Волиця (Хмельницька міська громада)

Воли́ця — село в Україні, у Хмельницькій міській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 464 особи.

село Волиця
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Тер. громада	Хмельницька міська громада
Код КАТОТТГ	UA68040470070078097
Основні дані
Засноване	1610
Населення	464
Площа	7,712 км²
Густота населення	60,17 осіб/км²
Поштовий індекс	31335
Телефонний код	+380 382
Географічні дані
Географічні координати	49°24′48″ пн. ш. 26°48′38″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	317 м
Місцева влада
Адреса ради	29000, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, 3
Карта
Волиця
Волиця
Мапа
Волиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Волиця.

Історія

Перша згадка. 5 липня 1441 року польський король Владислав III записав кам'янецькому каштеляну Бедриху 100 гривень на селах Остапківці (Stapkowscze) над річкою Смотрич і Плоска (Ploska) над річкою Плоска у Смотрицькому повіті Подільської землі [1; с.256]^[1]

Протягом століть у ході національно-визвольних війн село на деякий час зникало, а потім знову відроджувалось. Так, у 1661 році разом з сусідніми Малиничами було повністю спалене і розорене. Іоан Чарзовський, служник Маріани (з) Богужова, приніс присягу про розорення сіл Малиничі і Волиця^[2]

За радянських часів село мало назву Плоскове. Постановою Верховної Ради України від 5 травня 1996 року селу повернено історичну назву — Волиця.^[3]

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Відсоток
українська	96,31 %
російська	3,47 %

Герб

Затверджений 30 грудня 2015 року рішенням сесії сільської ради. Автор — О. С. Підгурський.

У зеленому щиті з золотим правим перев'язом і лазуровою шиповидною базою Архистратиг Михаїл із вогняним мечем.

Церкви

У царські часи в податкових реєстрах значиться як приписне до Малашовець село. З писемних джерел відомо про заснування у 1833 році церкви Чуда архистратига Михаїла^[5] [3; с.863] (у 1982 році зруйнована танком за сприяння голови колгоспу ім. Димитрова В. А. Вельського — Прим.авт) та дерев'яної церкви Покрови у 1848 р.^[6] (До наших часів не збереглась — Прим. авт). Тепер у селі існує католицький костел (службу правлять Григорій Цимбала, Януш Новак та Петро Франків) і новозбудована православна церква Московського патріархату.

Пам'ятники села

В часи Другої світової війни на території свинарника було розташоване гетто (місце, де окупаційна німецька адміністрація утримувала євреїв). Полонені та місцеві жителі були змушені важко працювати на будівництві траси Хмельницький — Львів. У листопаді 1942 року близько 800 євреїв було розстріляно руками місцевих вбивць у яру за селом. На місці загибелі нині встановлений пам'ятник — надгробок, огороджений стовпчиками і дротом. Імена загиблих і катів не відомі.

В центрі височіє обеліск в пам'ять про односельчан, загиблих у роки війни та постраждалих від Голодомору 1932—1933 років.

Відомі люди

• Бондар Олексій Станіславович — поет, журналіст. Член НСЖУ. Удостоєний звання «Почесний громадянин міста Сокиряни».

Фотогалерея

• 
  Дорога на село (прямо), праворуч — розвилка на Малашівці
• 
  Дорога на село
• 
  Вид на село у квітні
• 
  Хрест при в'їзді у село
• 
  Братська могила радянських воїнів та сільський клуб