Воробіївка (Шепетівський район)

село Воробіївка
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Рада	Воробіївська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA68060210090063485
Облікова картка	Облікова картка
Основні дані
Засноване	1615
Населення	578
Площа	2,778 км²
Густота населення	243.34 осіб/км²
Поштовий індекс	30545
Телефонний код	+380 3843
Географічні дані
Географічні координати	49°54′22″ пн. ш. 27°29′42″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	30320, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Плужне, вул. Бортника, 7
Карта
	Воробіївка
	Воробіївка
Мапа
	Воробіївка у Вікісховищі

Воробії́вка — село в Україні, у Полонській міській громаді Шепетівського району Хмельницької області.

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Воробіївка.

Коротка інформація село Воробіївка, Основні дані ...

Закрити

Археологічні дані^{[джерело?]} розкопок в с. Воробіївці свідчать про те, що селу вже понад 1500 років, тут виявлено пам'ятки Черняхівської культури: могильники і поселення, а також знайдені сліди поселень східно — слов'янських племен скіфів і антів. Згідно з інвентарем^{[джерело?]} 1615 р. маєтностей князів Острозьких, що описував князівські двори після татарського нападу, зафіксовано в Воробіївському шляхетському дворі одне житлове приміщення, стайню, гумно, льох, бровар, солодовню. Окрім цього, у Воробіївці знаходилася пекарня, клуня, курник та голубник. Село тоді належало до Остропільської волості.

В XV ст., велика частина Волині, у тому числі і Воробіївка потрапила у власність князю Костянтину Острозькому, який був родичем князя Романа Галицького. Син Костянтина Острозького — Олександр Острозький видав свою дочку Софію за князя Станіслава Любомирського і в посаг за дочку, віддав всі маєтки, які були в Полонській, Старокостянтинівській та Остропільській волостях. Село Воробіївка входило до Остропільської волості, Кременецького повіту. В той час Воробіївка мала ЗО домів.

Любомирські користувалися Воробіївкою майже до кінця XVIII ст. В дев'яностих роках XVIII ст. Любомирські віддали село Адаму і Юзефі Ваневським за борги. На початку XIX ст. Ваневські продали Воробіївку Варварі Жеромській. Коли господарювала пані Жеромська, люди тікали від неї, як від чуми, бо вона жорстоко катувала всіх людей. З 1816 по 1834 р. від неї з села втекло близько 25 кріпаків чоловіків і жінок, за цей період вона відала в рекрути близько 20 осіб, та чимало кріпаків та кріпацьких дітей в селі були закатовані до смерті.

Село постраждало в часі Голодомору 1932–1933 років, за різними даними, померло до 200 осіб.

Село увійшло в історію II світової війни страшною трагедією. А відлік трагедії почався 14 січня 1944 р.,коли о 5 годині в село із Шепетівки прорвався 4-й танковий батальйон (33 зенітного полку). Командир Горенчук потім на 40-річчі контемирівської дивізії скаже: «Мені соромно їхати у Воробіївку. Як би тоді зайняли оборону, цього б не було»^{[джерело?]}. Розвідники так стрімко і зненацька ввірвалися в село, що гітлерівці, чисельністю 2 батальйони, покинувши всю техніку, роздягнені, втекли у напрямку села Северини. За свідченнями жителів села, після такого вдалого визволення, солдат стали пригощати вдячні селяни (саме було 14 січня). Але через 2-3 години, оговтавшись і маючи значну перевагу сил, німецька танкова частина вдарила по селу і розвідники з боєм і втратами, покинули його. В цей же день було вбито німецького єфрейтора, а один із снарядів влучив прямо в німецьку кухню. Після цього нацисти кинулись виливати всю свою лють на мирних людей. Всіх жителів села було оголошено партизанами.

Тоді ж було взято 13 заручників з однієї вулиці, які спочатку думали, що їх ведуть копати окопи. Це вже була прифронтова зона і селяни часто під думали автоматів проводили ці земляні роботи. А якраз через колгоспні поля у південно-східному напрямку проходила Сталінська лінія оборони, яка тягнулася з Прибалтики до Молдавії. І досі на Воробіївській землі тяжіють ці військові об'єкти. Їх — 5. Ось саме в одному із них німці вирішили знищити людей, але хлопці знали розташування лабіринтів в доті, їм вдалося врятуватися, попри те, що цілу добу їх закидали гранатами, викурювали звідти. Сьогодні з них живий лише один Жулінський Михайло. А 23 січня в село прибула команда СС польової жандармерії, яка наступного дня зробила чорну справу зігнавши в долині за селом близько 300 мирних жителів, серед яких було 113 дітей, розстріляли їх, а потім спалили трупи для того, щоб знищити сліди своїх злочинів. Волею долі залишились свідки цього варварства, два маленьких хлопчики, які і повідомили тоді евакуйованим жителям села про трагедію.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Полонської міської громади.^[1]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Полонського району, село увійшло до складу Шепетівського району.^[2]

Remove ads

Паламарчук Максим Мартинович (22.10.1916 — 26.02.2000) — український економ-географ та економіст, академік АН України. Основні праці — економіка промисловості. Розробив теорію формування і територіальної організації агропромислових комплексів, типологію виробничо-територіальних комплексів. Автор підручників та посібників. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Дружби народів та ін.