Бранислав Секулич

Бранислав Секулич (серб. Branislav Sekulić / Бранислав Секулић; 29 жовтня 1906, Белград  — 24 вересня 1968, Берн) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. Відомий виступами, зокрема, за клуб «Югославія», а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії, володар кубка Франції, півфіналіст чемпіонату світу 1930 року.

Бранислав Секулич
Бранислав Секулич
Особисті дані
Народження	29 жовтня 1906(1906-10-29)
	Белград, Королівство Сербія
Смерть	24 вересня 1968(1968-09-24) (61 рік)
	Берн, Швейцарія
Громадянство	Югославія
Позиція	лівий нападник
Юнацькі клуби
	«Явор» (Белград) «Душановаць» (Белград) «Карагеоргій» (Белград)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1921–1928 «Югославія» 9[1] (6) 1928–1929 «Монпельє» ? (?) 1929–1930 «Клуб Франсе» ? (?) 1930–1931 «Грассгоппер» ? (?) 1931–1934 «Уранія» ? (?) 1934–1936 «Югославія» 15 (6) 1937–1939 «Єдинство» 36 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1925–1936 Югославія 17 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1948–1951 «Воєводина» 1953 «Црвена Звезда» 1957–1962 «Фрібур» 1958–1960 Швейцарія 1962–1963 «Льєж» 1964–1965 «Ювентус» (Цюрих)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

На юнацькому рівні виступав у складі різних футбольних клубів Белграда. В 1921 році приєднався до клубу «Югославія». У 1922, 1923, 1924, 1925, 1926 роках ставав з командою переможцем чемпіонату Белграда.

У 1924 року Аперше здобув перемогу у національному чемпіонаті. На шляху до фіналу команда здолала «Славію» (Осієк) (5:2) і «Сомборський» (6:1), а у головному матчі перемогла «Хайдук» (Спліт) з рахунком 2:1 завдяки голам Дам'яна Джурича і Стевана Лубурича.

У 1925 році «Югославія» повторила свій успіх. З однаковим рахунком 3:2 клуб послідовно переміг «Хайдук» (Спліт), «Славію» (Осієк) і «Граджянскі» (Загреб). Бранислав забив по голу в кожному з матчів і разом з партнером по команді Душаном Петковичем став найкращим бомбардиром змагань^[2]. Лідерами команди у чемпіонських сезонах разом із Секуличем були Милутин Івкович, Алоїз Махек, Драган Йованович, Стеван Лубурич, Душан Петкович. У наступному році «Югославія» посіла друге місце, програвши у фіналі «Граджянскі» (1:2)

У наступні роки грав за кордоном у французьких клубах «Монпельє» і «Клуб Франсе». Разом з «Монпельє» став володарем кубка Франції 1929 року^[3].

Далі грав у швейцарському клубі «Грассгоппер». У 1931 році перейшов до «Уранії». Влітку того року «Уранія» сенсаційно перемогла в представницькому Міжнародному турнірі до колоніальної виставки, матчі якого відбулись у Парижі^[4]. Бранислав став головним героєм цього успіху. У чвертьфіналі швейцарський клуб з рахунком 3:0 обіграв господарів змагань — паризький «Расінг». Секулич забив два голи в цій грі^[5]. Далі команда з рахунком 2:1 перемогла одного з головних фаворитів змагань — австрійську «Вієнну» в півфіналі. Югославський нападник забив обидва голи своєї команди^[6]. У фіналі клубові з Женеви протистояв ще один фаворит — чехословацька «Славія». Чехи забили у першому таймі, а швейцарець Крамер на початку другого вирівняв положення. Переможний гол Секулич забив на 88-й хвилині поєдинку — 2:1 на користь його команди^[7]. В наступному році в складі клубу з Женеви грав у фіналі Кубка Швейцарії 1932, де його команда програла «Грассгопперу» 1:5^[8].

Згодом повернувся до «Югославії», у складі якої став срібним призером чемпіонату 1935 року Загалом у складі «Югославії» зіграв 156 матчів і забив 110 м'ячів.

Завершував кар'єру в команді «Єдинство» (Белград), у складі якого два сезони виступав у вищому дивізіоні.

Збірна Югославії під час ЧС-1930 в Уругваї
Стоять: Михайлович, Стефанович, Джокич, Вуядинович, Арсеньєвич, Секулич, Івкович,
Якшич. Сидять: Тирнанич, Мар'янович, Бек

Виступи за збірну

1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Італії (1:2). Загалом зіграв за збірну 17 матчів і забив 8 голів.

У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1). Здолавши у другому матчі Болівію (4:0), югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіону збірній Уругваю з рахунком 1:6.

Також у складі збірної двічі ставав переможцем Балканського кубку. Під час турніру в Афінах 1934-35 югослави в першому матчі змагань програли Греції (1:2, гол забив Секулич), але завдяки перемогам над Болгарією (4:3, Бранислав знову забив) і Румунією (4:0, без участі Секулича) зуміли вийти на перше місце у підсумковій таблиці. Другу поспіль перемогу у змаганнях югославська збірна здобула 1935 році у Софії. У перших матчах команда впевнено здолала Румунію (2:0) і Грецію (6:1). У останній вирішальній грі проти господарів болгарів Югославія зіграла внічию 3:3 і випередила суперника у підсумковій таблиці завдяки кращій різниці м'ячів. У цьому турнірі Секулич зіграв лише в першому матчі з румунами і відзначився забитим голом.

Також виступав у складі збірної Белграда, за яку зіграв 28 матчів. Зокрема, у 1926 році став фіналістом Кубка короля Олександра, турніру для збірних найбільших міст Югославії.

Статистика виступів за збірну

Кар'єра тренера

На батьківщині працював в командах «Воєводина» і «Црвена Звезда». Також був тренером швейцарських команд «Фрібур» і «Ювентус» (Цюрих)^[9] і бельгійського «Льєжу». Входив до комісії тренерів збірної Швейцарії^[10].