Автоно́мна нерво́ва систе́ма (АНС; вегетативна н.с. (інколи вісцеральна)) — у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладеньких м'язів (стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз.[1] Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму і пристосування до умов навколишнього середовища, що постійно змінюється (гомеокінезу). Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.
Автономна нервова система | |
---|---|
Деталі | |
Ідентифікатори | |
Латина | Autonomici systematis nervosi |
MeSH | D001341 |
TA98 | A14.3.00.001 |
TA2 | 6600 |
FMA | 9905 |
Анатомічна термінологія |
Види
Звичайно автономна нервова система поділяється на відділи:
Також вважається частиною АНС метасимпатична нервова система.
Раніше відділяли ентеричну НС, до якої відносили рефлекторні дуги, які замикаються в підслизовому і між м'язовому сплетіннях кишки. Зараз ввели ширше поняття — метасимпатичної нервової системи, яке охоплює автономну НС вісцеральних органів, у тому числі та травного тракту.
Симпатична система відповідає на стрес, збільшуючи серцебиття, кров'яний тиск, цілком готуючи тіло до дій.
Парасимпатична система домінує у стані спокою, сприяє відновленню запасів енергії під час відпочинку, викликає заспокійливу і розслаблювальну дію, відновлює гомеостаз.
Симпатичні нерви іннервують фактично всі органи й тканини організму;
Парасимпатичні нерви НЕ іннервують скелетні м'язи, ЦНС, більшу частину кровоносних судин і матку.
Симпатична система відрізняється високою чутливістю до адреналіну, а парасимпатична система виявляє високу чутливість до холіноподібних речовин.
Походження
Більшість клітин автономної нервової системи в ембріогенезі походять від клітин нервового гребеня[2].
Функції
Іннервує внутрішні органи, шкіру, гладкі м’язи, залози внутрішньої секреції та серце, кровопостачання і трофіку всіх органів, а також підтримує сталість внутрішнього середовища організму та пристосування до зовнішніх чинників.
Автономна нервова система не має своїх особливих аферентних, чутливих шляхів. Чутливі імпульси від органів йдуть у складі чутливих волокон, які є спільними для автономної та соматичної нервових систем. Вищий контроль та регуляція функцій автономної нервової системи, як і соматичної, відбувається за допомогою кори півкуль великого мозку.
Соматична та автономна нервові системи відрізняються не лише за функцією, а й за будовою, а саме: соматичні рухові волокна виходять зі спинного мозку сегментарно, а автономні волокна виходять лише з певних центрів: мезенцефалічного, бульбарного (парасимпатичні ядра черепних нервів у ромбоподібній ямці), які об’єднані в краніальний відділ; тораколюмбального (бічні роги протягом сегментів від CVIII до LII-III), сакрального (бічні роги протягом сегментів SII-IV).
Тораколюмбальний відділ належить до симпатичного відділу, а краніальний і сакральний – до парасимпатичного.
Соматичні нервові волокна мають добре помітну м’якотну оболонку, а в автономних вона відсутня.
Тіла клітин соматичних нейронів знаходяться у передніх рогах спинного мозку, а їхні відростки (аксони), не перериваючись, досягають скелетних м’язів. Нервові відростки автономних нейронів перериваються в автономних вузлах. Отже, тут є передвузлові (прегангліонарні) і післявузлові (постгангліонарні) волокна.
Найпростіша рефлекторна дуга соматичної нервової системи складається з двох нейронів, а автономної – з трьох (є вставний нейрон); її еферентна ланка складається не з одного, а з двох нейронів.
Див. також
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.