Бідноший Данило Пантелійович

Дани́ло Пантелі́йович Бідноши́й (Бідношей; 24 грудня 1924, Великі Дмитровичі — 13 вересня 1989, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1961 року. Заслужений художник УРСР^[1], лауреат Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського

Бідноший Данило Пантелійович
Народження	24 грудня 1924(1924-12-24)  Великі Дмитровичі, Обухівський район, Київська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	13 вересня 1989(1989-09-13) (64 роки)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Жанр	пейзаж і жанрове малярство
Навчання	Київський державний художній інститут (1953)
Вчитель	Киянченко Георгій Васильович, Штільман Ілля Нісонович, Меліхов Георгій Степанович, Єлева Костянтин Миколайович і Костецький Володимир Миколайович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився 24 грудня 1924 року в селі Великих Дмитровичах (нині Обухівський район Київської області, Україна). Його батько працював в колгоспі, згодом переїхав до Києва та продовжив працю на одному із заводів. Данило приходив до батька на працю, де спостерігав за заводськими художниками, які оформляли наочну агітацію, а згодом і сам став малювати. За порадою заводських художників поступив до Київської художньої школи, де і навчався до початку німецько-радянської війни. Був учнем Георгія Киянченка^[2].

Під час війни служив у Червоній армії у танкових військах, був механіком-водієм танку Т-34, двічі поранений^[2]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[3].

Протягом 1947—1953 років навчався в Київському художньому інституті, де його викладачами були, зокрема, Костянтин Єлева, Володимир Костецький, Ілля Штільман, Георгій Меліхов. Дипломна робота — картина «Вихідний день на Дніпрі» (керівники Володимир Костецький та Ілля Штільман).

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Холмогорській, № 31, квартира № 6. Помер у Києві 13 вересня 1989 року

Творчість

Працював у галузі станкового живопису. Створював жанрові полотна, пейзажі. Серед робіт:

• «Випуск сталі» (1951);
• «Шлях до мартену» (1951);
• «Хрещатик відбудовується» (1952);
• «Дорога в колгосп» (1953);
• «Морозний день» (1953);
• «Зима» (1954);
• «Останній сніг» (1957);
• «Берези восени» (1957);
• «Весна» (1960);
• «Стара Кирилівка» (1961, Національний музей Тараса Шевченка);
• «Ранок в Моринцях» (1963);
• «Шумлять верби» (1962–1963);
• «Золоті ворота» (1963);
• «Ленін на полюванні» (1965);
• «Над Дніпром» (1966);
• «Цвітуть яблуні» (1968);
• «Осінь» (1970);
• «Софія Київська» (1975);
• «Нескорений дот» (1977);
• «Києво-Печерська Лавра» (1977);
• «В саду» (1979);
• «Пасхальний натюрморт (1979);
• «Весна на Дніпрі» (1980);
• «Оголена» (1980);
• «Півонії» (1981);
• «Лавра восени» (1982);
• «Західний кордон» (1983);
• «Човни на Дніпрі» (1983);
• «Взимку» (1985);
• «Пейзаж з церквою» (1987).

Створив живописну Шевченкіану: місця перебування Тараса Шевченка в Україні, Казахстані, Санкт-Петербурзі.

Перша його виставка відбулася 1951 рокуго в Кадіївці та присвячувалася шахтарям — «Видача сталі на заводі імені Кірова». У республіканських та всесоюзних виставках брав участь з 1953 року.

Крім вище згаданого музею твори художника зберігаються в Обухівському історико-краєзнавчому музеї, Свидницькому музеї української культури, Меморіальному музеї Тараса Шевченка в Форті-Шевченко, а також приватних колекціях України, Росії, країн Європи, США та Японії^[4].

Вшанування

Пам'ятна дошка

У рідному селі художника Великих Дмитровичах на сільському будинку культури йому встановлена гранітна меморіальна дошка.