Змагання з кейріну серед жінок на літніх Олімпійських іграх 2020 відбулися 4–5 серпня 2021 року на велодромі Ідзу[1]. Змагалися 30 велосипедисток з 18 країн[2].
Коротка інформація Місце проведення, Дати ...
Кейрін (жінки)
на XXXII Олімпійських іграх |
 |
| Місце проведення | Велодром Ідзу |
|---|
| Дати | 4–5 серпня 2021 року |
|---|
| Учасників | 30 з 18 країн |
|---|
| Призери |
|---|
|
| ← 2016 | 2024 → |
Закрити
Більше інформації Велоспорт на, Трекові гонки ...
Закрити
Це буде третя поява цієї дисципліни на Олімпійських іграх. Її проводили на кожній літній Олімпіаді починаючи з 2012 року.
Чинна олімпійська чемпіонка - Еліс Лігтле з Нідерландів. Чинна чемпіонка світу (2020) - Емма Гінце з Німеччини.
Національний олімпійський комітет (НОК) може виставити на змагання з кейріну серед жінок щонайбільше 2 велосипедистки. Квоти одержує НОК, який сам вибирає велосипедисток, що візьмуть участь у змаганнях. Всі квоти розподілено відповідно до світового рейтингу UCI за країнами за 2018-2020 роки. Вісім країн, що кваліфікувались у змагання з командного спринту, можуть виставити по дві велосипедистки в кейріні (як і в індивідуальному спринті). Країни, велосипедистка яких кваліфікувалась за рейтингом спринту, можуть виставити цю велосипедистку і в кейріні. Нарешті, сім місць розподілено за рейтингом кейріну[2]. Оскільки кваліфікація завершилась до закінчення Чемпіонату світу з велоспорту на треку 2020 1 березня 2020 року (останнє змагання, що могло змінити рейтинг 2018-20 років), то пандемія COVID-19 на кваліфікацію не вплинула.
У заїздах з кейріну беруть участь до 7 велосипедисток (хоча у форматі 2020 року немає заїздів, у яких понад 6 спортсменок). Упродовж трьох кіл (загалом 750 м) велосипедистки їдуть за темповим мотоциклом; потім мотоцикл з'їжджає з треку, а велосипедистки долають ще 3 кола. Ці дистанції змінено порівняно з Іграми 2016 року, скорочено темпову частину з 5,5 кіл і подовжено спринт з 2,5 кола. Мотоцикл на старті має швидкість 30 км/год, а потім розганяється до 50 км/год, перш ніж з’їхати з треку.
Змагання складаються з чотирьох основних раундів (у порівнянні з трьома 2016 року) та додаткового раунду[3] [4]:
- Перший раунд: 5 заїздів по 6 велосипедисток у кожному. З кожного заїзду по 2 найкращі велосипедистки (загалом 10) виходять до другого раунду; всі інші (20 велосипедисток) потрапляють у додатковий раунд.
- Додатковий раунд: чотири заїзди по 5 велосипедисток у кожному. Найкращі 2 велосипедистки з кожного заїзду (загалом 8), як і переможці першого раунду, виходять до другого раунду. Інші 12 велосипедисток вибувають.
- Другий раунд: три заїзди по 6 велосипедисток у кожному. Найкращі 4 велосипедистки з кожного заїзду (загалом 12) виходять до півфіналу. Решта 6 велосипедисток вибувають.
- Півфінали: два заїзди по 6 велосипедисток у кожному. 3 найкращі велосипедистки з кожного півфіналу (загалом 6) виходять до фіналу А; решта 3 з кожного півфіналу потрапляють до фіналу В, в якому не претендують на медалі.
- Фінали: два заїзди. У фіналі А 6 найкращих велосипедисток розігрують медалі. У фіналі B розігрують місця з 7-го по 12-те.
Змагання в цій дисципліні відбуваються два дні поспіль[1].
| З | Попередні заїзди |
ЧФ | Чвертьфінали |
ПФ | Півфінали |
Ф | Фінали |
Більше інформації Дата →, 2 сер ...
Велоспорт на треку
| Дата → | 2 сер | 3 сер | 4 сер | 5 сер | 6 сер | 7 сер | 8 сер |
|---|
| Кейрін (жінки) | | | З | ЧФ | ПФ | Ф | | | |
Закрити
_pictogram.svg)
_pictogram.svg)
_pictogram.svg)
_pictogram.svg)
Німеччина (GER)
Гонконг (HKG)
Австралія (AUS)
Олімпійський комітет Росії (ROC)
Мексика (MEX)
Китай (CHN)
Нідерланди (NED)
Нова Зеландія (NZL)
.svg){kind=small}
Канада (CAN)
Україна (UKR)
