Remove ads
Вперед, Італіє (англ. Forza Italia FI) — правоцентристська політична партія Італії, очолювана Сільвіо Берлусконі, а після його смерті Антоніо Таяні.
 | |
| Країна |  Італія |
| Голова партії | Антоніо Таяні |
| Засновник | Сільвіо Берлусконі |
| Дата заснування | 2013 |
| Штаб-квартира | Piazza San Lorenzo in Lucina 4, Рим |
| Ідеологія | |
| Позиція | правоцентризм[9] |
| Союзники та блоки | Брати Італії Ліга Півночі Рух за автономію |
| Членство в міжнародних організаціях | Європейська народна партія |
| Кількість членів | приблизно 40 000 (2014) 106 000 (2015[10]) |
| Офіційний сайт | forzaitalia.it |
Партія створена 2013 року внаслідок розколу партії «Народ свободи» і являє собою відродження партії «Вперед, Італіє», що існувала з 1994 до 2009 року, коли та об'єдналася з кількома іншими партіями, утворивши «Народ свободи».
Нова партія «Вперед, Італіє» проголошена у червні 2013 року, 18 вересня 2013 створена у відповідь на голосування у Сенаті за позбавлення Берлусконі права на мандат, а 16 листопада 2013 партія «Народ свободи» була офіційно розпущена.
15 листопада 2013 група прихильників колишнього соратника Берлусконі по партії «Народ свободи» — Анджеліно Альфано (переважно християнських демократів) оголосила про заснування альтернативної партії «Новий правий центр». Інша група вихідців з «Народу свободи» на чолі з колишнім мером Рима Джованні Алеманно створила партію «Італія насамперед» і потім вела переговори про об'єднання з партією «Брати Італії — Національний правий центр».
Символіка партії «Вперед, Італіє» з'явилася на регіональних виборах 2013 року у Трентіно-Альто-Адідже у місцевих варіаціях «Вперед, Трентіно» і «Вперед, Альто-Адідже» (у списку з регіональним підрозділом «Ліги Півночі»).
Remove ads
Ідеологія FI подібна до ідеології її попередника, Народу свободи (PdL), всеосяжної правоцентристської партії, яка включає християнських демократів, лібералів, консерваторів і соціал-демократів. FI представляє себе як «ліберальну», «католицьку», «реформістську» і «помірковану[en]» альтернативу політичним лівим у союзі з політичними правими[11][12][13] але не як праву[14]. Розпад PdL і вихід Нового правого центру (NCD) залишили FI з більш ліберальною базою. Загалом, довго підготовленим поверненням до FI Берлусконі мав на меті повернення до «ліберального коріння[en]» партії; роблячи це, він зміцнив свої зв’язки з тими лібералами, як Антоніо Мартіно, які були маргіналізовані в PdL[15], втрачаючи багато своїх християнських демократів і консерваторів на користь NCD.
У соціальних питаннях більшість політиків FI консервативні, хоча меншість із них можна вважати лібералами. Згідно за статтею Corriere della Sera, щодо так званих «етичних питань», таких як аборти та права ЛГБТ[en], партія прагнула повернутися до своїх початкових цінностей 1994 року, включаючи «лібералізм, соціалістичне коріння, навіть радикальну складову», поважала «свободу совісті» своїх депутатів, і була відкрита для громадянських союзів, тоді як позиції NCD були «ближчими до позицій європейських традиціоналістських правих»[16]. У жовтні 2014 року Берлусконі особисто підтримав пропозиції Ренці щодо цивільного партнерства для геїв і швидшого шляху до громадянства для дітей іммігрантів, які народилися в Італії[17], однак партія залишалася соціально консервативною. FI уточнила, що розглядає шлюб виключно як союз між чоловіком і жінкою[18]; Більшість його членів проголосували проти цивільного партнерства, тоді як NCD проголосувала за[19][20]. Крім того, партія критично ставиться до викладання гендерних досліджень у школах[21]. Члени партії загалом виступають проти абортів і прагнуть обмежити доступ до них[22] та евтаназії[23]. Партія критикувала нелегальну імміграцію та те, як нею керують лівоцентристські коаліційні уряди[24]. Вона також заявила про те, що проти впровадження jus soli в Італії[25]. Крім того, партія виступає проти легалізації наркотиків[en], яку вважає потенційно негативною для здоров'я та некорисною для вирішення кримінальних справ[26]. Коли попередники FI були при владі, вони обмежили законодавство з цього питання законом Фіні-Джованарді[27]. Нарешті, FI вважає Італію країною з християнською цивілізацією та підтримує демонстрацію християнських символів у громадських місцях[28].
З економічних питань FI більше підтримує приватний, ніж державний сектор. Вона спрямована на представництво інтересів власників бізнесу та часто виступає за зменшення податків, бюрократизму і державних витрат. Однією з останніх її пропозицій є запровадження пропорційного податку. Крім того, FI більше підтримує угоди про вільну торгівлю, а не протекціонізм[29].
У зовнішній політиці партія підтримує Європейський Союз (ЄС), незважаючи на елементи критики, НАТО та тісні відносини зі Сполученими Штатами. FI також прагне мати хороші відносини з Росією, особливо в захисті інтересів італійських компаній, які експортують на російський ринок[30]. Партія є членом європеїстської, правоцентристської Європейської народної партії (ЄНП). Тоді як більшість його членів підтримують Європейський Союз (ЄС), найпомітнішим прикладом є Таяні (президент Європейського парламенту з 2017 року), інші є дещо євроскептичними та критикують євро та роль Німеччини в ЄС[31][32][33]. Партія відмовляється від ярлика «євроскептичної», але підтримує реформу ЄС[34]. У 2017 Берлусконі помирився з Ангелою Меркель, канцлером Німеччини та одним із лідерів ЄНП, після років ворожнечі, підтвердивши свою підтримку європейської інтеграції та свою ворожість до популізму[35][36][37].
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads