Білошиці

Білошиці  (pl. Białoszyce) — село в Україні, в Ушомирській сільській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Населення становить 638 осіб.

село Білошиці
Білошицька сільська рада Білошицька сільська рада
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Коростенський район
Тер. громада	Ушомирська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA18060230040059123
Основні дані
Засноване	1570
Населення	638
Площа	2,287 км²
Густота населення	278,97 осіб/км²
Поштовий індекс	11570
Телефонний код	+380 4142
Географічні дані
Географічні координати	50°53′44″ пн. ш. 28°35′46″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	194 м
Найближча залізнична станція	Білошиці
Місцева влада
Адреса ради	вул. Березюка, 17, с. Ушомир, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11571
Карта
Білошиці
Білошиці
Мапа
Білошиці у Вікісховищі

З радянського часу і до 2016 року — с. Щорсівка.

Географія

Селом протікає річка Славута, права притока Ужу.

Історія

Перша писемна згадка — 1570 р. як володіння шляхтичів Білошицьких^{[джерело?]}.

На карті боліт Полісся Даніеля Цвікера 1650 року, де позначено розповсюдження кошенілі, має позначки як місце збору червця і як містечко давнє християнське з фортецею^[1], з назвою Bialoszyce.

За «Словником географічним Королівства Польського та інших країв слов'янських»^[2], 1880 року в селі 226 дворів 1513 мешканців, дерев'яна церква з 1776 року і школа. Про село сказано: «Це поселення дрібної шляхти, гніздо Білошицьких». В 1579 році тут було 10 «домів боярських („Заушани“)».

У 1906 році село Іскоростської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 47 верст, від волості 6. Дворів 258, мешканців 1490^[3].

7 листопада 1921 року під час Листопадового рейду через Вигів проходив відділ Леоніда Ступницького Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Повстанської армії УНР.

19 травня 2016 року селу повернули його історичну назву^[4].

До 4 грудня 2018 року — адміністративний центр Білошицівської сільської ради Коростенського району Житомирської області^[5].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	633	99.22%
російська	4	0.63%
білоруська	1	0.15%
Усього	638	100%

Галерея

• 
  При в'їзді до села
• 
  Пам'ятник загиблим в роки війни
• 
  Фельдшерсько-акушерський пункт
• 
  Магазин
• 
  Церква Св. Великомученика Дмитра
• 
  Образ Святого Великомученика Дмитрія Солунського покровителя сіл Білошиці та Ходачки
• 
  Бюст М.О. Щорсу на початку села Білошиці (демонтовано)
• 
  Ліс поблизу колишнього монумента Щорсу
• 
  Монумент на місці загибелі М.О. Щорса (демонтовано)
• 
  Малюнок на гранітній плиті на монументі, встановленому на місці загибелі М. Щорса (демонтовано)
• 
  СП "Северянський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"

.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

Посилання

• Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
• Погода в селі Білошиця [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Овруч. Сторінки історії. КАРТА ПОЛІССЯ ДАНІЕЛЯ ЦВІККЕРА, Марія ВАВРИЧИН. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich Tom XV cz.1, Warszawa, 1880. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 3 червня 2019.
4. Постанова ВР України. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
5. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних