Варадинов Микола Васильович

Микола Васильович Варадинов (6 (18) грудня 1817 року, Полтава — 8 серпня (27 липня) 1886 року, Гатчина ^[1]) — російський юрист, правознавець; доктор права (1847), доктор філософії (1849 рік).

Варадинов Микола Васильович
Народився	18 (30) грудня 1817 Полтава, Російська імперія
Помер	27 липня (8 серпня) 1886 (68 років) Гатчина, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія
Країна	Російська імперія
Діяльність	правник
Галузь	правознавство
Alma mater	Дерптський імператорський університетd і Q117818995?
Науковий ступінь	доктор наук
Посада	таємний радник

Біографія

Закінчив юридичний факультет Дерптського університету зі ступенем кандидата в 1841 році. У 1841-1845 роках викладав російську мову в Валкский окружному і Аренсбургском дворянському училищах (Ліфляндської губернії) ^[2].

У 1845-1848 роках — чиновник особливих доручень при Ризькому генерал-губернаторові, в 1848-1849 — керуючий канцелярією Ризького генерал-губернатора ^[1].

У 1849-1855 роках старший столоначальник при Департаменті економії Міністерства внутрішніх справ. Статський радник (1855 рік) ^[3].

З грудня 1855 року по січень 1862 року — редактор " Журналу Міністерства внутрішніх справ ", в 1862 — редактор газети " Північна пошта " (№ 147—214) ^[1].

У 1862-1865 роках — чиновник особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ, потім — член Головного управління у справах друку (1865-1883), член Ради при Міністерстві внутрішніх справ (з 1883 року). Таємний радник.

Родина

Дружина — Софія Василівна Варадінова (1832 — 5 вересня 1917 року^[4]).

Наукова діяльність

У 1845 році в Дерптському університеті захистив магістерську дисертацію "Ueber die allgemeinen Rechtsmittel wider richterlicht Verfügungen in Civilrechtsstreitigkeiten nach Russischen Rechte " («Про загальні правові засоби проти судових рішень у цивільній судовій тяганині з російської праву»); в 1847 році там же — докторську дисертацію «De hypothecis ex jure Livonico et Esthonico»^[5].

Сфера наукових інтересів:

• методика викладання російської мови;
• правознавство;
• діловодство.

Брав участь в реформі міністерського діловодства (з 1851 року). Опублікував в 1857 році методичне керівництво «Діловодство або теоретичне і практичне керівництво до цивільного та кримінального, колегіальному і одноособовому письмоводству, до складання всіх урядових і приватних ділових паперів і до ведення самих справ, з додатком до цією зразків і форм», перевидавалися в 1873 і 1881 роках і стало першим комплексним російським навчальним посібником з діловодства.

Був членом Санкт-Петербурзького та Віденського фармацевтичних наукових товариств^[6].

Примітки

1. ЭСБЕ, 1892.
2. Архивы Российской академии наук.
3. Е. В. Плешкевич, 2015.
4. Ручная книга для записи умерших Гатчинского Павловского собора с 1 января 1916 года // ЦГИА СПб. Ф. 19.— Оп. 127.— Д. 3331.— Л. 67.
5. Варадинов Николай Васильевич. Наука права : электронная библиотека. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
6. Варадинов Н. В. Аптекарский устав…. Генеральный алфавитный каталог книг на русском языке (1725—1998) РНБ. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 7 березня 2016.

Література

• Варадинов, Николай Васильевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Плешкевич Е. В. Становление отечественного делопроизводства и роль в нем Н. В. Варадинова // Делопроизводство : журнал. — 2015. — № 1 (5 листопада). Архівовано з джерела 21 жовтня 2020. Процитовано 3 квітня 2021.

Посилання

• Коллекция Варадинова Николая Васильевича (1817—1886). ИС «Архивы Российской академии наук». Процитовано 7 березня 2016.