Волокитинська порцелянова мануфактура

Волокитинська порцелянова мануфактура — відома мануфактура середини 19 ст., що діяла в селі Волокитине тодішньої Чернігівської губернії (нині Сумська область).

Історичний нарис

Як відомо, рецепт порцелянової суміші перевідкрили самостійно в Європі в Дрездені. А трохи згодом заснували неподалік Мейсенську порцелянову мануфактуру.

На землях України теж були відкриті поклади каоліну та важливих додатків до рецептури. Саме в цих регіонах (на Волині, в тодішній Чернігівській губернії) і були засновані порцелянові мануфактури ^[1]. Однією із них і була Волокитинська мануфактура.

Мануфактура в Волокитине

Мануфактура була заснована в маєтку українського поміщика Андрія Миклашевського (1801—1895). Порцеляновий заклад працював у 1839—1861 роках ^[1]. Адміністраторами на підприємстві були французи, брати Дарти. Вони ж були і головними художниками. Використовувалась праця кріпаків Миклашевського ^[1]. Через реформу 1861 року і офіційне скасування кріпацтва царатом, мануфактура опинилася без працівників і була ліквідована.

Продукція

Головною продукцією мануфактури були посуд, свічники, порцелянові люстри, рамки для дзеркал тощо. Але виробництво відрізнялось від інших створенням малої порцелянової пластики.

Так серед виробів мануфактури опинились порцелянові фігурки на історичні, романтичні та побутові теми (дами і кавалери в історичних костюмах). Особливо популяною була порцелянова пара — «Козак» та «Дівчина-українка». Вироби з волокитинської порцеляни зараз зберігаються в музеях Сум, Харкова, Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Варшави, Парижу, Будапешту, також в Фінляндії та Сполучених Штатах ^[1].

В межаж Волокитина стояла Покровська церква, частка оздоб якої була виконана в порцеляні. За часів СРСР — церква і її порцелянові оздоби були знищені. Знищена й садиба А. Міклашевського. Залишилися рештки пейзажного парку 19 століття.

Вперше за роки незалежної України виставка творів Волокитинської порцелянової мануфактрури відбулася у вересні—жовтні 2011 року. Експозицію готував та показав відвідувачам Національний музей українського народного декоративного мистецтва в місті Київ. Серед експонатів виставки були і рештки колишнього порцелянового іконостаса^[1].

«Ваза з алегорією річкового бога.»	«Волокитине.Посуд для чаювання.»	«Ваза з богинею Церерою.»	«Марки волокитинської порцеляни.»

Див. також

• Садиба
• Кріпацтво
• Волокитине, Сумська область
• Покровська церква (Волокитине)
• Межигірська фаянсова фабрика
• Корецька порцеляна
• Порцеляна Belleek
• Полонська кераміка (Хмельниччина)
• Порцелянові іконостаси Міклашевського
• Національний архів українського гончарства

Примітки

1. Стаття «Від мініатюри — до іконостаса», «Україна Молода» від 29.09.2011.

Джерела і посилання

• Портал «Мистецтво»
• Портал «Кераміка»
• Портал «Україна»

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волокитинська порцелянова мануфактура
• Самецкая Э.Б. Фарфор завода А. М. Миклашевского. В 2-Х ТТ. М.. ИнтербуК-биЗнеС, 2010, т. 1. С. 422.
• Стаття «Від мініатюри — до іконостаса», «Україна Молода» від 29.09.2011. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Андрей Миклашевский построил фарфоровую фабрику и прогорел из‑за отмены крепостного права [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.](рос.)

Рекомендована література

• Федевич Л. Волокитинська порцелянова мануфактура як садибне виробництво / Л. Федевич // Художній музей: минуле і сучасність : матеріали наук. конф. / Сумський художній музей ім. Н. Онацького. — Суми, 2001. — С. 120—124.
• Федевич Л. «Так, тисячі імен засипано роками...»: До 165-річчя від часу заснування першої на Лівобережній Україні Волокитинської фарфорової мануфактури / Людмила Федевич // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 1. — Суми : Собор, 2004. — С. 248—249.
• Федевич Л. Порцеляна Волокитинської мануфактури Андрія Міклашевського : каталог колекції Сумського художнього музею. — Суми : Університетська книга, 2005. — 32 с. : іл.
• Федевич Л. Садибна культура Лівобережної України: феномен Андрія Міклашевського / Л. Федевич // Матеріали міжнародної наукової конференції 6—7 вересня 2007 р. / Національний історико-культурний заповідник «Качанівка». — Чернігів, 2007. — С. 38—43.