Білого́рівка — селище в Україні, у Лисичанській міській громаді Сіверськодонецького району Луганської області.
| селище Білогорівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Сіверськодонецький район |
| Тер. громада | Лисичанська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44120050040082233 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1720 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 3,26 км² |
| Населення | 0 (16.06.2024)[1] |
| Густота | 261,3 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 93310 |
| Телефонний код | +380 6474 |
| Географічні координати | 48°55′38″ пн. ш. 38°14′55″ сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 86 м |
| Водойма | р. Сіверський Донець
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Насвітевич |
| До станції: | 17 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 25,5 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 25,5 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 93100, Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Лисичанськ, вул. Михайла Грушевського, 7 |
| Голова селищної ради | Юрганова Наталія Іванівна |
| Карта | |
  Білогорівка | |
 Білогорівка | |
 | |
|
| |
Назва
Назва селища двослівна, утворена від географічної назви «гора» та слова «білий».
У XVIII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового як зимівник «Білогорівка».
Історія
Селище є одним із найстаріших у Луганській області. Білогорівка згадується в Указах Петра I. Також Білогорівка позначена на ландкарті Слов'яносербії, виданій Р. Депрерадовичу та І. Шевичу.
На території ради є кургани епохи бронзи, а також знайдено поселення епохи пізньої бронзи та салтівської культури.
Територія селища у XVIII ст. була заселена селянами із Чернігівської губернії, сербами, хорватами православного віросповідання. Наприкінці XVIII ст, у селі налічувалося 21 двір, у ньому проживало 46 чоловіків, 47 жінок.
На поміщицькій землі за рахунок переселенців усе більше виникало сіл. У 1785 році поміщиця Уляна Іванівна заселила Білогорівку (або як його ще називали — Нижній-Суров Яр). Виникла білогорівка на землі села Шипилівки, що належало тій самій Уляні Іванівні.
У 1958 році село стало центром Білогорівської селищної ради.
На території ради розташовано ряд комплексів ЗАТ «Линік», які займаються транспортуванням та переробленням нафти. Також, одне з підприємств, розташованих на території ради, провадить видобування крейди.
За даними 1859 року тут існувало 2 поселення:
- Білогорівка (Нижній Сурів Яр), панське село, над джерелами, 52 господи, 343 особи;
- Підгорівка, панське село, над джерелами, 10 господ, 109 осіб.[2]
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 60 людей[3].
Кількість дворів — 824.
Російсько-українська війна
.jpg)
7 травня 2022 року о 16:37 в Білогорівці внаслідок російського авіаудару виникли пожежі в будівлі школи на площі близько 300 м² та в будинку культури[4].
Пожежу ліквідовували протягом майже чотирьох годин, після чого було проведене розбирання завалів та знайдені тіла двох загиблих[4].
Перед тим в підвалах школи переховувались місцеві мешканці. З-під завалів були евакуйовані 30 осіб, семеро з яких поранені. За даними Луганської ОВА імовірно, що усі 60 осіб, що залишалися під уламками будівель, загинули[4].
Неподалік селища російські загарбники наводили, а українські військові знищували понтонні переправи через річку Сіверський Донець[5]. Захоплення села дало би можливість росіянам перерізати шлях Т 1302.
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 |
Ліквідація окупантів на переправі біля села Білогорівка |
Зокрема, на одній з переправ (імовірно тут: 48.952268° пн. ш. 38.228645° сх. д.) протягом 8-12 травня було знищено до 70 одиниць ворожої техніки (легкої бронетехніки, інженерних машин, тощо)[6][7][8]
Станом на 16 липня 2022 року спроби росіян захопити село не припинялись, тривають запеклі бої та щільні обстріли. До села було неможливо дістатись[9][10].
Згодом селище було окуповано росіянами, але звільнено ЗСУ 19 вересня 2022 року[11].
Населення
У 1989 році в селі Білогорівка проживало 1347 осіб.[12]
За даними перепису 2001 року населення селища становило 1192 особи, з них 87,67 % зазначили рідною українську мову, 11,41 % — російську, а 0,92 % — іншу[13].
У 2011 році в Білогорівці проживало 976 осіб.[14]
У 2012 році в Білогорівці проживало 966 осіб.[14]
У 2013 році в Білогорівці проживало 945 осіб.[14]
У 2017 році в Білогорівці проживало 898 осіб.[15]
У 2018 році в Білогорівці проживало 869 осіб.[15]
У 2019 році в Білогорівці проживало 852 осіб.[15]
Білогорівський крейдяний кар'єр
Поруч з селищем розташований крейдяний кар'єр, у якому з 1952 по 2010 добували крейду для Лисичанського содового заводу. Спочатку крейду транспортували залізницею, а з 1954 — повітряно-канатною дорогою. Розміри кар'єра 1х1,7 км, глибина до 15 м. Навколо кар'єра — відвали з породи і непридатної крейди (мергелю) висотою 30-50 м. Останній перерахунок запасів крейди за новими кондиціями був проведений у 1973 р, запаси крейди на той момент становили 26,1 млн.т[16]
Персоналії
- Бурлаков Сергій Романович (нар. 21 червня 1938) — український поет
- загинув за визволення селища Биць Дмитро Святославович (2001—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, повний кавалер ордена «За мужність».
- Власюк Марія Юріївна (1994—2022) — старший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни, що відзначилася під час російського вторгнення в Україну 2022 року, загинула за визволення селища.
- Вітів Володимир Петрович (1979—2023)— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[17],
Світлини
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
