Шереметєв Борис Петрович

Шереме́тєв Бори́с Петро́вич (25.4.(5.5)1652 — 17(28)2.1719)  — московський полководець і дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1701). У 1706 першим у Московській державі отримав графський титул. Брав участь в укладенні російсько-польського «Вічного миру» (1686), командував російсько-українським військом у поході за звільнення Приазов'я з-під турецько-татарської окупації (1695 —96), головнокомандувач російських військ у Полтавській битві (1709).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шереметєв.

Шереметєв Борис Петрович
генерал-фельдмаршал
Народження:	25 квітня (5 травня) 1652[1][2] Москва, Московське царство[3]
Смерть:	17 (28) лютого 1719[1] (66 років) Москва, Московське царство
Поховання:	Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Країна:	Московське царство
Освіта:	Києво-Могилянська академія
Рід:	Шереметєви
Батько:	Шереметьєв Петро
Мати:	Анна Федорівна Волинськаd
Шлюб:	Anna Saltykovad і Чірікова Євдокія Олексіївнаd
Діти:	Шереметєв Михайло Борисовичd[2], Шереметєв Петро Борисович, Долгорукова Наталія Борисівна[2], Sofya Sheremetevad[2], Anna Sheremetevd[2], Sergey Sheremetevd[2], Vera Sheremetevad[2] і Yekaterina Sheremetevad[2]
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився у Москві. Здобув освіту в Києво-Могилянській академії. З 1671 р. служив при царському дворі. У 1684-86 рр. Шереметєв брав участь у переговорах і укладенні «Вічного миру» 1686 р. з Польщею. Під час Азовських походів 1695-96 рр. командував московською армією, яка діяла спільно з українськими полками на чолі з гетьманом І.Мазепою у пониззі Дніпра. У 1687-99 рр. очолював московські дипломатичні місії до Речі Посполитої, Австрії та на о. Мальту.

Брав участь у Північній війні 1700-21 рр. Протягом 1701-05 рр. командував військами у Ліфляндії, де здобув ряд перемог над шведською армією під орудою Вольмара Антона Шліппенбаха, але зазнав у 1705—1706 роках поразок від Адама Людвіга Левенгаупта. У Полтавській битві 1709 р. здійснював командування всією піхотою московської армії. У 1710-му війська Шереметєва захопили Ригу.

Очолював головні сили московської армії у Прутському поході 1711 р.

У 1711–1712 рр. керував насильницьким переселенням мешканців Правобережної України на Лівобережжя.

У 1715–1717 рр. командував корпусом у Померанії і Мекленбурзі.

У передсмертному заповіті Шереметєв просив поховати його в Києво-Печерській лаврі, але Петро I знехтував останньою волею покійного, вирішивши створити пантеон у Санкт-Петербурзі.

Примітки

1. SNAC — 2010.

   d:Track:Q29861311
2. Lundy D. R. The Peerage

   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
3. Шереметев Борис Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

   d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Чухліб Т. Шереметєв Борис Петрович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 634. — ISBN 978-966-00-1359-9.