Більський повіт (Седлецька губернія)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Більський повіт (рос. дореф. Бѣльскій уѣздъ, пол. Powiat bialski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Седлецької (1867—1812) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії та Білостоцького воєводства міжвоєнної Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Біла.
| Більський повіт | ||||
 | ||||
| Губернія | Седлецька губернія, Холмська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Біла | |||
| Створений | 1867 | |||
| Скасований | 1940 | |||
| Площа | 1311,0 (1885) | |||
| Населення | 76 687[1] осіб (1897) | |||
| Наступники | Більський повіт | |||
Положення
Повіт розташовувався на сході губернії. Межував на півдні з Володавським повітом, на заході — з Радинським, на півночі — з Костянтинівським повітом, а на сході — з Берестейським повітом Гродненської губернії. Обіймав площу 1311,0 версти²[1].
Адміністративний поділ
В 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей:
- Добринь — с. Залісся,
- Заболоть — с. Заболоть,
- Кобиляни-Надбужи — с. Блотків,
- Кодень — с. Кодень,
- Костеневичі — с. Костеневичі,
- Костомлоти — с. Костомолоти,
- Ломази — с. Ломази,
- Любенка — с. Любенка,
- Межилісся — с. Межилісся,
- Піщаць — с. Полоски,
- Россош — с. Россош,
- Сидорки — с. Сидорки,
- Ситник — с. Ситник,
- Славатичі — с. Ганна.
Населення
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 32 031 українськомовних греко-католиків[2].
В 1878 р. в повіті проживало 59 274 особи, з них: 36 120 православних (українців), 13 319 юдеїв, 9 494 римокатоликів (поляків і латинників), 233 протестанти і 109 мусульман.
За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 76 687 осіб (39 256 чоловіків і 37 431 жінка)[1]. Найбільші міста — Біла (13 090 осіб) та Тереспіль (4107 осіб)[1]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[3]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 29 202 | 38,08 % |
| польська | 25 978 | 33,88 % |
| єврейська | 16 662 | 21,73 % |
| російська | 4 297 | 5,60 % |
| інші | 548 | 0,71 % |
| Разом | 76 687 | 100 % |
Внаслідок указу[ru] російського імператора Миколи II від 17 квітня 1905 року, який проголошував релігійну терпимість та дозволив змінювати конфесію, у 1905—1906 роках у повіті 18 793 осіб перейшли з православ'я на римо-католицизм[4]. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 22 089 православних і 46 968 римо-католиків[4].
Інфраструктура
У 1906/1907 роках у повіті діяло 33 православних церков і 9 римо-католицьких костелів[4].
Див. також
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.