Loading AI tools
Головнокомандувач Збройних Сил України з 27 липня 2021 до 8 лютого 2024 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вале́рій Фе́дорович Залу́жний (нар. 8 липня 1973, Новоград-Волинський) — український воєначальник, генерал у відставці. Герой України (2024). Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії (з травня 2024).
Валерій Федорович Залужний | |
---|---|
Посол України у Великій Британії | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 9 травня 2024 |
Президент | Володимир Зеленський |
Попередник | Вадим Пристайко |
Народився | 8 липня 1973[1] (51 рік) Новоград-Волинський, Житомирська область, Українська РСР, СРСР[1] |
Відомий як | офіцер |
Країна | СРСР і Україна |
Alma mater | Національний університет оборони України, Національний університет «Острозька академія» і Військова академія |
Підпис | |
Залужний Валерій Федорович | |||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал | |||||||||||||||||||
Загальна інформація | |||||||||||||||||||
Псевдо | «Волонтер»[2] | ||||||||||||||||||
Військова служба | |||||||||||||||||||
Роки служби | 1993—2024 | ||||||||||||||||||
Приналежність | Україна | ||||||||||||||||||
Вид ЗС | Збройні сили | ||||||||||||||||||
Формування | Генеральний штаб | ||||||||||||||||||
Війни / битви | |||||||||||||||||||
Командування | |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||||
Залужний Валерій Федорович у Вікісховищі |
Колишній Головнокомандувач Збройних сил України (2021—2024), член Ради національної безпеки і оборони України (2021—2024), командувач військ Оперативного командування «Північ» (2019—2021), начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗС України — перший заступник командувача Об'єднаних сил (2018), начальник штабу — перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід» (2017).
Увійшов до сотні найвпливовіших людей 2022 року за версією журналу Time[3][4], один із 25 найвпливовіших українських військових 2022 року від НВ[5].
Народився 8 липня 1973 року в місті Новограді-Волинському (нині — м. Звягель) в сім'ї робітників, в якій мати працювала на залізничному вокзалі міста Новоград-Волинський, а батько — на заводі[6]. З дитинства мріяв стати військовим. У 1989 році закінчив міську школу № 9, вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму, який закінчив у 1993 році з відзнакою. Згодом вступив на загальновійськовий факультет Одеського інституту Сухопутних військ. У 1997 році з відзнакою закінчив навчання в інституті, після чого пройшов усі щаблі військової служби: командир взводу, командир навчального взводу, командир бойового взводу, командир навчальної роти, командир роти курсантів, командир батальйону.
2005 року вступив до Національної академії оборони України, у 2007 році закінчив навчання із золотою медаллю, призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади в Яворові. На цій посаді успішно проходив службу впродовж двох із половиною років[7].
Рішенням начальника Генерального штабу Збройних Сил України, 13 жовтня 2009 року був призначений командиром 51-ї окремої механізованої бригади. Командував нею[8] до 2012 року[9].
У жовтні 2024 року стало відомо, що колишній головнокомандувач Збройних сил України, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний написав книгу «Моя війна», що стала першою в трилогії. У мемуарах йдеться про події в житті ексголовкома від дитинства до 24 лютого 2022 року. Декілька розділів все-таки присвячені повномасштабній війні Росії проти України. Книга стала першою в трилогії — дві наступні матимуть назви «Наша війна» та «Їхня війна»[10].
У 2014 році закінчив Національний університет оборони України, як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії[11].
У липні 2014 року став заступником командира сектора «С», який формувався на Донеччині. Відтоді керував майже всіма угрупованнями, які там створювали[12].
На 2017 рік ― начальник штабу — перший заступник командувача військ Оперативного командування «Захід»[13].
23 серпня 2017 року отримав нове звання генерал-майора[14].
Станом на 2018 рік ― начальник Об'єднаного оперативного штабу ЗС України — перший заступник командувача Об'єднаних сил[15].
9 грудня 2019 року — призначений командувачем Оперативного командування «Північ»[16].
У грудні 2020 року — закінчив магістеріум Острозької академії за спеціальністю «Міжнародні відносини»[17].
27 липня 2021 року Президент України Володимир Зеленський призначив Валерія Залужного Головнокомандувачем Збройних Сил України[18][19][20]. Він змінив на цій посаді Руслана Хомчака[21][22]. Наступного дня був введений до складу Ради національної безпеки і оборони України[23].
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну проявив ефективність в командуванні Збройними Силами України на фронті проти російських військових, що детально аналізують вітчизняні та закордонні експерти, зокрема, у журналі «Time»[24].
23 травня 2022 року увійшов до списку 100 найвпливовіших людей 2022 за версією журналу Time[25][26].
16 грудня 2023 року захистив дисертацію з права та здобув науковий ступінь доктора філософії[27]. Захист дисертації на спеціальну тему відбувся в Одеській юридичній академії[28].
8 лютого 2024 року звільнений з посади головнокомандувача ЗСУ[29][30]. Після цього відбулися масштабні кадрові зміни у керівництві ЗСУ[31].
7 березня 2024 року президент Зеленський погодив Залужного на посаду посла України в Великій Британії[32][30]. 19 квітня Залужний отримав погодження від Британії щодо призначення послом (агреман)[33].
9 березня 2024 року Дзеркало тижня повідомило, шо генерал Валерій Залужний після проходження ВЛК був визнаний непридатними для військової служби та знятий з військового обліку[34]. Цього ж дня видання Українська правда повідомило, що, крім Валерія Залужного, аналогічне рішення було прийнято щодо колишнього Начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенанта Сергія Шаптали[35]. Валерій Залужний, який мав найвище військове звання в Україні, зможе отримувати оклад за нього в сумі 1 тисячу 762 гривні на місяць[34].
29 березня 2024 року видання ВВС звернуло увагу, що попри оголошення про намір, призначення Валерія Залужного послом у Велику Британію все ще не відбулось.[36]
24 квітня 2024 року Радіо Свобода, з посиланням на інтерв'ю радника Офісу президента Михайла Подоляка в етері телеканалу «Київ», повідомило, що офіційний Лондон погодив кандидатуру Валерія Залужного на посаду посла України в Великобританії і «це питання вже тижнів»[37][38].
8 травня звільнений з військової служби за станом здоров'я з правом носіння військової форми[39][40].
9 травня призначений послом України у Великій Британії[41][42]. 8 червня 2024 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба в інтерв'ю агентству Укрінформ повідомив, шо підготовка Валерія Залужного до дипломатичної роботи послом у Великобританії перебуває на фінішній прямій.[43][44] Почав роботу послом 11 липня 2024 року[45].
Його називають одним з найбільш відкритих генералів, який розуміє проблеми солдатів і молодших офіцерів[48].
Валерій Залужний є представником українських вищих офіцерів, які ніколи не служили в радянській армії та не вчилися у її навчальних закладах[49][50], тому «совкова» військова модель для Залужного є зовсім чужою[51]. Він як учасник бойових дій на сході України, позитивно ставиться до оновлення особового складу молодими людьми та відходу від радянських практик[49]. Одним з його перших кроків на посаді був дозвіл військовим на фронті відкривати вогонь у відповідь по окупантах без узгодження з вищим керівництвом і позбавлення необхідності військовим заповнювати зайві документи[52].
Щодо своїх пріоритетів на посаді головнокомандувача Валерій Залужний сказав[53]:
Загальний курс на реформування Збройних Сил України відповідно до принципів і стандартів НАТО залишається незворотним. І ключове тут — принципи. Зміни мають відбутися перш за все у світогляді і ставленні до людей. Я б хотів, щоб ви повернулися обличчям до людей, до своїх підлеглих. Моє ставлення до людей не змінювалося протягом всієї моєї служби. — Валерій Залужний після призначення на посаду Головнокомандувача. 31 липня 2021.
14 жовтня 2022 року Україна відзначила «День захисників і захисниць України», як повідомляє Укрінформ, головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний привітав захисників і захисниць зі святом і відзначив, що українці у лютому 2022 року витримали потужний ворожий удар і поховали міф про непереможність російської армії. Він сказав:
А тепер ми повертаємо своє. Ніхто і ніщо не зупинить нас. Ми обрали шлях воїнів і йдемо вперед. Весь світ захоплено і з надією дивиться на нас. — Валерій Залужний[54]
Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно. — Валерій Залужний[55]
Ми не маємо права перекласти цю війну на наших дітей. — Валерій Залужний[56]
Битва за кожне місто і село нашої країни варта окремої книги. Кожен військовий і цивільний. Хто чинив спротив окупанту, хто підтримує визволителів, вартий окремої розповіді. Ми пам'ятаємо усіх — і полеглих, і живих. — Валерій Залужний[57]
У квітні 2022 року видання Politico назвало Залужного «Залізним генералом», ця характеристика закріпилась за ним надалі. Видання також назвало його новим поколінням українських офіцерів, яке замінило радянську школу[58].
13 жовтня 2022 року журнал Time помістив портрет Валерія Залужного на обкладинці та відніс до 100 найвпливовіших людей планети[58].
9 листопада 2022 року в День української писемності та мови Валерій Залужний сказав:
Ціною життів кращих ми виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Українська мова – це мова наших батьків і дітей. Мова нашої Перемоги — Валерій Залужний[59]
У жовтні 2022 року соціологічна група «Рейтинг», в межах проєкту «Народний ТОП», оприлюднила результати дослідження видатних українців усіх часів. Валерій Залужний посів десяте місце «Народного ТОПу», набравши 7,7 % голосів опитаних[60].
Дружина Олена, родина має дві доньки. Старша — військовослужбовиця. Молодша планує стати лікарем[72].
столиця, рішенням Київради, висловила свою шану та повагу і нагородила званням «Почесний громадянин Києва» двох людей, які є справжніми моральними авторитетами для киян і всіх українців, — Ліну Костенко та Валерія Залужного. |
Причиною відзначення Валерія Залужного стали «його особисті заслуги під час оборони столиці та в захисті державного суверенітету і свободи України.»[80][79]
В серпні 2024 року вийшла книга Людмили Долгоновської — «Залізний генерал. Уроки людяності» ISBN 978-966-982-956-6
Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.