Бурляй Юрій Семенович

Юрій (Георгій) Семенович Бурля́й (нар. 11 грудня 1918, Тараща — пом. 26 жовтня 1998, Київ) — український радянський письменник, літературознавець, літературний критик і педагог; член Спілки радянських письменників України з 1950 року; кандидат філологічних наук.

Бурляй Юрій Семенович
Народився	11 грудня 1918(1918-12-11) Тараща, Київська губернія, УНР
Помер	26 жовтня 1998(1998-10-26) (79 років) Київ, Україна
Країна	УНР  СРСР  Україна
Діяльність	письменник, літературознавець, літературний критик, викладач університету
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету[d] (1941)
Заклад	КДУ імені Тараса Шевченка Український поліграфічний інститут
Науковий ступінь	кандидат філологічних наук
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	ВКП(б)
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 11 грудня 1918 року в містечку Таращі (нині місто Білоцерківського району Київської області, Україна) у сім'ї службовця. 1933 року в Таращі закінчив Зарічанську школу № 3. Протягом 1933—1935 років навчався у Таращанському технікумі механізації сільського господарства; у 1935—1936 роках — на робітничому факультеті при Київському державному універститеті; у 1936—1941 роках — на українському відділенні філологічного факультету Київського державного універститету^[1].

З початком німецько-радянської війни у червні 1941 року мобілізований до Червоної армії і направлений на навчання до Горьковського зенітного училища, з якого випустився у 1942 році. До кінця війни перебував у діючій армії в зенітно-артилерійських військах: у 1942—1944 роках — на посадах командира відділу розвідки, старшини 2-ї окремої зенітно-артилерійської батареї; у 1944—1945 роках був командиром взводу розвідки 259 окремого зенітно-артилерійського дивізіону^[1]. Закінчив війну у Східній Пруссії. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)^[2].

Після війни у 1945—1946 роках працював літературним працівником газети «Київської правди»; у 1946—1948 роках — літературним редактором газети «Радянського селянина»; у 1948—1950 роках — завідувачем відділу критики «Літературної газети». Член ВКП(б) з 1948 року. Одночасно протягом 1947—1950 років навчався в аспірантурі Інституту літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР. 1950 року захистив кандидатську дисертацію, яку змушений був перезахистити у 1952 році у зв'язку з несправедливою критикою вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну!». Проте диплом отримав тільки 19 липня 1961 року^[1].

Упродовж 1950—1953 років працював старшим викладачем української літератури в Київському державному університеті. У 1953—1954 роках — науковий працівник Музею Тараса Шевченка; у 1954—1958 роках завідував відділом публіцистики журналу «Вітчизна»; з 1959 по 1961 рік — на творчій роботі; у 1961—1963 роках обіймав посаду заступника головного редактора «Літературної газети»; у 1963—1965 роках — знову на творчій роботі. Протягом 1965—1968 років — виконуючий обов'язки доцента, у 1968—1971 роках — доцент кафедри стилістики, редагування та видавничої справи Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова^[1].

У 1971—1972 роках — доцент кафедри теорії і практики партійно-радянської преси; у 1972—1989 роках — доцент кафедри історії журналістики та літератури факультету журналістики Київського державного університету. Кілька років виконував обов'язки заступником декана з наукової роботи на громадських засадах. Звільнений 1 лютого 1989 року. За час викладацької діяльності читав курси «Видавнича справа», «Видавниче редагування», «Теорії і практики редагування», «Вступ до літературознавства», «Історія української радянської літератури», «Рецензія», спецкурси «Максим Рильський — критик, публіцист та видавець-редактор»^[1]. Помер у Києві 26 жовтня 1998 року.

Творчий і науковий доробок

Перший нарис «Сторінка споминів» опублікований у 1946 році. Наступного року почав виступати у періодичній пресі з рецензіями, а згодом з літературно-критичними статтями, публікував також огляди, передмови, відгуки. Серед робіт:

• збірка критичних нарисів «Зброєю слова» (Київ, 1955);
• підручник «Основи літературно-художньої критики» (Київ, 1985);

монографії

• «Володимир Сосюра» (Київ, 1959);
• «Михайло Стельмах» (Київ, 1962);
• «Боєць життя нового» (про Дмитра Павличка; Київ, 1963).

Написав:

• повість-есе про Василя Чумака «Спалах» (Київ, 1969));
• історичні романи «Світанок» (Київ, 1980) та «Червоний вир» (Київ, 1988) про воєнні дії 1918—1920 років, Таращансько-Звенигородське збройне повстання 1918—1919 років проти австро-німецьких окупантів і Гетьманату.

Опублікував книгу-альбом «Володимир Сосюра» (1978, у співавторстві). Автор статті про Бабишкіна Олега Кіндратовича в Українській літературній енциклопедії.

Примітки

1. І. М. Забіяка. Бурляй Георгій (Юрій) Семенович / Віртуальний музей Інституту журналістики.
2. Бурляй Георгий Семенович / Память народа. (рос.)

Література

• Юрій Бурляй // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — Київ : Радянський письменник, 1960. — С. 580 с. ., С. 56—57;
• І. Р. Семенчук. Бурляй Юрій Семенович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , С. 252;
• С. А. Крижанівський. Бурляй Юрій Семенович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.