Бірмінге́мський університе́т (англ.University of Birmingham, лат.Universitas Birminghamiensis)— один із найбільших та найпрестижніших університетів Великої Британії і світу. Розташований у центральній частині міста Бірмінгем, Англія. Входить до складу елітної Расельської групи, а також є головним і найстарішим серед «університетів із червоної цегли» Великої Британії.
Коротка інформація Бірмінгемський університет, |день університету|рівень акредитації ...
Кількість студентів перевищує 30 тисяч осіб, а площа головного кампусу становить 330га, завдяки чому Бірмінгемський університет є найбільшим навчальним закладом у центральній Англії.
Станом на 2007 рік Бірмінгемський університет займає 4-ту позицію у рейтингу найпопулярніших серед абітурієнтів університетів Великої Британії із середнім показником у 9 претендентів на місце, при тому, що бюджетних місць, як і у всіх вишах країни, у ньому немає[10]. Університет входить до десятки найкращих університетів Великої Британії і до 60 найкращих у світі[11][12].
Джозеф Чемберлен— ректор університету, за якого університету була видана Королівська хартія. Був мером Бірмінгема, державним секретарем у справах торгівлі. З 1895 до 1903 року— генеральний керівник британськими колоніями. Батько Невілла Чемберлена
Д. Мутаса— міністр державної безпеки Зімбабве (2005—2009), керівник адміністрації президента Зімбабве (2009 — дотепер).
Барон Ерік Ролл— директор Банку Англії (1968—1977), генеральний директор газети «Таймс».
Е. Відкомб— британський політик, міністр внутрішніх справ (1995—1997), тіньовий міністр охорони здоров'я (1998—1999), тіньовий міністр внутрішніх справ (1999—2001).
П. Баллок— лауреат Нобелівської премії миру 2007 року за праці в галузі збереження ґрунтів і глобальних змін клімату.
А. Гіндаві— міністр економічного розвитку Йорданії.
Один із символів університету— вежа пам'яті Джозефа Чемберлена, «Старий Джо»: найвища у світі окрема годинникова вежа
Пітер Медавар— англійський біолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1960 року за праці з росту та старіння організму, його реакціям на пересадки тканин. Член Лондонського королівського товариства (1949).
Майкл Девід Джексон— британський генерал, глава Збройних сил Великої Британії (2003—2008).
Сер Л. Дональдсон— Головний санітарний лікар Великої Британії (1998— дотепер).
Б. Коккрофт— Головний стоматолог Англії (2005— дотепер).
Марк Оліфант— австралійський фізик-експериментатор, відкривач тритію. Відіграв одну з ключових ролей у створенні ядерної зброї США й Великої Британії. У 1937—1950 роках— професор фізики у Бірмінгемському університеті, де створив один з перших у світі синхрофазотронів[14].
Сер Домінік Кедбері— чинний ректор Бірмінгемського Університету. З 1983 до 1993 року працював виконавчим директором компанії Cadbury, а потім заступником генерального директора медіагіганта EMI. Онук Джорджа Кедбері, засновника шоколадної династії Cadbury.
Джон Роберт Вейн— британський фармаколог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1982 року за вивчення фармакологічних властивостей аспірину.
Принц Манучер Мірза— іранський принц. У 1950-х роках був директором «Національної іранської нафтової компанії» та одним з ініціаторів створення ОПЕК. Згодом став послом Ірану у Венесуелі.
С. Бейкер— головний редактор журналу Cosmopolitan.
Р. Нері Вела— перший та єдиний мексиканський космонавт.
Сер Генрі Фоулер— британський інженер, упродовж багатьох років на початку XX століття був Генеральним інженером-конструктором в компанії LMS, яка управляла всіма залізничними коліями Лондона, Центральної Англії та Шотландії
Е. Пол— була лідером американського руху за право жінок брати участь у голосуваннях. Завдяки їй було прийнято Дев'ятнадцяту поправку до Конституції США, яка дозволила жінкам голосувати. Була дружиною Честера Артура, 21-го Президента США.
Мо Ібрагім— відомий африканський мільярдер[15] і підприємець, консультант (мобільні комунікації), автор Індексу Мо Ібрагіма.
Браян Гарлі— відомий географ та історик картографії, навчався і працював в університеті Бірмінгема до переїзду у США.
Джордж Гоморі— угорський письменник і поет, працював дослідником і бібліотекарем.
У галереї факультету образотворчих мистецтв університету є оригінали[16] праць Ван Гога, Пікассо, Моне, Рубенса, Боттічеллі та багатьох інших видатних художників.
Університетська вежа «Старий Джо» на 4 метри вища за Біг-Бен[17].
Діапазон дисциплін, які вивчаються у Бірмінгемському університеті, настільки широкий, що поступається лише Кембриджському університету.
Перша у Британії заправна станція для автомобілів, що використовують водень замість бензину, з'явилась на території Бірмінгемського університету.
Серед усіх навчальних закладів Великої Британії тільки у Бірмінгемського університету є своя залізнична станція.
Бірмінгемський університет був першим у Великій Британії, куди абітурієнти вступали на рівних умовах, незалежно від їхнього віросповідання та соціального положення.
Перший студентський гуртожиток для жінок у Великій Британії з'явився саме у Бірмінгемському університеті.
У 1940 році два студенти університету винайшли прилад, здатний випромінювати мікрохвилі, що надалі призвело до розробки радара та побутової НВЧ печі.
У Бірмінгемському університеті щотижня витрачається понад 1 мільйон фунтів на підтримку будівель і території[18].
Бізнес-школа Бірмінгемського університету, заснована у 1902 році, є першою у Великій Британії.
У 1858 році Томас Гем і Аугурьо Перера винайшли сучасний теніс у своєму будинку, який знаходиться неподалік від університету[19].
У магістратурі Бірмінгемського університету навчається 80-річний студент[20].
Університетська бібліотека є однією з найбільших у Великій Британії. У ній є унікальні видання Біблії 1566 року, Шекспіра, перші видання праць Чарльза Дікенса. Загалом, у бібліотеці зберігається понад 6 мільйонів книжок та рукописів, 120 тисяч із яких видані до XIX століття[21][22]. Якщо скласти усі книги з університетської бібліотеки одну на одну, вийде стопка у 8 разів вища за Еверест і практично сягає космосу[23].
Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 3 березня 2022. Процитовано 3 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 30 жовтня 2008. Процитовано 3 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Baker, p. 182. Robert Holland. Lawn Tennis and Major T. H. Gem (англійською) . The Birmingham Civic Society. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 3 лютого 2012.
Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 3 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
.svg){kind=small}
Велика Британія[1]
Англія, 
Велика Британія
University of Birmingham у Вікісховищі
