Володимир Катрюк

Володимир Катрюк (англ. Vladimir Katriuk, 1 жовтня 1921(19211001), с. Лужани, жудець Кіцмань, Буковина, Румунське королівство — 22 травня 2015, м. Ормстаун, регіон Монтережі, провінція Квебек, Канада) — канадський військовик і бджоляр українського походження, відомий як один із підозрюваних у спаленні села Хатинь (Білорусь) 1943 року. Під час цих подій служив у 118-му батальйоні шуцманшафту. Після Другої світової війни виїхав до Канади. Станом на рік смерті був другим у списку досі живих найрозшукуваніших нацистських воєнних злочинців за даними Центру Симона Візенталя^[2].

Володимир Катрюк
Народився	1 жовтня 1921(1921-10-01) Лужани, Мамаївська сільська громада, Кіцманський район, Чернівецька область, Україна
Помер	22 травня 2015(2015-05-22) (93 роки) Salaberry-de-Valleyfieldd, Beauharnois-Salaberryd, Монтережі, Квебек, Канада[1]
Громадянство	Румунія→ СРСР→ Канада
Діяльність	бджоляр, м’ясник
Учасник	Друга світова війна
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

1942 року вступив до допоміжних сил німецької поліції — 115-го батальйону шуцманшафту. Пізніше з його частини сформовано 118-й батальйон шуцманшафту. У статті в журналі Holocaust and Genocide Studies^[3], історик Лундського університету Пер Андерс Рудлінг, опираючись на протоколи допитів КДБ, написав, що за даними свідків, Володимир Катрюк був особливо активним учасником злочину в Хатині. Коли батальйон підпалив село, за свідченнями свідків процесу, Катрюк розстрілював із кулемета тих, хто зумів вибратися з вогню^[4]

Після вирішального наступу радянських військ 1944 року рештки 115-го та 188-го батальйону зі Східної Пруссії евакуйовано потягом до міста Безансон (Франція). Брав участь у тамтешньому Русі Опору, служив у Французькому іноземному легіоні (це була умова французької влади, щоб не видати Радянському Союзу колишніх бійців батальйону). Жив у Парижі під франко-українським іменем «Ніколя Шпірка»^[5]. 1948 року одружився з француженкою Марією Стефані Кавум.

1951 року виїхав до провінції Квебек (Канада). Серед причин виїхати туди були: запрошення від осіб, які вже там жили, значна кількість українців у Канаді та франкомовність Квебеку (іммігрант не знав англійської).

1957 року подружжя Шпірок подали заяву на отримання канадського громадянства, а чоловік признався, що це його несправжнє прізвище. 1958 року пан і пані Катрюк отримали канадські паспорти.

Мешкав у містечку Ормстаун (регіон Монтережі), де тримав пасіку^[6]. 1999 року Федеральний суд Канади вирішив, що Катрюк надав неправдиві дані і приховував факти зі свого минулого під час отримання громадянства Канади, що є достатньою підставою для депортації, але не знайшов підтверджень того, що він вчиняв воєнні злочини, тому уряд Канади вирішив не позбавляти Катрюка громадянства.

Помер 2015 року від інсульту.

Примітки

1. https://www.nytimes.com/2015/05/31/world/europe/vladimir-katriuk-accused-of-war-crimes-is-dead-at-93.html?_r=0
2. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2018. Процитовано 15 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
3. Holocaust Genocide Studies (Spring 2012) 26(1): 29-58 The Khatyn Massacre in Belorussia: A Historical Controversy Revisited [Архівовано 8 червня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
4. New information links Montrealer to WWII massacre [Архівовано 16 березня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
5. У Канаді помер українець, підозрюваний у воєнних злочинах. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.
6. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 15 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

• Canada (Minister of Citizenship and Immigration) v. Katriuk