Висота звуку

Висота́ зву́ку — суб'єктивна оцінка якості звуку. Залежить, головним чином, від частоти звукових коливань. Чим більше частота коливань, тим вище звук. Для звуків з неперіодичними коливаннями (шумів) визначення висоти звуку ускладнено.

У музичній практиці розрізняють звуки з визначеною висотою та невизначеною висотою (див. також звук музичний). Висота звуку визначається частотою коливань основного тону (незалежно від амплітуди коливань складових) і фіксується як нота. Звуковисотна шкала поділяється на октави, октава поділяється на 12 півтонів. Звуковисотна шкала є логарифмічною — звуки, що відстоять один від одного на октаву зв'язані співвідношенням 1 : 2, звуки, що відстоять на півтону в темперованому строї зв'язані співвідношенням 1 : ${\displaystyle {\sqrt[{1/12}]{2}}}$, тому арифметична різниця частот коливань сусідніх нот буде меншою в низькому регістрі й більшою у високому регістрі.

Ноти і частота коливань

Нижче подано таблицю відповідності музичних звуків частоті коливань їх основних тонів згідно зі стандартом А = 440 Гц,

Тон	Субконтроктава	Контроктава	Велика октава	Мала октава	Перша октава	Друга октава	Третя октава	Четверта октава	П'ята октава
H♯/C	16,35	32,70	65,41	130,81	261,63	523,25	1046,50	2093,00	4186,01
C♯/D♭	17,32	34,65	69,30	138,59	277,18	554,37	1108,73	2217,46	4434,92
D	18,35	36,71	73,42	146,83	293,66	587,33	1174,66	2349,32	4698,64
D♯/E♭	19,45	38,89	77,78	155,56	311,13	622,25	1244,51	2489,02	4978,03
E/F♭	20,60	41,20	82,41	164,81	329,63	659,26	1318,51	2637,02	5274,04
E♯/F	21,83	43,65	87,31	174,61	349,23	698,46	1396,91	2793,83	5587,65
F♯/G♭	23,12	46,25	92,50	185,00	369,99	739,99	1479,98	2959,96	5919,91
G	24,50	49,00	98,00	196,00	392,00	783,99	1567,99	3135,96	6271,93
G♯/A♭	25,96	51,91	103,83	207,65	415,30	830,61	1661,22	3322,44	6644,88
A	27,50	55,00	110,00	220,00	440,00	880,00	1760,00	3520,00	7040,00
A♯/B	29,14	58,27	116,54	233,08	466,16	932,33	1864,66	3729,31	7458,62
H/C♭	30,87	61,74	123,47	246,94	493,88	987,77	1975,53	3951,07	7902,13

Стандарти звуковисотної настройки

Див. також: Камертон

В музичній практиці для настройки музичних інструментів використовуюь камертон. Як правило використовують камертони, що настроюють на звук «ля» першої октави, якій в сучасній музичній практиці відповідає частоті коливань основного тону 440 гц. Цей стандарт іноді позначається як «A440». Проте в історії музики цей стандарт коливався в значних межах. Наприклад, камертони, якими користувався Гендель, датовані 1740 роком, настроювались як A =  422.5 Hz, а пізніше, в 1780, як A =  409 Hz,, майже півтоном нижче.^[1]. Деякі сучасні колективи використовують дещо інші стандарти звуковисотності, наприклад Нью-Йоркський філармонічний оркестр та Бостонський симфонічний оркестр використовують A = 442 Hz.^[2]

Існують також транспонуючі інструменти, партії яких пишуться вище або нижче від їх реального звучання на певний інтервал. Наприклад, кларнет або труба, нота, позначена в нотах як «до», звучатиме як «сі-бемоль», тобто на тон нижче.

Діапазони музичних інструментів та голосів

В музичній практиці кожен інструмент, а також голос вокаліста характеризується діапазоном, що визначається нижньою і верхньою доступною для виконання нотою. Діапазони найпоширеніших музичних інструментів і академічних голосів можна представити такою таблицею:

Література

• Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю [Текст]: навч. посіб. / С. В. Шип. — К. : Заповіт, 1998. — 368 с. — ISBN 966-7272-21-4 : Б. ц.
• Алдошина И., Приттс Р. Музыкальная акустика. Учебник. — СПб.: Композитор, 2006. — 720 с., ил. ISBN 5-7379-0298-6

Посилання

• Тон // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1912. — 1000 екз.