Loading AI tools
вулиця в Шевченківському районі Львова З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вулиця Генерала Олександра Грекова — вулиця у Шевченківському районі міста Львова, у місцевості Клепарів. Сполучає вулиці Ветеранів та Батуринську[4][5].
Вулиця Генерала Олександра Грекова Львів | |
---|---|
Місцевість | Клепарів |
Район | Шевченківський |
Назва на честь | Олександра Грекова |
Колишні назви | |
Арцишевського, Стеценкоґассе, Транспортна | |
польського періоду (польською) | Krzysztofa Arciszewskiego |
радянського періоду (українською) | Транспортна |
радянського періоду (російською) | Транспортная |
Загальні відомості | |
Протяжність | 160 м |
Координати початку | 49°51′00″ пн. ш. 24°01′07″ сх. д. |
Координати кінця | 49°51′05″ пн. ш. 24°01′07″ сх. д. |
поштові індекси | 79007[1] |
Транспорт | |
Рух | односторонній |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Будівлі | № 1—6, 8[2] |
Медичні заклади | стоматологічна клініка «Kaznokh Clinic» |
Поштові відділення | ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1] |
Забудова | класицизм, історизм 1890-х, конструктивізм 1930-х[3] |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r3479105 |
Мапа | |
Вулиця прокладена у 1890-х роках, під час будівництва комплексу казарм Галицького піхотного полку. Авторами проєкту стали архітектори Альфред Каменобродський та Наполеон Лущкевич[6].
Першу офіційну назву — Арцишевського (пол. Arciszewskiego) — вулиця отримала у 1895 році, на честь польського військового діяча Кшиштофа Арцішевського[7]. У часи німецької окупації Львова, з 1943 року по липень 1944 року мала назву Стеценкогассе (нім. Stezenkogasse), на честь українського композитора Кирила Стеценка[3]. Після другої світової війни, вже за радянських часів у 1946 році вулицю перейменували на Транспортну[8][3]. Сучасну назву вулиця має з 1991 року, на пошану командувача Української галицької армії, генерала Олександра Грекова[9][7][10][11].
У житловій забудові вулиці Генерала Олександра Грекова переважають стилі класицизм, історизм 1890-х та конструктивізм 1930-х років[3].
№ 1 — одноповерхова будівля колишнього кінного манежу, зведена у 1889—1891 роках за проєктом архітектором Юліуша Гохберґера у стилі історизму з елементами італійського ренесансу[6] для потреб 95-го полку піхоти та 11-го трайн-дивізіону (транспортного або ж обозного підрозділу 11-го армійського корпусу) у складі сухопутних військ Збройних сил Австро-Угорщини. У квітні 1915 року, під час візиту до Львова російського імператора Миколи II, будівлю манежу переобладнали під православну церкву для здійснення урочистого молебню, який відбувся 22 квітня[12]. У 1950-х роках колишній кінний манеж переобладнали на палац спорту спортивного клубу ПрикВО (СКА)[12][13]. У 1960 році площу палацу спорту розширили шляхом добудови нового двоповерхового корпусу до західного фасаду головної будівлі, в якому розташували два зали: великий, призначений переважно для гри в гандбол і мініфутбол; малий, яким послуговуються важкоатлети. Починаючи від 1962 року, споруда була домашньою змагальною ареною гандбольної команди СКА, яка виступала у вищій лізі Чемпіонату СРСР. Нині — універсальний спортивний зал навчально-спортивної бази літніх видів спорту[14].
№ 2, 4, 6 — прибуткові будинки, зведені у 1890-х роках[12]. На першому поверсі будинку № 2 міститься приватна стоматологічна клініка «Kaznokh Clinic».
№ 3, 5 — двоповерхові будинки, зведені у 1890-х роках за проєктом архітектором Альфреда Каменобродського і складали частину комплексу казарм[12]. Фасади будинків прикрашені барельєфами із гербами Львова австрійського періоду. У будинку № 3 за часів СРСР містився універсам управління торгівлі Прикарпатського військового округу[3].
№ 8 — великий чотириповерховий комплекс так званих «Міських будинків», зведений у 1929 році архітектором Збігневом Жепецьким у стилі конструктивізму між нинішніми вулицями Генерала Олександра Грекова, Єрошенка та Джерельною. В комплексі передбачено три внутрішніх подвір'я та дві вхідних брами[12]. Помешкання тут невеликі — однокімнатні, з кухнями і туалетами. Головною метою імовірно було надати квартири якнайбільшій кількості мешканців. Архітектор розробив два варіанти фасадів, але через відсутність достатніх коштів влада обрала надзвичайно пуристичне рішення. Єдиною окрасою будинку є центральний вхід від вулиці Джерельної: аркова брама, розміщена у двоповерховому об'ємі, веде до наскрізного проїзду[15]. За радянських часів тут також містилася лазня № 7[3]. До 1986 року в будинку мешкав український (львівський) живописець, графік Омелян Ліщинський[16]. Комплекс будинків внесений 18 січня 2021 року до Державного реєстру нерухомих пам'яток місцевого значення під охоронним № 4301-Лв.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.