Білів
село в Рівненському районі Рівненської області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село в Рівненському районі Рівненської області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Білі́в — село в Зорянській сільській громаді Рівненського району Рівненської області України. Населення становить 411 осіб.
село Білів | |
---|---|
Головна вулиця | |
Країна | Україна |
Область | Рівненська область |
Район | Рівненський район |
Тер. громада | Зорянська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA56060270020059172 |
Основні дані | |
Засноване | 1150 |
Населення | 411 |
Площа | 0,57 км² |
Густота населення | 721,05 осіб/км² |
Поштовий індекс | 35389[1] |
Телефонний код | +380 362 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°41′41″ пн. ш. 25°58′27″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
194 м[2] |
Водойми | р. Стубла |
Відстань до обласного центру |
31 км[3] |
Відстань до районного центру |
31 км[3] |
Найближча залізнична станція | Рівне |
Відстань до залізничної станції |
32 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, пл. Володимира Плютинського, 1[4] |
Сільський голова | Дяченко Михайло Михайлович[4] |
Карта | |
Мапа | |
|
У 1570 році на річці Стубла було аж 11 млинів, кожен мельник сплачував до скарбниці з кожного колеса 24 гроша щорічно.
Село в часи Української революції описав Ісак Бабель у повісті «Кінармія».
Улітку 1943 року в Руді Красній у бою УПА з радянськими партизанами загону НКВС «Побєдітєлі», який очолював колишній комендант концтабору ГУЛАГ у Норільську Мєдвєдєв, загинуло багато односельців. Облава НКВС-ників тривала понад тиждень, а в школі розташовувався їх штаб, куди приїздив Микита Хрущов. Наприкінці того ж року відбувся бій вояків української повстанської армії з німецькою автоколоною біля мосту між селами Старожуків та Радухівкою. У боях німці зазнали значних втрат. Багато вояків загинуло в катівнях НКВС (П. Ревенко, П. Середа), у сибірських рудниках та на Колимі (П. Бречко, О. Стадницький, Євлампік та інші односельці).
У селі Білів Рівненської області мешкає представниця давнього хорватського королівського роду Лимичів — вісімдесятип'ятилітня Ганна Миколаївна Леміч[5].
В селі Білів розташована пам'ятка археології національного значення — Білівське давньоруське городище. Поряд з Білівським городищем збереглися два курганні насипи. Наприкінці ХІХ століття під керівництвом археолога Катериною Мельник розпочалися розкопки курганних поховань, яких нарахували на північній околиці Пересопниці — понад 170 курганів, на південь від села Білів поблизу городища — до 150 курганів, поблизу села Старожуків у двох групах — понад 170 курганів. Знайдені під час цих робіт речі зберігаються в Національному музеї історії України у Києві. Збірка включає кераміку, металеві та кістяні побутові речі, знаряддя праці, зброю, прикраси. В колекції є речі з унікального поховання ювеліра: залізні молоточки, коваделко, бронзові шаблони для виготовлення прикрас, велика і мала ваги[6].
Городище — невелика фортеця площею 0,35 га, була розташована на найбільшому з пагорбів біля річки Стубла, що неподалік від Пересопниці. Дослідження оборонного валу показали, що укріплення Білівського городища збудовані у другій половині чи кінці Х століття, а використовувалась фортеця лише упродовж ХІ століття, матеріали ХІІ—ХІІІ століть в культурному шарі відсутні. На межі ХІ та ХІІ століть Білівське поселення занепадає, а місцем проживання удільного князя чи представників князівської адміністрації стає фортеця в Пересопниці — дитинець літописного міста[7].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.