Бишів (Івано-Франківський район)

Биші́в – село Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Входить до складу Дубовецької сільської громади.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бишів.

село Бишів
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Дубовецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26040130020043090
Основні дані
Засноване	1441
Населення	285 осіб
Площа	11,263 км²
Густота населення	25,3 осіб/км²
Поштовий індекс	77173
Телефонний код	+380 3431
Географічні дані
Географічні координати	49°8′14″ пн. ш. 24°52′36″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	299 м
Місцева влада
Адреса ради	77173, с. Делієве
Карта
Бишів
Бишів
Мапа

Розташування

Крайнє село Івано-Франківського району, яке межує з Тернопільською областю. Донедавна на території села працювали медпункт, бібліотека, колгосп, ветеринарна аптека, клуб, дитячий садочок, школа (не працює з 31.08.2017)^[1]. У цей час працює клуб, бібліотека, медпункт та магазин.

Історія

Згадується 2 січня 1441 року у книгах галицького суду ^[2].

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної^[3].

Розпорядженням Ради міністрів Польської Республіки 28 травня 1934 року село передане з Підгаєцького повіту Тернопільського воєводства до Станиславівського повіту Станиславівського воєводства^[4].

1 серпня 1934 р. у межах адміністративної реформи в Другій Польській Республіці село включене до новоствореної об'єднаної сільської ґміни Делеюв^[5]

На 1.01.1939 в селі з 1340 населення було 720 українців-грекокатоликів, 360 українців-римокатоликів, 40 поляків, 220 польських колоністів міжвоєнного періоду (у присілку Ворониця Бишівська)^[6].

До 2019 року підпорядковувалось Деліївській сільській раді.

Сьогодення

На території села є реконструйована дерев'яна церква, яка збереглась з часів Другої Світової війни. Недалеко від церкви, у глибині лісу, є капличка Божої Матері. За переказами населення, на тому місці з'являлася Пречиста і з її сліз виникла криниця з цілющою водою. Щорічно там відбуваються богослужіння за участю багатьох священників України. Також є старий польський цвинтар, де поховані пани Баранови (з часів польської окупації). На жаль зараз село малолюдне, проживають в основному люди похилого віку.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	285	100%

Примітки

1. Загальноосвітня школа. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 8 грудня 2020.
2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.89, №876. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 26 січня 2016.
3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 170 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
4. Розпорядження Ради міністрів 9 червня 1934 року № 469. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu stanisławowskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 82.
7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

• Byszów z Mielnicą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 517. (пол.).— S. 517. (пол.)