Богач Валерій Олексійович

Валерій Олексійович Бо́гач (2 січня 1946, Первомайське — 9 червня 1996, Полонне) — український художник порцеляни.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Богач.

Богач Валерій Олексійович
Народження	2 січня 1946(1946-01-02) Первомайське[d], Краснокутський район, Саратовська область, РРФСР, СРСР
Смерть	9 червня 1996(1996-06-09) (50 років)
	Полонне, Хмельницька область, Україна
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1973)
Діяльність	художник
Вчитель	Фурдигайло Людмила Іванівна
Працівник	Полонський порцеляновий завод

Біографія

Народився 2 січня 1946 року в селі Первомайському Краснокутвького району Саратовської області (нині Росія). 1973 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Людмили Фурдигайло.

Протягом 1973—1996 років працював у художній лабораторії Полонського порцелянового заводу.

Працював над новими дизайнами посуду, сервізами та окремими предметами для дому, більшість із яких було впроваджено в масове виробництво. Його роботи виставлялись на художніх виставках у різних містах України, зокрема у Києві, Каневі, Хмельницькому, Полонному, а також за кордоном. Деякі з його творінь знаходяться в музеях: Державному музеї Т. Шевченка (Канів), Хмельницькому краєзнавчому та Полонському історичному музеях.^[1]

Помер у Полонному 9 червня 1996 року.

Творчість

Розробляв нові форми сервізів, наборів та окремих побутових виробів, більшість з яких було впроваджено у виробництво. Серед робіт:

• келихи «Квітень» (1980), «Козацький» (1990);
• кухлі «Ранок» (1980), «Джерело», «Курортний» (обидва — 1988), «Грань» (1996);
• чашка з блюдцем «Еллада» (1985);
• чайничок сувенірний «Ювілейний» (1987);
• вази «100 років ПФЗ», до 175-ліття від дня народження Тараса Шевченка (обидві — 1989), «Шевченко-художник» (1990), «Орбіта», «Бутон» (обидві — 1995);
• сувеніри: вазочка «Жовтнева» (1986), булава, рукавички боксерські (обидва — 1992).

Сервізи

• для чаю «Меридіан» (1973), «Ліра» (1974), «Хвиля» (1975), «Весна» (1977), «Етюд» (1984), «Лель» (1990);
• для кави «Меридіан» (1973), «Хризантема» (1983), «Лілея» (1995); для чаю та кави: «Романс» (1976), «Лужок» (1981);

Набори

• для сипучих продуктів «Колосок», столовий «Букет» (обидва — 1978);
• для чаю «Олімп» (1980), «Дорожній» (1986);
• для напоїв «Хризантема» (1983);
• для меду «Нектар» (1986);
• для кави «Інтим» (1989);
• для спецій (1991);
• для лікеру (1992), «Кабінетний» (1996).

Брав участь у мистецьких виставках у Києві, Каневі, Хмельницькому, Полонному, Сілістрі.

Окремі вироби художника зберігаються у Канівському музеї Тараса Шевченка, Хмельницькому краєзнавчому та Полонському історичному музеях.

Література

• М. І. Козак. Богач Валерій Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

1. «Сервізи Полонського фарфорового заводу експонувались на виставках в Парижі та Відні», — експертка Людмила Карпінська-Романюк. fakty.ua (укр.). 4 жовтня 2023. Процитовано 26 лютого 2024.