Брацило Марина Анатоліївна

Мари́на Анато́ліївна Браци́ло (нар. 2 грудня 1976, Запоріжжя — 17 червня 2013, Київ^[1]) — українська поетеса, журналістка, піснярка.

Брацило Марина Анатоліївна
Народилася	2 грудня 1976(1976-12-02)  Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Померла	17 червня 2013(2013-06-17)  (36 років) Київ, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	поетеса, піснярка, журналістка
Alma mater	ЗНУ
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
У шлюбі з	Юрій Нога
Сайт: bratsylo.com.ua

Біографія

Народилася в Запоріжжі. Навчалася в ЗОШ № 43 (1984—1991 рр.), ЗОШ № 20 (1991—1994 роки). Переможець VIII та IX Всеукраїнських олімпіад юних філологів — знавців української мови і літератури (1993, 1994 рр.). Вищу освіту здобувала в Запорізькому державному університеті на філологічному факультеті за спеціальністю українська мова та література (1994—1999 роки) та в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України на аспірантурі за спеціальністю етнологія (1999—2004 роки).

Працювала: коректором у ЗМІ; літредактором у видавництвах «Факт», «Смолоскип»; редактором у журналах «Пані», «Вона», «Даша»; контент-редактором сайту IVONA.

З когорти письменників «дев'яностиків», об'єднаних навколо видавництва «Смолоскип». У 1997 році, 20-літньою, стала наймолодшим^[2] членом Національної спілки письменників України^[3]. У 1998—1999 роках — голова Запорізького обласного літературного об'єднання імені М. Гайдабури.

Участь у літературних конкурсах: конкурс юних поетів IX Всеукраїнської олімпіади з української мови і літератури (1994, І місце), Запорізька обласна премія для обдарованої молоді (1993, 1995 рр., лауреат); Міжнародний конкурс молодих літераторів «Гранослов» (1994, 1995, дипломант); Літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (1997, відзнака)^[4]; V Всеукраїнський фестиваль «Лір» (1997, лауреат), конкурс есеїв «Поборник душевного миру» до 220-річчя від дня смерті Г. Сковороди (2014, переможець посмертно)^[5], Всеукраїнська літературна премія ім. І. Низового (2015, лауреат посмертно)^[6].

Участь у музичних фестивалях та конкурсах^[7]: Запорізький Обласний молодіжний фестиваль естрадного мистецтва «Зорепад» (1993, лауреат); Міжнародний пісенний фестиваль «Доля» (м. Чернівці, 1994, дипломант), Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва (м. Дніпропетровськ, 1994, дипломант), фестиваль авторської пісні «Вагант-95» (м. Дніпропетровськ, лауреат), фестиваль авторської пісні та акустичної музики «Срібна підкова» (м. Львів, 1995, призер); Запорізькі обласні відбіркові тури фестивалю «Червона рута» (1995, призер ; 1997, лауреат).

Учасник Всеукраїнського збору молодих літераторів (1998) та Всеукраїнської наради «Молода література і державність України» (1999). Багаторічний учасник Всеукраїнського семінару творчої молоді України в Ірпені.

У січні 2011 року Марина Брацило та Юрій Нога зазнали переслідувань з боку спецслужб за підозрою в причетності до підриву погруддя Йосипа Сталіна в Запоріжжі^[8][9][10].

10 квітня 2012 року раптово помер 38-річний чоловік Марини Брацило поет Юрій Нога^[11].

17 червня 2013 року ввечері Марина Брацило трагічно загинула, випавши з вікна 8 поверху своєї квартири, яку винаймала у Києві^[12]. Обставини смерті залишаються невідомими по сьогодні^[13].

Творчість

Марина Брацило авторка поетичних збірок:

Збірка	Рік	Примітки
«Хортицькі дзвони»	1995	[14]
«Благовіст»	1996
«Мелодія вічних прощань»	1997
«Сонцетяжіння»	2001
«Чотири пори любові»	2006
«Mare amoris. Морю, з любов'ю»	2011
«Шовкова держава»	2014	посмертно[15],
«Я зроду тут живу… : рання лірика»	2018	посмертно
«Зоряна криця. Вибране. Лірика»	2019	посмертно
компакт-диск «Пісні з Хортиці» (Вип. 1, Вип. 2)	2015	посмертно[16][17][18][19].

Громадське визнання

• 1994 рік — Грамота Союзу українок Америки з нагоди Року родини за перемогу у конкурсі есеїв;
• 1995 рік — Грамота Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка за першу поетичну збірку «Хортицькі дзвони»;
• 1997 рік — Почесна грамота обласного відділення Українського фонду культури за плідну літературну діяльність та велику громадсько-масову роботу по відродженню і пропаганді духовної спадщини українського народу;
• у 1999 році включена Американським біографічним інститутом до номінації «Жінка року» та до Міжнародного словника видатних особистостей.
• З 2005 року — постійний член журі Всеукраїнського конкурсу живої поезії «Молоде вино».
• 2014 рік — щорічний Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні ім. М. Брацило «Хортицькі дзвони», заснований творчою громадськістю Запорізького краю на увічнення пам'яті мисткині^[20][21].

Про Марину Брацило

• Стадніченко О. Брацило Марина Анатоліївна (Нога) / Ольга Стадніченко // Література Запорізького краю: хрестоматія творів кінця XX — початку XXI ст. / Запоріз. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; [упоряд.: О. О. Медко, О. О. Стадніченко]. — Запоріжжя: Дике Поле, 2019. — С. 36-43.
• Рекубрацький А. Живи горілиць, хортичанко! : [передмова] / Анатолій Рекубрацький// Брацило М. Хортицькі дзвони: Поезії / Марина Брацило. — Запоріжжя: Хортиця, 1995. — С. 5-6.
• Пилип Юрик Брацило Марина. Перерваний політ [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Ємець-Доброносова Ю. Голос степу [Архівовано 30 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Палівода Т. Поетами народжуються [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Живиця Т. Життєвий і творчий шлях літературної зірки Марини Брацило (1976—2013) [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Окара А. InMemoriam. Марина Брацило, Леся Українка [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]

Рецензії

• Карач А. Трансформація неоміфологічних мотивів у ліриці Марини Брацило (на матеріалі збірки «Я зроду тут живу») [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Ольшанська О. Символізм епітетів-кольорономінантів у збірці Марини Брацило «Чотири пори любові» / Олена Ольшанська // Вісник ЗНУ. Філологічні науки. — 2020. — № 1. — С. 143—148.
• Ольшанська О. О. Архетип роду в поезії Марини Брацило [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Ольшанська О. Урбаністичний дискурс у поезії Марини Брацило [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Ольшанська О. Художнє переосмислення образу козацтва у збірці М. Брацило «Шовкова держава» [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Ніколаєнко В. М., Смирнов О. В. Екзистенційний дискурс філософської лірики М. Брацило [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Смирнов О. В., Ніколаєнко В. М. Поетика домислу у віршах М. Брацило про турецько-татарську неволю [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Смирнов О. Персоніфікаційні стратегії в поезіях М. Брацило про світанкову Хортицю [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Смирнов О. Поетикальна специфіка віршів-«Перевтілень» на історичну тематику в «степовій» ліриці М. Брацило [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Смирнов О. В. Поетикальна матриця образу запорізького степу в ліриці М. Брацило [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Смирнов О. В. Синергетика морських обширів у мариністичній ліриці М. Брацило [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Стадніченко О. «Крапель достиглим звуком перетікає час…» (Брацило М. «Шовкова держава») [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]
• Ульяненко О. Сонячні письмена Марини Брацило / О. Ульяненко // Березіль. — 2003. — № 7-8. — С. 8-9.
• Штейнбук Ф. «Дзвінкі голоси вже напівожіночених мавок», або «Сонячні письмена» Марини Брацило (Брацило М. «Зоряна криця. Вибране. Лірика») [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Трагічно загинула молода українська поетеса. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 19 червня 2013. [Архівовано 2016-10-21 у Wayback Machine.]
2. Стадніченко О. Звучить "мелодія вічних прощань". library.znu.edu.ua. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
3. Марина Брацило // Сучасні письменники України: бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ: Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква: Буква, 2012. — С. 47.
4. Лауреати літературного конкурсу | Видавництво «Смолоскип». www.smoloskyp.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
5. На Харківщині вшанували пам’ять свого найвідомішого земляка Григорія Сковороди. kharkivoda.gov.ua. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
6. Всеукраїнська літературна премія ім. І. Низового: [в тому числі М. Брацило] // Лауреати міжнародних і вітчизняних премій у галузі культури та мистецтв 2015 року. — Київ. — 2016. — С. 16. https://nlu.org.ua/storage/files/Infocentr/laureati_vitchiznianih_i_mizhnarodnih_premiy_v_galuzi_kulturi_i_mistetstva/2015/Premii2015.pdf [Архівовано 25 травня 2021 у Wayback Machine.]
7. Світлана Ремжина. Пісні від Марини Брацило - це її українська душа. bratsylo.com.ua. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
8. Скалига О. Спецслужби перевіряють наше сміття. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
9. Андрусяк І. Удар по Ногах: Влада застосовує полім. репресії вже до письменників? : [про обшук у помешканні подружжя письм. М. Бацило та Ю. Ноги] // Нар. слово. — 2011. — 12 січ. (№ 1).
10. Сталінщина повертається! Псевдо-влада вже прагне залякувати письменників. Українська правда - Блоги. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
11. «Юрко Нога помер у розквіті сил» // ИА «Движение Борисполя». 18.04.2012. Архів оригіналу за 21.10.2016. Процитовано 19.06.2013. [Архівовано 2016-10-21 у Wayback Machine.]
12. «Загинула поетеса Марина Брацило» // «[[Газета.ua]]». 19.06.2013. Архів оригіналу за 26.08.2014. Процитовано 19.06.2013.
13. Брацило Л. Останній період життя / Людмила Брацило // Брацило М. Я зроду тут живу… : рання лірика, спогади сучасників. — Запоріжжя: Дике Поле, 2018. — С. 211—214.
14. Maryna Bratsylo. poetyka.uazone.net. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
15. Відбулася презентація нової збірки поетеси Марини Брацило «Шовкова держава». Запорізька обласна державна адміністрація (ua-UA) . 17 червня 2014. Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 11 червня 2021.
16. Марина Брацило. "Пісні з Хортиці", випуск ІІ. Авторські робочі студії, 2015. - Брацило Марина - персональний сайт сучасної української поетеси. www.bratsylo.com.ua. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
17. Марина Брацило: Пісні з Хортиці у переспівах митців Запорізького краю - Брацило Марина - персональний сайт сучасної української поетеси. www.bratsylo.com.ua. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
18. Брацило Марина - персональний сайт сучасної української поетеси. www.bratsylo.com.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
19. Брацило Марина Анатоліївна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
20. Чуприна, Анна (1 грудня 2020). Журі конкурсу "Хортицькі дзвони" оголосило переможців. Газета МИГ (ru-RU) . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
21. Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило - Брацило Марина - персональний сайт сучасної української поетеси. bratsylo.com.ua. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.