Вселенські собори

Вселе́нські собо́ри (грец. Σύνοδοι Οικουμενικαί, лат. Oecumenica Concilia) — збори переважно єпископату християнської церкви в її вселенській повноті, на яких обговорюються питання і виносяться рішення доктринального (догматичного), церковно-політичного та судово-дисциплінарного характерів.

Нікейський собор. Фреска у Сикстинській капелі, Рим.

Перший Константинопольський собор 381 року

Перелік соборів

Визнаються усіма Церквами:

• I. Перший Нікейський собор (325): прийнято Символ віри, засуджено аріанство, визначено дату Пасхи
• II. Перший Константинопольський собор (381): повторно засуджено аріанство, формулюється віровчення про Святу Трійцю

Визнаються православними, католиками та усіма, окрім Ассирійської, дохалкедонськими церквами:

• III. Ефеський собор (431): засуджено несторіанство

Визнаються православними та католиками:

• IV. Халкедонський собор (451)
• V. Другий Константинопольський собор (553)
• VI. Третій Константинопольський собор (680–681)
• VII. Другий Нікейський собор (787)

Православні визнають рішення таких соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі), хоч вони де-факто були саме такими:

• VIII. Софійський собор (879–880)
• IX. П'ятий Константинопольський собор: підтвердив ісихазм св. Григорія Палами (1341–1351)

Визнаються лише католицькою церквою:

• VIII. Четвертий Константинопольський собор (869)
• IX. Перший Латеранський собор (1123)
• X. Другий Латеранський собор (1139)
• XI. Третій Латеранський собор (1179)
• XII. Четвертий Латеранський собор (1215)
• XIII. Перший Ліонський собор (1245)
• XIV. Другий Ліонський собор (1274)
• XV. В'єнський собор (1311–1312)
• XVI. Констанцький собор (1414–1418)
• XVII. Флорентійський собор (1438–1445)
• XVIII. П'ятий Латеранський собор (1512–1517)
• XIX. Тридентський собор (1545–1563)
• XX. Перший Ватиканський собор (1869–1870)
• XXI. Другий Ватиканський собор (1962–1965)

Після розколу християн на католиків і православних 1054 року Вселенський собор з делегованими представниками від усіх церков світу, згідно з встановленою процедурою ось уже як майже 1000 років не скликався. Єдиного центру Вселенського собору немає. Але з 1961 року почалася організаційна робота для скликання Вселенського собору. Із 15 автономних православних церков світу єдина Російська православна церква відмовилася.^[1]

Попри це, Константинопольський Патріарх Варфоломій I все ж скликав Всеправославний собор на 16–17 червня 2016 року на о. Криті (Греція)^[2][3][4]. Спроба зірвати цей собор^[5] скликаний вперше за майже 1000 років не вдалася й учасники Всеправославного собору різко засудили церкви, які не приїхали^[6].

Собор	I	II	III	IV	V	VI	VII
Рік	325	381	431	451	553	680	787
Місто	Нікея	Констан­ти­но­поль	Ефес	Халкедон	Констан­ти­но­поль	Констан­ти­но­поль	Нікея
Імпера­тор	св. Костян­тин Вел.	Феодо­сій Вел.	Феодо­сій Молодший	Маркіян	св. Юстині­ан	Костян­тин Погонат	Костян­тин та Ірина
Патрі­арх	св. Митро­фа­н	свт. Григо­рій; Некта­рій	св. Кирил Олексан­дрій­ський	св. Анато­лій	св. Євтихій	св. Георгій	св. Тарасій
Головуючий	Євста­фій Антиох.	Мелетій Антох.; пат­рі­арх Константинополя	Кирило Олександр., Іоан Антіох.	Анатолій Констант.	св. Євтихій Конст.	св. Григорій Конст.	св. Тарасій Конст.
Папа	Сільвестр І	Дамас І	Целестин I	св. Лев Великий	Вигилій	Агафон	Адріан І
Членів собо­ру	318	150	200	630	165	170	367
Право­слав­ні учас­ни­ки	Олександр Ол-др., Осія Кордуб­ський, Євста­фій Антіох., Яків Низибій­ський, свт. Спири­дон, свт. Миколай	Мелетій Антиох., наступ/ Вас. Вел. по Кесарійск. кафед­рі Еладій, Григо­рій Ниськ., Кирило Єруса­лим­ський, Григо­рій Богослов	Мемнон Ефеський, єпи­ско­пи Олексан­дрії, Єруса­ли­ма, Палести­ни, Іліри­ка	Анато­лій КП, МаксимАнтох., Ювена­лій Єрус., Фала­сій Каппад, лега­ти єп. Пасха­зій і Луцен­цій, Феодо­рит Кірск.	Аполі­на­рій Олексан­дрій­ський, Домн Антио­х.	Макарій Антіох., св. Петро і Феодор, головуючі Олексан­др. і Єруса­лим. пат­рі­ар­ха­тів	св. Тарасій Констан­т.
Проти кого	Арія	Македо­нія, Аполіна­рія	Несто­рія	Євтихія і Діоско­ра	«Трьох глав»	Монофілі­тів	Іконо­бор­ців
Корені       єре­сей	Непримиренність юдео-гностичної свідомості з таїнством Боговтілення	Аріан­ство	твори Феодо­ра Мопсуетського і Діодо­ра Тарсій­сько­го	Деякі місця у творах          свт. Кирила, свт. Афана­сія Олексан­дрій­ських	Місцятворів Феодо­ри­та Кірсько­го, посл. Іви Едесько­го до Персу, тво­ріння Феодо­ра Мопсует­ск.	Прагнення імп. Іраклія за допоми моно­фі­літ­ства досягти унії з моно­фі­зи­та­ми	Іконо­бор­чі і пав­лік­ан­ські погляди імп. Лева Ісавря­ни­на      (717—741)
Єресі	Омоусіос Сина з Отцем, «Син Божий — витвір і творіння; був час, коли Сина не було; Син змінюється за Своєю сутністю»	Аполі­на­рій: «Місце людського духа у Христі замінив Божествен­ний Логос» Македо­ній: «Св. Дух — тво­рі­ння».	«Діва Марія — Христо­ро­ди­ця». питання з'єднання природ у Христі	Злиття у Христі Божествен­ної и людської при­роди з поглинанням останньої першою; Євтихій: «Після Втілення покло­ня­юсь одній природі Бога воплотившо­го­»	Проне­сто­ріан­ські погляди; осу­дже­ння III Всел. Соб., хули на свт. Кирила Олексан­дрій­сько­го	У Христі одна воля і одна Божественна дія	Іконо­шанування­ — ідо­ло­слу­жі­ння. Неопи­саність Христа.
Прихильники єресіарха	Євсевій Нікоми­дій­ський, Феона Марма­рій­ський, Секунд Птоле­ма­їд­ський		пре­св. Лампон, Іоан Антио­х., представник імператора Кандідіана	міністр Хриса­фій при дво­рі безвладного імп. Феодосія	Факунд Герміан­ський (Африка) — «На захис­т трьох глав»; західні і афри­кан­ські єпи­ско­пи і пре­сві­те­ри	імп. Іраклій, Кир Олександр., пат­рі­ар­хи Констант.: Сергій, Пір, Павло, Петро; папа Гонорій; Макарій Антио­х., монах Поліхро­ній	Костян­тин Копро­нім
Викривачі єре­сіар­ха	Олександр Олексан­дрій­ський, Осія Кордуб­ський	Мелетій Антіо­хій­ський, Григо­рій Нисський	Прокл Констан­т., Євсевій Дорилій­ський; свт. Кирило Олексан­дрій­ський	Євсевій Дорилій­ський — 448г. — Єп. собор; Флавіан Констан­т., св. Лев Великий	імп. св. Юстині­ан, отці собо­ру	св. Софро­ній Єруса­лим­ський, св. Максим Сповід­ник, св. папа Мартин	прп. Іоан Дамас­кін, папи Григо­рій II, Григо­рій III
Поста­нов­и собо­ру	1-ша частина Симво­л Віри (1-7 чле­ни), святкування Пасхи, про­ти целі­ба­ту	8-12 чл. Симво­лу Віри; про переваги­ Констан­ти­нт. Єпи­ско­па	«Божественна і людська природа у Христі з'єднана нероз­діль­но і незли­т­но». Повалення Несто­рія. Заборона складати новий Символ віри	В одному лиці Христа дві природи — Божествен­на і людська — з'єдналися нез­лит­но, нез­мін­но, нероз­діль­но, нероз­луч­но	Анафе­мат­ствування Феодо­ра Мопсуест­сько­го і Оріге­на, «Посла­ння» Іви і деяких місць з тво­ріння Феодо­ри­та Кирсько­го	«У Христі два хоті­ння, дві волі з'єднані нероз­діль­но, нез­мін­но, нероз­луч­но, незлит­но; Його людська воля підпорядковуєтья Божествен­ній»	«Честь, яка віддається іконам, відноситься до її першо­об­ра­зу, і ті хто покло­ня­ється іконі покло­ня­єть­ся іпо­ста­сі зо­бра­жен­о­го на ній»
Прави­ла	20	7	8	30	102	102	22
Події після собо­ру	Гоніння імп. Констан­ція (336-61) на свт. Афана­сія Олександр. і папу Ліверія. Юліан Відступ­ник (361-63). 358г. — собор в Анкирі — утверд­же­ння Василі­єм Анкір­ським і ін.. виникнення апо­ліна­рі­ан­ства (з 352г.)	395 — роз­ді­ле­ння Імперії на Західну (імп. Гонорій) і Схід­ну (імп. Аркадій) частини	«Собор відступлення» під початком ІоанаАнтиох.;  скинення свт. Кирила і Мемно­на Ефесько­го. Прп. Далмат вихо­дить із затво­ру під­тр­имати пра­во­слав­них в Конст. Підступ вельможі Іринея; висновок Кирила, Мемно­на і Несто­рія. Єп. засідання в Халкедоні	Імп. Василиск (476-7) видає енцик­лі­он з ана­фе­мою Собору; імп. Зенон (477-91) видає двозначний «Еноти­кон»; імп. Анаста­сій (491—518) вво­дить в Трисвя­те " Розіпнися за нас ". Опози­ція моно­фізи­тів у Пале­стині, Єгипті, Антио­хії (монах Петро Гнафевс)	615г. — облога Констан­ти­но­по­ля пер­са­ми	691г. — при імп. Юстині­ані II Труль­ский (Пято-Шостий) Собор в Констан.. Голова — патріарх  Кпля Павло, всьо­го 213 отців. складено 102 пра­ви­ла.	813-43 — другий період іко­но­бор­ства. 802 — скинення Ірини. Іконо­бор­ці імп. Лев Вірменин (813—820), імп. Феофіл (+842), патр. Іоан Грама­тик
Доповне­ння	321г. — собор в Олексан­дрії, який відлучив Арія. Помісні  Собори:         314 — Анкір., 315 — Неоке­сар.,     340 — Гангр­ський.,           341 — Антіох., 364 — Лаоди­кіий­ський,    347 — Сарди­кій­ський	Питання по Антіо­хій­ській кафед­рі. Свт. Григо­рій Богосло­вом залишає Конст. кафедру. Поміс­ні Собори:     418 — Карфа­ген­ський,             394 — Констан­ти­но­поль­ський	Несто­рій засуджений на помісному собо­рі в Римі 430 р. 12 ана­фе­ма­тиз­мів свт. Кирила.     482-Еноти­кон	449 р. — «роз­бій­ни­цький собор» в Ефесі, голова– Діоскур Олексан­др; скинено Флаві­а­на і Євсевія, ана­фе­мат­ство­ Іви Едесько­го; вбивство Проте­рія Олександр., >>Тимофій Елур	544 р. — наказ імп. з ана­фе­мою трьох авто­рів. Суперечка про «три гла­ви». Протест Африкан­ських і Зх. єпп. Згода папи. Протест рим. дияк. Русти­ка і Севасті­а­на. Собори в Іліри­ку і Африці про­ти   папи.  551 новий указ	Імп. Іраклій 638 р. — «Екфесіс», імп. Констанс II — «Типос»; 648 р. — Латеран­ський собор — засудив моно­фе­літ­ство; 653 р. — арешт папи Марти­на, заслання в Херсо­нес, а прп. Макси­ма –у Фракію.	754 р. — іко­но­бор­чий собор. Вигнання імп. Львом Ісавря­ни­нів патр. Герма­на і постав­ле­ння патр. іко­ноб. Анаста­сія. 727 р. — папа Гонорій скликує собо­р в Риме про­ти іконоборців

Примітки

1. стор. 67-68 (Вселенська православ'я — Вселенські собори), «Релігієзнавчий словник», за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. «Четверта хвиля», м. Київ, 1996 р. ISBN 966-529-005-3
2. Червоненко Віталій, (17 червня 2016). «Чи виграє Україна від суперечки Москви і Константинополя?». "BBC". Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. Напередодні першого за тисячоліття Всеправославного Собору суперечка Константинопольського Патріарха та Російської православної церкви стала публічною
3. «В Женеве завершилось Собрание Предстоятелей Поместных Православных Церквей». РПЦ. 28 января 2016. Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. (рос.)
4. «Synaxis of the Primates of the Orthodox Churches (Phanar, March 6-9, 2014) Message». "The Ecumenical Patriarchate of Constantinople". Архів оригіналу за 18-06-2016. Процитовано 18-06-2016. (англ.)(гр.)
5. Мошкин Михаил, (8 июня 2016). «Всеправославный собор оказался под угрозой срыва». ООО Деловая газета «Взгляд». Архів оригіналу за 23-06-2016. Процитовано 23-06-2016. (рос.)
6. Ковальська Неллі, (21-06-2016). «Учасники Всеправославного собору різко висловилися проти церков, які не приїхали». "ТСН". Архів оригіналу за 22-06-2016. Процитовано 22-06-2016.

Джерела

• Павленко П. Ю. Вселенські собори // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вселенські_собори
• «Релігієзнавчий словник», за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. «Четверта хвиля», м. Київ, 1996 р. — ISBN 966-529-005-3.

Література

• М. Г. Капітоненко. Вселенські собори // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Ватиканські собори [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]; Вселенські собори [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Вселенські собори [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Собор // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Святой и Великий Собор — 2016 [Архівовано 19 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)