Свічник
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Свічни́к[1][2], заст. шанда́л[3] (від фр. chandelier), світоч[4] — підставка для встановлення свічки.
Свічники відомі з давніх-давен, але зараз вони майже витіснені електричними, олійними чи гасовими лампами.
У світському житті, свічники з бронзи або латуні, з'являються з 15-го століття. У 17-му і 18-му століттях, у будинках буржуазії, більш поширеними стають люстри, ніж канделябри. Але з кінця 18-го століття, свічники є прикрасою на святковому столі — тепер стало можливим виготовляти їх зі срібла. Канделябри на багато розгалужень із порцеляни або, іншого керамічного матеріалу, є більш рідкісними, ніж з металу, до якого додається, після пізнього бароко, ще й олово. В Італії канделябри часто виготовляли з мармуру.
Ліхтарі у вигляді канделябрів, з'явилися з 18-го століття, ще більше розповсюдилися, з появою газового освітлення у 19 столітті. З тих пір вони набули великого значення для освітлення та прикрашення громадського простору. Спочатку такі ліхтарі виковувалися з металу, а пізніше виплавлялися з чавуну або литої бронзи, особливо якщо вони були складної конструкції.
Для захисту свічника від крапель воску чи стеарину на нижню частину свічки можуть надівати скляний, кришталевий, порцеляновий або металевий кружок з отвором — розетку[5].
Виготовляють свічники з металів, скла, порцеляни, дерева та іншого, за допомогою таких інструментів, як силіконовий пістолет, плоскогубці, ножиці, стека, шило.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.