Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Во́лзький (рос. Во́лжский) — місто обласного підпорядкування у Волгоградській області Росії, одне з найбільших промислових міст Нижнього Поволжя, друге за величиною в області і 61-е в списку міст Росії. Населення — 321,4 тисячі осіб. (на 1 січня 2021).[2] Входить до складу Волгоградської агломерації.
| Місто
Координати 48°47′ пн. ш. 44°46′ сх. д.H G O
|
Розташований на лівому березі річки Ахтуба за 20 км північно-східніше центру Волгограда.
У XIV столітті на місці міста Волзький існувало одне або декілька золотоординських поселень.[3]
Перші поселення руських людей на лівобережжі Волги в районі міста Волзького виникли ще в XV столітті, раніше Царицина.
З XVII століття на місці міста (його південно-западна частина) існувало село Безродне, відоме також під назвою Верхня Ахтуба. Воно розташовувалось паралельно річці Ахтуба від сьогоднішнього селища Робочий до стадіону імені Логінова. Далі, до району річкового порту, були одинокі сади, і окремими дворами жили селяни. Назва села пішла від втікачів, які поселились тут — людей без роду. Це були хоча і не козаки, але також свободолюбні люди.
До 1917 року в селі проживало 20 тис. людей. Під час Сталінградської битви воно було практично знищене. Збереглися лише будівля школи XIX століття і млин.
Поштовхом до заснування на місці села Верхня Ахтуба нового селища послужило будівництво Сталінградської ГЕС. Начальником будівельної організації «Сталінградгідробуд», яка здійснювала це будівництво, був назначений Федір Георгійович Логінов, який вважається засновником міста. Будівельники були розміщені в будинках жителів села. З Сталінграду на це місце було перенесено і управлення будівництвом. Пізніше «Сталінградгідробуд» був перейменований в «Волгоградгідробуд». Ця будівельна організація здійснювала забудову міста, включаючи промислові підприємства. Також «Волгоградгідробуд» брав участь в будівництві меморіального комплексу на Мамаєвому кургані в Волгограді.
9 січня 1951 року почали копати котлован під фундамент першого кам'яного будинку. До кінця року були здані вісім будинків. Один з них переобладнаний під кінотеатр «Знамя», перший в місті.
Як селище Волзький був зареєстрований в 1952 році. У ньому тоді проживало 10 тисяч людей. У червні 1952 року відкрився перший універмаг. На початку 1953 року був збудований хлібзавод. Літом 1954 року відкрилися корпуси лікарні, пологовий будинок, інфекційний корпус.
22 липня 1954 року Указом Президіуму Верховної Ради РРФСР селище Волзький був перетворений на місто Волзький областного підпорядкування через будівництво Волзької ГЕС (1950—1961). Ця дата щорічно святкується волжанами як День міста. В цей час в місті проживало 30 тис. людей.
у січні 1955 році відкрився другий кінотеатр — «Енергетик».
У березні 1956 року — палац культури «Волгоградгідробуду».
1 серпня 1955 року почав приймати спортсменів і глядачів стадіон імені Ф. Логінова — засновника міста.
Місто розташоване за 20 км на північний схід від Волгограда, на лівому березі річки Ахтуба. З обласним центром місто сполучене греблею Волзької ГЕС. Волзький є містом-супутником Волгограда і входить до складу Волгоградської міської агломерації.
Волзький є одним з найзеленіших в країні. Справа в тому, що ще при затвердженні Генерального плану міста 15 грудня 1950 року перед проектантами стояло завдання зберегти місто від вітру і піскових бур.
Центральна вулиця міста — проспект Леніна.
Волзький має вигідне економіко-географічене положення:
Місто Волзький утворює однойменний міський округ Волгоградської області, до складу якого входить ще смт Краснооктябрський.
Територія самого міста поділена на 38 мікрорайонів (+ мікрорайон Південний), 45 кварталів з цифровою, 6 кварталів з буквенною нумерацією і декілька селищ (селище на острові Зелений, селище Робочий, Поромний (2-е селище), селище Металлург).[4] До складу Волзького входить також селище Уральський (названий Тьощино, хоча спочатку так називалася лише його автобусна зупинка).
Умовно Волзький поділений на дві частини — стару, з характерною 2-3-поверховою забудовою 1950-х років і нову, забудовану пізніше проектами житлових будинків в 5 і більше поверхів. Межа між ними проходить вулицею Свердлова. Деякий час місто офіційно було поділене на два райони — Промисловий і Гідростроєвський, але 10 листопада 1988 року райони скоротили.[5]
Волзький є великим промисловим центром Нижнього Поволжя. Основні галузі економіки:
Комплекс підприємств хімічної промисловості робить місто одним з найбільших в Європі центрів цієї галузі.
У місті випускаються автобуси «Волжанин», які поставляються до багатьох міст для обслуговування міських і міжнародних автобусних маршрутів.
Обсяг відвантажених товарів власного виробництва, виконано робіт і послуг власними силами за обрибним виробництвом за 2009 рік 57,9 млрд рублів.
Основні підприємства:
Волзький — приклад високої конкуренції в сфері інтернет послуг. В місті з населенням близько 300 000 людей працює 11 інтернет-провайдерів (9 міських і 2 федеральні). До літа 2009 року вся територія міста була поділена компаніями на зони надання послуг. В липні одна з компаній почала проводить кабель на «чужій» території, з тих пір в місті почався період гострої конкуренції.
Міський транспорт представлений автобусними маршрутами, трамвайною системою, маршрутними таксі і лінією приміського електропоїзду. Існували плани запуску в місті тролейбусної лінії.
Трамвайні лінії мають важливе значення для Волзького, так як з'єднують житлові райони міста з промисловою зоною, куди щоденно на роботу відправляються тисячі волжан. З 2006 проводиться поступове обновлення старого трамвайного парку.[6]
Розвинуті пасажирські перевезення в Волгоград через Волзьку ГЕС.
Від автовокзалу відправляються регулярні рейси в міста Волгоградської області та інших регіонів Росії. На околиці міста проходить траса, яка зв'язує ланку транспортного коридору «Північ — Південь».
В місті існує багатопрофільна автомобільна транспортна мережа. Щорічно автомобільними дорогами міста перевозять близько 2,5 млн тонн вантажу.
У 2007 і 2008 роках програми реконструкції доріг Волзького увійшли в число переможців конкурсу на надання субсидій суб'єктам Російської Федерації для забезпечення автомобільними дорогами нових мікрорайонів, яке проводило Федеральним агентством з будівництва і житлово-комунальному господарству.[7]
На 2008 рік на 1000 жителів приходилось 390 автомобілів.
В місті є великий річковий порт з двома пристанями: пасажирською і вантажною. Волга дає вихід в Каспійське море і можливість зв'язку з Північнокавказьким регіоном Росії, з Азербайджаном, Туркменістаном, Іраном.[8]
Станція Волзький Волгоградського відділення Приволзької залізниці — єдиний залізничний вузол на лівому березі Волги, що сполучає Волгоград і Астрахань, здійснюючи перевезення вантажів і пасажирів. Була відкрита 20 жовтня 1964 року, з 1969 року почали курсувати приміські електропоїзди, в 2003 році закінчена електрифікація всіх колій. Діє з'єднанні з річковим портом Волзький: обсяг завантаження і перевалки місцевого вантажу з річкового на залізничний транспорт в 2008 році перевищує 200 вагонів на добу.
У Волзькому розташований пост Волгоградської митниці для контролю міжнародних перевезень.
Волзький відрізняється високим рівнем розвитку торгових мереж. Цьому в цілому сприяла рівномірна забудова міста багатоквартирними 5- і 9-поверховими будинками при практично повній відсутності індивідуальної житлової забудови (за винятком селища Робочий та інших селищ, включених в міську межу). К місті представлені численні магазини федеральних, регіональних і міських торгових мереж: «Радеж», МАН, «Економ», «Магніт», «П'ятірочка», «О'кей», «Карусель», «Рубль Бум».
Існували плани з будівництва на перехресті вулиці Александрова і проспекту Леніна торгового комплексу пітерської мережі «Лента».
Волзький щорічно бере участь у всеросійському конкурсі «Найкраще облаштоване місто Росії» з 2002 року. У 2002 році місто удостоєне спеціальним призом за роботу з розвитку житлово-комунального господарства, в 2003 — отримав почесний диплом за хорошу роботу в розвитку міського господарства. В конкурсі за результатами 2004 року Волзький зайняв перше місце серед міст з населенням до 500 тис. жителів. У 2005 році отримав почесний диплом за хорошу роботу в розвитку міського господарства. Зайняв друге місце за результатами 2006 року.
У Волзькому склалась неприємна екологічна ситуація, в особливості, дуже сильна загазованість повітря. Міською природоохоронною службою в 2005 році було виявлено перевищення допустимої норми викидів з сірководню, окису вуглецю та іншими показниками на промислових підприємствах міста.[10] За даними Ростехнадзору, з 2000 по 2005 роки загальний об'єм викидів в атмосферу підприємствами Волзького збільшилось на 10 %. Поганий стан повітря в місті обумовлюється наявністю в атмосфері двох забруднюючих речовин — діоксиду сірки і діоксиду азоту.[11]
13 липня 2006 року на перехресті вулиць Александрова і Пушкіна в 21-му мікрорайоні відбувся офіційний пуск в експлуатацію стаціонарного обчислювального комплексу «СКАТ», призначеного для безперервного стеження і контролю за станом атмосферного повітря в автоматичному режимі. Установка дозволяє аналізувати склад в атмосфері основних забрюднючих речовин: діоксиду сірки, оксиду і діоксиду азоту, оксиду і діоксиду вуглецю, сірководню, аміаку і пилу.[12]
Оскільки Волзький є молодим містом, у ньому дуже мало історичних пам'яток. При відвідуванні міста рекомендується звернути увагу на такі цікаві місця міста:
У Волзькому діють 39 установ культури, у тому числі:
у Волзькому діє декілька театрів:
Договір про побратимські зв'язки Волжського і Оломоуца був укладений в жовтні 1967 р. Майже 25 років в Волзькому діяло відділення Товариства радянсько-чехословацької дружби. Побратимство було і між підприємствами Волжського і Оломоуца. Ветерани ВПЗ-15, Волзької ГЕС, Волгоградгідробуду, ВТЗ, заводу АТІ пам'ятають численні зустрічі з чеськими колегами.[14] Оломоуц — місто традиційної Міжнародної виставки квітів «Флора». В 1979 р. волзькі квітоводи брали участь у виставці «Флора-Оломоуц» і отримали срібну медаль за гладіолуси, тюльпани, нарциси. Чудова традиція прикрашати місто квітковими клумбами з'явилась в місті разом зі створенням ділянки озеленення, пізніше оранжерейного господарства радгоспу «Квіти Заволжжя», який створила і яким багато років керувала заслужений агроном Росії З. С. Сапожнікова.[14]
В 1973 р. був підписаний договір про побратимство з італійським містом Колленьо, передмістям Турину. В 1989 р. в Колленьо проводився конкурс молодих художників на найкращу емблему молодіжних ініціатив. В ньому взяли участь представники багатьох країн Європи. Молодий волзький художник Олег Черноскутов став переможцем цього конкурсу.[15]
В 1989 р. був підписаний договір про дружбу між Волзьким і двома американськими містами Шейкер-Хайтс і Клівленд-Хайтс, більше десяти років працювало Товариство радянсько-американської дружби. Протягом декількох років в міжнародному дитячому таборі в Сполучених Штатах Америки відпочивали учні з Волзького, переможці міських олімпіад з англійської мови. Неодноразово лікарні міста отримували медичне обладнання від побратимського товариства міст Клівленд-Хайтс і Шейкер-Хайтс.[15]
В 1997 р. підписаний договір про споріднення з містом Ляньюньганом (Китайська Народна Республіка). Місто Ляньюньган розташоване в центральній частині тихоокеанського узбережжя Китаю, населення понад 4 млн людей. Великий порт, пов'язаний з 270 портами світу. Більше 170 назв товарів місцевого виробництва експортується в 50 краї, зокрема фармацевтичні препарати, створені на основі традиційної китайської і сучасної медицини. В місті створено близько 200 підприємств за допомоги іноземних інвестицій. Привабливий Ляньюньган і для туристів розкішними піщаними пляжами, джерелами термальних вод, морем.[15]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg)
.png)
