Loading AI tools
Данський кінорежисер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Білле Ауґуст (дан. Bille August; нар. 9 листопада 1948, Бреде, Данія) — данський кінорежисер, сценарист і кінооператор. Дворазовий лауреат Золотої пальмової гілки Каннського міжнародного кінофестивалю (1988 і 1992 року) та низки інших фестивальних та професійних кінонагород .
Білле Ауґуст | |
---|---|
дан. Bille August | |
Дата народження | 9 листопада 1948[1][2][…] (76 років) |
Місце народження | Бреде, комуна Люнгбю-Торбек, Данія |
Громадянство | Данія |
Професія | кінорежисер, сценарист |
Alma mater | Данська кіношколаd (1973)[3] |
Роки активності | 1978 — наш час |
Діти | Anders Augustd, Альба Аугуст, Asta Kamma Augustd, Amaryllis Augustd і Адам Авґустd |
IMDb | ID 0000806 |
Нагороди та премії | |
Білле Аугуст у Вікісховищі |
Білле Ауґуст народився 9 листопада 1948 року в пердмісті Копенгагена Бреде, Данія. Навчався архітектурі на батьківщині, потім у Школі документального фільму (суах. Dokumentarskolan) в Стокгольмі (Швеція). У 1971 закінчив Данський кіноінститут в Копенгагені (дан. Den Danske Filmskole). Працювати в кіно начал як оператор наприкінці 1970-х. Перший власний фільм «Медовий місяць» поставив у 1978 році і відразу отримав данську національну кінопремію «Боділ» в номінації за найкращий данський фільм. Після цього зняв ще декілька фільмів як оператор і поставив телефільм Може. У 1983 і 1984 роках поставив два фільми за творами данського письменника Б'ярне Ройтера — «Заппа» (1983) і «Світ Бастера» (1984).
У 1988-му фільм Ауґуста «Пелле-завойовник» за романом Мартіна Андерсена-Нексе показали в основному конкурсі 41-го Каннського міжнародного кінофестивалю і отримав головний приз — «Золоту пальмову гілку»[4]. Пізніше цей же фільм отримав і «Оскара» за найкращий фільм іноземною мовою[5]. Через кілька років за пропозицією Інгмара Бергмана Ауґуст ставить у Швеції за його сценарієм фільм «Добрі наміри», який в 1992 році знову приносить режисерові головний приз Каннського кінофестивалю, а його дружині Перніллі — премію за найкраще виконання жіночої ролі. Таким чином, Білле Ауґуст став третім (після Альфа Шеберга і Френсіса Форда Копполи) режисером, який двічі отримував головний приз фестивалю в Каннах (після Ауґуста це досягнення повторили Емир Кустуриця, Сьохей Імамура, брати Дарденн і Міхаель Ганеке).
У 1993 році Білле Ауґуст спільно з кінематографістами Німеччини і Португалії екранізував бестселер (1985) племінниці чилійського президента Ізабель Альєнде. У сімейній сазі «Будинок духів» про життя чотирьох поколінь сім'ї чилійських аристократів режисер зняв ціле сузір'я акторів світового класу — Меріл Стріп, Ванессу Редгрейв, Гленна Клоуза, Джеремі Айронса, Вайнону Райдер, Антоніо Бандераса. Після цієї стрічки Ауґуст знову повернувся до скандинавської тематики та здійснив свою давню мрію, екранізувавши у 1996 році роман лауреата Нобелівської премії Сельми Лаґерлеф «Єрусалим» (1902).
Після епічного «Єрусалиму» Білле Ауґуст зняв стрічку в жанрі фантастичного трилера «Снігове чуття Смілли» (1997), а наступного року екранізував роман Віктора Гюго «Знедолені» (1998).
У 2007 році вийшла біографічна історична драма Білле Ауґуста «Прощавай, Бафано» про білого південноафриканського расиста, що впродовж 20 років охороняв відомого політв'язня Нельсона Манделу, який результаті докорінно змінив його життя. Того ж року Ауґуст увійшов до режисерського ансамблю фільму «У кожного своє кіно»; до стрічки увійшли 34 кіноновели, тривалістю 3-4 хвилини кожна, від всесвітньо відомих режисерів з 25 країн і 5 континентів.
23 вересня 2011 року Ауґуст оголосив, що відкрив свою кіностудію в Ханчжоу (КНР).
На грудень 2016 року заплановано початок знімання Білле Ауґустом байопіку про модельєра Джанні Версаче, де головну роль має виконати Антоніо Бандерас, який до цього знімався у режисера в фільмі «Будинок духів» (1993)[6].
Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Продюсер | |
---|---|---|---|---|---|---|
1978 | Медовий місяць | Honning måne | ||||
1982 | т/ф | Може | Maj | |||
1983 | Заппа | Zappa | ||||
1984 | Світ Бастера | Busters verden | ||||
1984 | Вірність, надія і любов | Tro, håb og kærlighed | ||||
1987 | Пелле-завойовник | Pelle erobreren | ||||
1991 | т/с | Добрі наміри | Den goda viljan | |||
1991 | Добрі наміри | Den goda viljan | ||||
1992-93 | т/с | Пригоди молодого Індіани Джонса | The Young Indiana Jones Chronicles | |||
1993 | Будинок духів | The House of the Spirits | ||||
1996 | Єрусалим | Jerusalem | ||||
1997 | Снігове чуття Смілли | Smilla's Sense of Snow | ||||
1998 | Знедолені | Les Misérables | ||||
1999 | в | Пригоди молодого Індіани Джонса: Суперники | The Adventures of Young Indiana Jones: Tales of Innocence | |||
2000 | т/ф | Пригоди молодого Індіани Джонса: Пастки Купідона | The Adventures of Young Indiana Jones: The Perils of Cupid | |||
2001 | Пісня для Мартіна | En sång för Martin | ||||
2003 | т/ф | Деталі | Detaljer | |||
2004 | Повернути відправнику | Return to Sender | ||||
2007 | Прощавай, Бафано | Goodbye Bafana | ||||
2007 | У кожного своє кіно | Chacun son cinéma ou Ce petit coup au coeur quand la lumiè… | ||||
2012 | Дружина художника | Marie Krøyer | ||||
2013 | Нічний потяг до Лісабона | Night Train to Lisbon | ||||
2014 | Тихе серце | Stille hjerte | ||||
2016 | Китайська вдова | The Chinese Widow | ||||
2017 | 55 кроків | 55 Steps | ||||
2023 | Еренгард: Мистецтво зваблення | Ehrengard: Forførelsens kunst | ||||
Нагороди та номінації Білле Ауґуста[7] | |||
---|---|---|---|
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
Премія «Боділ» | |||
1979 | Найкращий фільм | Медовий місяць | Перемога |
1988 | Пелле-завойовник | Номінація | |
2002 | Пісня для Мартіна | Номінація | |
2015 | Тихе серце | Перемога | |
Московський міжнародний кінофестиваль | |||
1979 | Золотий приз | Медовий місяць | Номінація |
1983 | Заппа | Номінація | |
1985 | Вірність, надія і любов | Номінація | |
Чиказький міжнародний кінофестиваль | |||
1980 | Золотий Г'юго за найкращий художній фільм | Медовий місяць | Номінація |
2012 | Дружина художника | Номінація | |
Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
1985 | Премія ЮНІСЕФ | Світ Бастера | Перемога |
Приз Міжнародного центру фільмів для дітей і молоді (C.I.F.E.J.) | Перемога | ||
Премія «Роберт» | |||
1985 | Найкращий сценарій | Вірність, надія і любов (разом з Б'ярне Реутером) | Перемога |
1988 | Найкращий фільм | Пелле-завойовник | Перемога |
Найкращий сценарій | Перемога | ||
1994 | Найкращий фільм | Будинок духів | Перемога |
Найкращий сценарій | Перемога | ||
2015 | Найкращий фільм | Тихе серце | Номінація |
Найкращий режисер | Номінація | ||
Приз глядацьких симпатій | Номінація | ||
1997 | Золотий ведмідь | Снігове чуття Смілли | Номінація |
2007 | Прощавай, Бафано | Номінація | |
Премія «Оскар»[5] | |||
1987 | Найкращий фільм іноземною мовою | Пелле-завойовник | Перемога |
Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
1988 | Золота пальмова гілка | Пелле-завойовник | Перемога |
1992 | Добрі наміри | Перемога | |
Премія Peace Film | Перемога | ||
Премія «Сезар» | |||
1989 | Найкращий фільм з Європейського Союзу | Пелле-завойовник | Номінація |
Премія BAFTA | |||
1990 | Найкращий неангломовний фільм | Пелле-завойовник | Номінація |
Премія «Аманда» / Норвегія | |||
1993 | Почесна нагорода | Перемога | |
Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні | |||
2014 | Золота мушля | Тихе серце | Номінація |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.