Володимир Данилкін (начальник Військової ППО ЗС РФ)
• 2005—2008 — генерал-полковник Фролов Микола Олексійович (начальник Військової ППО ЗС РФ)
• 2008—2010 — генерал-майор Круш Михайло Кондратійович (начальник Військової ППО ЗС РФ)
• 2010 — до тепер — генерал-майор (з 2013 р. генерал-лейтенант) Леонов Олександр Петрович^[10] (начальник військ ППО Сухопутних військ ЗС РФ)

Радіолокаційні станції (РЛС) і автоматизовані засоби управління (АЗУ) Військової ППО

Парк нових РЛС склали: чергового режиму — «Небо-СВ», «Небо-СВУ», «Каста-2-2»; бойового режиму — «Огляд-3», «Імбир», «Купол»; переносна «Гармонь».^[2]

Парк нових засобів АЗУ склали: «Поляна-Д1», «Поляна-Д4», рухомий пункт розвідки та управління ППРУ-1 «Овід-М-СВ», уніфікований батарейний командирський пункт (УБКП) «Ранжир», «Барнаул-Т».^[2]

Бойовий склад

Зенітні ракетні комплекси дальньої дії (понад 100 км)

С-300В4, дальність перехоплення — до 400 км, висота перехоплення — до 180 км, на озброєнні Військовий ППО з 2014 року^[6][11] — до тепер

С-300В3, експортний варіант — С-300ВМД, дальність перехоплення — до 200 км, висота перехоплення — до 40 км, на озброєнні Військового ППО з 2003 року — до тепер

С-300В2, експортний варіант — С-300ВМ, дальність перехоплення — до 160 км, висота перехоплення — до 40 км, на озброєння Військової ППО з1998 року — до тепер

С-300В1, дальність перехоплення — до 100 км, висота перехоплення — до 40 км, на озброєнні Військової ППО з 1988 року — до 2013 року

С-300В, дальність перехоплення — до 100 км, висота перехоплення — до 40 км, на озброєнні Військової ППО з 1983 року — до 2008 року

До 2020 року, згідно «Державної програми озброєння 2020», планують повністю змінити парк озброєння дальньої дії на ЗРК С-300В4.

Зенітні ракетні комплекси середньої дальності (до 100 км)

Бук-М3, дальність перехоплення — до 70 км, висота перехоплення — до 35 км, на озброєнні Військовий ППО з 2015 року — до теперішнього часу

Бук-М2, експортний варіант — Бук-М2ЭК, дальність перехоплення — до 50 км, висота перехоплення — до 25 км, на озброєнні Військовий ППО з 2008 року — до теперішнього часу

Бук-М1-2, експортний варіант — Бук-М2Э, дальність перехоплення — до 45 км, висота перехоплення — до 25 км, на озброєнні Військовий ППО з 1998 року — до теперішнього часу

Бук-М1, дальність перехоплення — до 35 км, висота перехоплення — до 25 км, на озброєнні Військовий ППО з 1988 року — до 2013 року

Круг-М1, дальність перехоплення — до 50 км, висота перехоплення — до 24,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1974 року — до 1999 року

Круг-М, дальність перехоплення — до 50 км, висота перехоплення — до 24,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1971 року — до 1996 року

Круг-А, дальність перехоплення — до 50 км, висота перехоплення — до 23,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1967 року — до 1992 року

Круг, дальність перехоплення — до 45 км, висота перехоплення — до 23,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1965 року — до 1990 року

До 2020 року, згідно з «Державною програмою озброєнь 2020», планується повністю змінити парк озброєнь середньої дальності на ЗРК Бук- М3 і ЗРК Бук-М2.

Зенітні ракетні комплекси малої дальності (до 30 км)

Тор-М2, дальність перехоплення — до 15 км, висота перехоплення — до 10 км, на озброєнні Військовий ППО з 2015 року — до теперішнього часу

Тор-М1-2, експортний варіант — Тор-М2Э, дальність перехоплення — до 15 км, висота перехоплення — до 10 км, на озброєнні Військовий ППО з 2012 року — до теперішнього часу

Тор-М1, експортний варіант — Тор-М1Э, дальність перехоплення — до 15 км, висота перехоплення — до 10 км, на озброєнні Військовий ППО з 1992 року — до теперішнього часу

Тор-М, дальність перехоплення — до 12 км, висота перехоплення — до 6 км, на озброєнні Військовий ППО з 1989 року — до 2014 року

Тор, дальність перехоплення — до 12 км, висота перехоплення — до 6 км, на озброєнні Військовий ППО з 1983 року — до 2008 року

Бук-М, дальність перехоплення — до 30 км, висота перехоплення — до 25 км, на озброєнні Військовий ППО з 1983 року — до 2008 року

Бук, дальність перехоплення — до 25 км, висота перехоплення — до 20 км, на озброєнні Військовий ППО з 1979 року — до 2004 року

Куб-М4, дальність перехоплення — до 25 км, висота перехоплення — до 15 км, на озброєнні Військовий ППО з 1978 року — до 2003 року

Куб-М3, дальність перехоплення — до 25 км, висота перехоплення — до 15 км, на озброєнні Військовий ППО з 1976 року — до 2001 року

Куб-М2, дальність перехоплення — до 25 км, висота перехоплення — до 15 км, на озброєнні Військовий ППО з 1973 року — до 1998 року

Куб-М1, дальність перехоплення — до 25 км, висота перехоплення — до 15 км, на озброєнні Військовий ППО з 1971 року — до 1996 року

Куб-М, дальність перехоплення — до 20 км, висота перехоплення — до 10 км, на озброєнні Військовий ППО з 1968 року — до 1993 року

Куб, дальність перехоплення — до 20 км, висота перехоплення — до 10 км, на озброєнні Військовий ППО з 1967 року — до 1992 року

До 2020 року, згідно з «Державною програмою озброєнь 2020», планується повністю змінити парк озброєнь малої дальності на ЗРК Тор-М2 і ЗРК Тор-М1-2.

Зенітні ракетні комплекси (ЗРК) плавучі, ближньої дії (до 10 км)

Оса-АКМ, дальність перехоплення — до 10 км, висота перехоплення — до 5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1980 року — до теперішнього часу

Оса-АК, дальність перехоплення — до 10 км, висота перехоплення — до 5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1975 року — до 2015 року

Оса, дальність перехоплення — до 10 км, висота перехоплення — до 5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1970 року — до 2010 року

До 2020 року, згідно з «Державною програмою озброєнь 2020», планується повністю змінити парк плавучих озброєнь ближньої дії на ЗРК Тор-М2, на колісному плавучому шасі і ЗРК Тор-М1-2, на колісному шасі.

Зенітні ракетні комплекси (ЗРК) ближньої дії (до 10 км)

Сосна (з ракетою "Сосна-Р", дальність перехоплення — до 10 км, висота перехоплення — до 5 км, державні випробування стартують на початку 2016 року, з тим щоб до середини року представити комплекс Міноборони РФ^[12]

Стрела-10М4, дальність перехоплення — до 8 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1992 року — до теперішнього часу

Стрела-10М3, дальність перехоплення — до 8 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1989 року — до теперішнього часу

Стрела-10М2, дальність перехоплення — до 7 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1981 року — до теперішнього часу

Стрела-10М1, дальність перехоплення — до 7 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1981 року — до 2014 року

Стрела-10М, дальність перехоплення — до 6 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1976 — до 2011 року

Стрела-10, дальність перехоплення — до 6 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1973 — до 2008 року

Стрела-1М, дальність перехоплення — до 5 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1970 — до 2005 року

Стрела-1, дальність перехоплення — до 5 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1967 — до 2002 року

До 2020 року планується повністю змінити парк озброєнь ближньої дії на ЗРК Сосна, ЗРК Стрела-10М4 и ЗРК Стрела-10М3.

Зенітні ракетно-гарматні комплекси (ЗРПК) з радіолокаційним виявленням цілі (до 10 км)

Тунгуска-М1, експортний варіант — Тунгуска-М1Э, дальність перехоплення ракетним озброєнням — до 10 км, висота перехоплення ракетним озброєнням — до 4 км, дальність перехоплення гарматним озброєнням — до 4 км, висота перехоплення гарматним озброєнням — до 3 км, на озброєнні Військовий ППО з 2003 року — до теперішнього часу

Тунгуска-М, дальність перехоплення ракетним озброєнням — до 8 км, висота перехоплення ракетним озброєнням — до 4 км, дальність перехоплення гарматним озброєнням — до 4 км, висота перехоплення гарматним озброєнням — до 3 км, на озброєнні Військовий ППО з 1990 року — до теперішнього часу

Тунгуска, дальність перехоплення ракетним озброєнням — до 8 км, висота перехоплення ракетним озброєнням — до 4 км, дальність перехоплення гарматним озброєнням — до 4 км, висота перехоплення гарматним озброєнням — до 3 км, на озброєнні Військовий ППО з 1982 року — до 2012 року

24 грудня 2015 року начальник військ ППО Сухопутних військ ЗС РФ генерал-лейтенант Олександр Леонов в ефірі телеканалу "Росія 24" повідомив: "На зміну нашим комплексам "Тунгуска" та "Шилка" розробляється новий перспективний зенітний артилерійський комплекс в калібрі 57 мм".^[13]

Для довідки: ЗРПК «Панцир-С1 (С2)» прийнятий на озброєння військ ППО ВПС (ВКС) — в об'єктове ППО, ППО території країни. Розробники ведуть роботи зі створення «Панцира» для Сухопутних військ Росії, але поки ці роботи не увінчалися успіхом.^[14]

Зенітні ракетні комплекси з оптичним виявленням цілі (до 5 км)

Лучник, експортний варіант — Лучник-Э, дальність перехоплення ракетним озброєнням Стрілець — до 6 км, висота перехоплення ракетним озброєнням Стрілець — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 2015 року — до теперішнього часу

Шилка-М5, дальність перехоплення ракетним озброєнням Стрілець — до 6 км, висота перехоплення ракетним озброєнням Стрілець — до 4 км, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 2008 року — до теперішнього часу

Шилка-М4, дальність перехоплення ракетним озброєнням Стрілець — до 6 км, висота перехоплення ракетним озброєнням Стрілець — до 4 км, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 2007 року — до теперішнього часу

ЗУ-23М1, дальність перехоплення ракетним озброєнням Стрілець — до 6 км, висота перехоплення ракетним озброєнням Стрілець — до 4 км, дальність перехоплення гарматним озброєнням — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 2006 року — до теперішнього часу

ЗУ-23М, дальність перехоплення ракетним озброєнням Джигіт до 6 км, висота перехоплення ракетним озброєнням Джигіт — до 4 км, дальність перехоплення гарматним озброєнням — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 2005 року — до теперішнього часу

Стрілець, дальність перехоплення — до 6 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 2004 року — до теперішнього часу

Джигіт, дальність перехоплення — до 6 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 2003 року — до теперішнього часу

Переносні зенітні ракетні комплекси з оптичним виявленням цілі

Верба, дальність перехоплення — до 7 км, висота перехоплення — до 5 км, на озброєнні Військовий ППО з 2014 року — до теперішнього часу

Игла-С, дальність перехоплення — до 6 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 2002 року — до теперішнього часу

Игла, дальність перехоплення — до 5 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1983 року — до теперішнього часу

Игла-1, дальність перехоплення — до 5 км, висота перехоплення — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1981 року — до теперішнього часу

Стрела-3, дальність перехоплення — до 5 км, висота перехоплення — до 3 км, на озброєнні Військовий ППО з 1974 року — до теперішнього часу

Стрела-2М, дальність перехоплення — до 4 км, висота перехоплення — до 3 км, на озброєнні Військовий ППО з 1970 року — до 2015 року

Стрела-2, дальність перехоплення — до 4 км, висота перехоплення — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1967 року — до 2012 року

Зенітні самохідні артилерійські установки

Шилка-М3, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1992 року — до теперішнього часу

Шилка-М2, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1985 року — до 2015 року

Шилка-М1, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1982 року — до 2012 року

Шилка-М, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1980 року — до 2010 року

Шилка-В1, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1975 року — до 2005 року

Шилка-В, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1970 року — до 2000 року

Шилка, дальність перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 3 км, висота перехоплення гарматним озброєнням з радіолокаційним виявленням цілі — до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1964 року — до 1994 року

ЗСУ-57-2, дальність перехоплення гарматним озброєнням — до 6 км, висота перехоплення гарматним озброєнням — до 4 км, на озброєнні Військовий ППО з 1955 року — до 1990 року

ЗСУ-37, дальність перехоплення гарматним озброєнням — до 4 км, висота перехоплення гарматним озброєнням — до 3 км, на озброєнні Військовий ППО з 1945 року — до 1975 року

Зенітні артилерійські установки

ЗУ-23, дальність гарматного озброєння до 2 км, на озброєнні Військовий ППО з 1960 року — до теперішнього часу

Зенітні кулеметні установки

ЗУ-2, зенітна кулеметна установка на базі двох спарених КПВ-14,5, дальність до 1,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1956 року — до теперішнього часу

ЗГУ-1, зенітна гірська установка на базі КПВ-14,5, дальність до 1,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1956 року — до теперішнього часу

ЗПУ-1, зенітна кулеметна установка на базі КПВ-14,5, дальність до 1,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1949 року — до теперішнього часу

ЗПУ-2, зенітна кулеметна установка на базі двох спарених КПВ-14,5, дальність до 1,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1949 року — до теперішнього часу

ЗПУ-4, зенітна кулеметна установка на базі чотирьох зчетверених КПВ-14,5, дальність до 1,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1949 року — до теперішнього часу

Зенітні кулемети на універсальних станках

Корд, на універсальному станку конструкції Рудольфа Пурцена, дальність до 1,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1998 року — до теперішнього часу

Утёс, на універсальному станку конструкції Рудольфа Пурцена, дальність до 1,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1972 року — до теперішнього часу

ДШКМ, на універсальному станку конструкції Івана Колесникова, дальність до 1,5 км, на озброєнні Військовий ППО з 1946 року — до теперішнього часу

Сучасний стан

У 2011-2015 роках у військах ППО Сухопутних військ Росії сучасним озброєнням оснащені дві знову сформовані зенітні ракетні бригади і переозброєні підрозділи ППО восьми загальновійськових з'єднань. В результаті оснащеність військ ППО сучасним озброєнням складає більше 35%.^[6]

На 2012 рік якісний стан озброєння та військової техніки військової ППО за термінами перебування в експлуатації характеризується наступними параметрами:^[15]

• експлуатуються до 15 років — 3 %
• експлуатуються від 15 до 20 років — 14 %
• експлуатуються від 20 до 30 років — 33 %,
• експлуатуються більше 30 років — 50 %

З того озброєння і військової техніки, що є в наявності понад 45% потребують ремонту.^[15] Верховним головнокомандувачем поставлена задача довести частку щодо забезпечення сучасним і перспективним озброєнням засобів ППО: до 2015 року до 30%, а до 2020 року - не менше ніж 70%.

Підготовка фахівців для Військової ППО[2][6]

Багаторівневе навчання офіцерів ППО здійснюється у Військовій академії військової протиповітряної оборони Збройних Сил Російської Федерації імені Маршала Радянського Союзу О. М. Василевського (м. Смоленськ). Крім того, офіцерів для військової ППО готують на п'яти військових кафедрах і в двох навчальних військових центрах при цивільних вузах.

Підготовка молодших спеціалістів здійснюється в двох навчальних центрах військ ППО Сухопутних військ і двох навчальних центрах підготовки фахівців ППО зі складу окружних навчальних центрів (ОНЦ).

106 навчальний центр військ ППО СВ їм Героя Радянського Союзу Маршала артилерії В. І. Казакова (м. Оренбург).

726 навчальний центр військ протиповітряної оборони Сухопутних військ (м. Єйськ Краснодарського краю).

167-й навчальний центр бойового застосування військ протиповітряної оборони Сухопутних військ (сформований на території 4 Державного центрального міжвидового полігону Міністерства оборони РФ в Астраханській області в 110 км на південь від міста Волгограда, поблизу селища Капустин Яр).

З 2014 року для військ ППО Сухопутних військ підготовка солдатів і сержантів запасу здійснюється на військових кафедрах і в навчальних військових центрах 5 загальноосвітніх закладів вищої професійної освіти.

Див. також

• Збройні сили Російської Федерації
• Сухопутні війська
• Сухопутні війська СРСР
• Сухопутні війська Російської Федерації
• Протиповітряна оборона
• Війська ППО СРСР
• Війська протиповітряної оборони Російської Федерації
• Повітряні сили Російської Федерації
• Війська повітряно-космічної оборони Російської Федерації
• Повітряно-космічні сили Російської Федерації
• Концерн ППО «Алмаз-Антей»

Примітки

1. Войска противовоздушной обороны Сухопутных войск (Войска ПВО СВ). Структура Сухопутных войск Вооружённых сил РФ. Интернет-портал Минобороны России. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
2. Войсковая противовоздушная оборона. 100 лет на страже мирного неба!. Минобороны России. Информационный раздел «100 лет войсковой ПВО». Официальный сайт Минобороны России. 26.12.2015. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
3. В Вооруженных Силах России отмечается 100-летие войсковой ПВО : Министерство обороны Российской Федерации. function.mil.ru. 26.12.2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
4. Сергей Бунтман (28 декабря 2013). В гостях: Александр Леонов - генерал-лейтенант, начальник войск ПВО Сухопутных войск. «Военный совет». Радиостанция «Эхо Москвы». Архів оригіналу за 21 січня 2017. Процитовано 21 вересня 2016.
5. День войск противовоздушной обороны Сухопутных войск. Праздники. Информационный портал "Офицеры России". 2011. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 21 вересня 2016.
6. Александр ЛЕОНОВ, Александр ТИХОНОВ (24.12.2015). Век на защите войск. redstar.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 січня 2016.
7. Данилкин В. Б. Войсковая противовоздушная оборона Вооружённых сил Российской Федерации и перспективы её развития в XXI веке // Воздушно-космическая оборона. — 2006.
8. Управление пресс-службы и информации Министерства обороны Российской Федерации (26.12.2014). В Вооруженных Силах России отмечается День войсковой ПВО. Новости. Интернет-портал Минобороны России. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
9. Управление пресс-службы и информации Министерства обороны Российской Федерации (26.12.2013). В Вооруженных Силах РФ отмечается День войсковой ПВО. Новости. Интернет-портал Минобороны России. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.
10. Леонов Александр Петрович. Архів оригіналу за 23 січня 2017. Процитовано 21 вересня 2016.
11. Зенитчики Сухопутных войск осваивают уникальную зенитную ракетную систему С-300В4 : Министерство обороны Российской Федерации. function.mil.ru. 03.04.2015. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 6 січня 2016.
12. замдиректора КБточмаш Сергей Игнатов (09.12.2015). Госиспытания новейшего комплекса ПВО "Сосна" завершатся в 2016 году. РИА Новости. Архів оригіналу за 19 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
13. "Шилку" и "Тунгуску" сменит новый зенитный артиллерийский комплекс. РИА Новости. 24.12.2015. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 6 січня 2016.
14. Сухопутные войска отказались от «Панциря». Известия. 14 сентября 2012. Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 6 січня 2016.
15. Александр Лузан. Без надежной ПВО перевооружение войск бессмысленно и бесполезно. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 21 вересня 2016.

Посилання

• Войска противовоздушной обороны Сухопутных войск Вооруженных Сил Российской Федерации на интернет-портале Минобороны России [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.].
• Информационный раздел «100 лет войсковой ПВО» на официальном сайте Минобороны России (Войсковая противовоздушная оборона. 100 лет на страже мирного неба!) [Архівовано 12 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Юбилейный сборник “Войсковая противовоздушная оборона. 100 лет на страже мирного неба". [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] Издатель: ООО «Компания «ИНФОРМАЦИОННЫЙ МОСТ» [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• "Век на защите войск (26 декабря – День войсковой ПВО)". Александр ЛЕОНОВ о развитии войсковой ПВО. Газета Министерства обороны Российской Федерации «Красная звезда». 24.12.2015 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Начальник войск противовоздушной обороны Сухопутных войск генерал-лейтенант Александр Леонов. Интервью. "Глобальному удару - ответ по существу". Газета «Военно-промышленный курьер», выпуск № 8 (574), 4 марта 2015 года [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.].
• Защищая небо Родины... История отечественной ПВО. (ПВО страны, войсковая ПВО, войска ВНОС, радиотехнические войска, авиация ПВО; пулемёты, пушки, ракеты, перехватчики; обнаружение, опознавание, захват, уничтожение). ООО «Студия «Крылья» по заказу ОАО «ТРК ВС РФ «Звезда», 2011 год: Фильм первый [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Фильм второй [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]. Фильм третий [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]. Фильм четвёртый [Архівовано 8 жовтня 2014 у Wayback Machine.].
• Начальник войск ПВО Сухопутных войск генерал-майор Александр ЛЕОНОВ. Интервью. "Щит над войсками". Газета "Красная Звезда", 25 Декабря 2010 года [Архівовано 23 січня 2017 у Wayback Machine.].
• Начальник войсковой ПВО ВС РФ генерал-майор Михаил Круш. Интервью. "Для восстановления баланса". Газета «Военно-промышленный курьер», выпуск № 2 (318) за 20 января 2010 года [Архівовано 26 травня 2015 у Wayback Machine.].
• Начальник войсковой ПВО ВС РФ генерал-майор Михаил КРУШ. Интервью. "Соло для "Гармони". Газета «Военно-промышленный курьер», выпуск № 50 (266) за 24 декабря 2008 года [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.].
• Фролов Николай Алексеевич, начальник войсковой ПВО, генерал-полковник. "Войсковая ПВО — история и перспективы". Статья 2007 года на сайте выпускников Минского высшего инженерного зенитного ракетного училища противовоздушной обороны (МВИЗРУ ПВО) 3 факультета 1984 года.
• Владимир ДАНИЛКИН, генерал-полковник, начальник войсковой ПВО ВС РФ. "Войсковая противовоздушная оборона Вооружённых Сил Российской Федерации и перспективы её развития в XXI веке". Статья в журнале "Воздушно-космическая оборона", 2006 год.
• Валерий ЗНАХУРКО, Василий БОРОДЕНКО. Система вооружения войсковой противовоздушной обороны вооруженных сил Российской Федерации. Газета "Воздушно-Космическая Оборона". 2006 год