Вергуни

Вергуни́^[1][2], або хрусти́^[3], — українські кондитерські вироби з бездріжджового тіста, куди входять борошно, масло, яйця, цукор і як обов'язкова добавка спирт (ром, коньяк, горілка) або, в крайньому разі, оцет (іноді разом з алкоголем). Як замінник масла, а частіше як додатковий компонент у вергуни додають трохи молочних продуктів — молока, сметани або вершків.

Вергуни

Необхідні компоненти	тісто, борошно, яйце, цукор і смалець
Рецепт у Вікіпідручнику  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вергуни (значення).

Похідною від цих виробів є випічка київська троянда.

Приготування

Тісто для вергунів роблять круте, зазвичай у такому порядку: яйця розтирають з цукром, після цього додають масло (та/або інші молочні продукти), спиртні або ароматичні компоненти, і в цю масу поступово всипають борошно, замішуючи досить круте тісто.

Тісто розкачують у пласт завтовшки до 2–3 мм і нарізають смужками шириною 2,5 см і довжиною 10–12 см. Ці смужки складають навпіл, переплітають у косицю, а кінці зліплюють.

Після цього вергуни поміщають в киплячий смалець чи олію на 1–2 хвилини, поки у них не з'явиться золотисте забарвлення.

Обсмажені вергуни посипають цукровою пудрою. Їдять як гарячими, так і холодними.

• 
• 
• 

Назви у інших кухнях

• біл. хрушчы, фаворкі
• болг. фаворки
• хорв. krostole, kroštule
• чеськ. boží milosti
• дан. klejner
• фр. bugnes, merveilles, oreillettes
• нім. Fasnachtschüechli, Raderkuchen, Mutzenblätter
• грец. diples (δίπλες)
• угор. csöröge fánk or forgácsfánk
• італ. chiacchiere, bugie, cenci, crostoli, frappe, galani, grostoli, sfrappole, nocche
• латис. žagariņi, zaķauši
• лит. žagarėliai
• норв. klenät
• пол. faworki, chruściki, chrusty
• порт. orelha de gato, cueca virada, filhós, coscorão, cavaquinho, crostoli
• рум. minciunele, uscatele, cirighele
• словац. fánka,čeregi
• словен. flancati
• ісп. pestiños
• швед. klenät
• їд. כרוסט

Різновиди

Польща, Німеччина

Фаворки (пол. faworki)^[4][5], хруст, хрустик (пол. chrust, chruścik)^[6][7], раніше також крепле (хоча це слово переважно означає пончик^[8][9][10]) — польське, німецьке (нім. радеркюхен^[11], лібесшляйфен^[11]) традиційне, хрустке печиво з солодким смаком, у формі складного бантика, смажене у Фритюрі та посипане цукровою пудрою. Найчастіше їдять під час маскараду та на Жирний четвер або на М'ясопуст, тобто у вівторок перед Попільною середою. Їх готують зі збитого тіста і смажать як пончики.

Приготування

Тісто для фаворків має містити пшеничне борошно, багато яєчних жовтків або яєць, трохи жиру (вершкового масла або маргарину та сметани) і цукру, трохи алкоголю (спирту) або 6 % оцту, який діє як розпушувач і запобігає надмірному вбиранню жиру.

Замішане тісто розкачують качалкою, згинають і знову відбивають, ці дії повторюють багато разів до появи бульбашок повітря. Пізніше охолоджене тісто тонко розкачують і нарізають довгими прямокутниками з прорізом посередині. Один з коротших країв прямокутника протягується через розріз, створюючи характерну форму «бантика». Фаворки смажать у киплячому жирі (олії, яловичому жирі^[7], харчовому жирі, свинячому смальці або очищеному вершковому маслі) до золотистої скоринки. Правильно приготовлені фаворки повинні бути ніжними й хрусткими.

• 
• 
• 
  Фаворки перед смаженням

Литва

Žagarėliai є еквівалентом вергунів у Литві. Žagarėliai (дослівно «маленькі палички») — ніжне печиво з тіста, смажене у фритюрі в жирі. Для смаження такого печива у фритюрі найкраще використовувати смалець або олію.

Skruzdėlynas перекладається як «мурашник» і являє собою шари смажених смужок тіста, вкритих медом і посипаних маком. Це типовий десерт, який подають під час литовських сімейних свят.