Зборівська битва (1649)
битва під Зборовом 1649 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Зборівська битва (1649) (5 (15) серпня — 6 (16) серпня 1649 року) — переможна битва українського козацького війська під проводом Богдана Хмельницького над коронним польським військом під командуванням короля Яна II Казимира під Зборовом.
| Зборівська битва (1649) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Хмельниччина | |||||||
 | |||||||
| 49°41′42.000000100001″ пн. ш. 25°8′3.8400000999979″ сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Гетьманщина .svg){kind=small} Кримське ханство |
 Річ Посполита | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Богдан Хмельницький Іслям III Ґерай |
Ян II Казимир | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 30,000 козаків 10,000–20,000 татар Брацлавський полк |
35,000–40,000 поляків, найманців і озброєних слуг | ||||||
| Втрати | |||||||
| Невідомо | Приблизно 7,000 убитих та поранених | ||||||
Після тяжких поразок протягом 1648 року коронна армія, порушивши перемир'я, навесні 1649 року рушила в Україну. Польське командування вирішило одночасно напасти на українські війська з фронту і з тилу. З цією метою литовський князь, польний гетьман литовський Януш Радзивілл дістав наказ рухатися через Білорусь і зайняти Київ.
Українське козацьке військо у червні 1649 року розпочало наступ у двох напрямках: основні сили під проводом Богдана Хмельницького йшли на Захід, а частина козацьких полків на чолі з полковником Михайлом Станіславом Кричевським виступила на Полісся, щоб запобігти фланговому удару литовського війська. На допомогу Б. Хмельницькому прибув загін кримських татар на чолі з ханом Іслям-Гераєм ІІІ.
У червні 1649 року козаки завдали поразки передовим частинам польської армії, які очолював Ярема Вишневецький, і оточили залишки ворожих військ у Збаразькому замку. На підмогу обложеним з-під Любліна вирушило 30-тисячне військо, очолюване королем Яном II Казимиром.
Дізнавшись про це через розвідників, Б. Хмельницький, для продовження облоги фортеці залишив частину військ під командуванням генерального обозного Івана Черняти під Збаражем, а сам з головними силами виступив назустріч королівській армії. Основні сили українських і польських військ зустрілися під Зборовом на річці Стрипі.
5 (15) серпня, менше ніж за день їзди від Збаража, під час переправи через річку Стрипу, коронне військо зненацька атакували супротивники. Армія Яна II Казимира не була готовою до бою і, коли почався наступ, частина шляхти саме обідала. Втративши у бою близько 4000 вояків, польський король, німецькі найманці та артилерія (приблизно 15 гармат різного калібру) переправилися через річку Стрипу і розпочали будувати табір.
Перша фаза битви
Місце для табору було вдалим для оборони. Річка Стрипа загороджувала війська короля з трьох боків, а 3 мости з'єднували польський табір зі стародавніми оборонними спорудами Зборова. Козаки, виставивши ряд гармат, обстрілювали табір. Козацька артилерія, що складалася з гармат, здобутих у польських гарнізонах за рік до того, була досить сильною, щоб обстрілювати табір з одного кінця до іншого. В таборі розпочалася паніка, шляхтичі ховалися у вози і під вози, а король власноручно виганяв їх звідти палашем.
В ніч з 15 на 16 серпня коронні війська збудували ряд земляних укріплень у найнезахищеніших частинах табору, однак до ранку не вдалося закінчити вал у північній його частині. Вранці козаки атакували табір у цьому місці та місто Зборів. Вони прорвалися у табір і в місто, однак закріпитися тут не змогли.
Завершальна фаза битви
Наступну атаку розпочали кримські татари. Земляні вали не змогли зупинити наступу, козаки разом з татарами вдерлися до табору. Завдяки контратаці німецьких найманців королю вдалося запобігти розгрому. У цей час ситуація в польському таборі стала критичною. Нестача людей і провіанту не давала надії на утримання позицій, не кажучи вже про перемогу. Ян ІІ Казимир розпочав переговори з кримським ханом, який не зацікавлений у перемозі й посиленні Б. Хмельницького. Після переговорів укладена угода, в якій польський король пообіцяв кримським татарам виплатити велику суму упоминків і дозволив брати ясир та грабувати українські землі на шляху до Криму. Не маючи можливості одночасно воювати проти усіх військ, Б. Хмельницький під тиском хана змусили розпочати переговори і укласти з королем Речі Посполитої Зборівський договір.
Зборівський договір формально визнавав козацьке управління південно-східними територіями Речі Посполитої, однак не задовільняв потреб українських селян, що воювали разом з козаками. Як виявилося пізніше, місцева польська шляхта і римо-католицьке духовенство, які в результаті договору втрачали свій вплив та власність в Україні, не збиралися виконувати його умови.
козацька могила полеглих у Зборівській битві 1649 року
пам'ятний знак біля могили
пам'ятний камінь поруч із могилою
Один з перших віршів, «Klar męstwa», присвятив Ян Бялобоцький. Події другого тому трилогії «Присмак волі» Володимира Кільченського під назвою «Вітри сподівань» охоплюють період від битви під Зборовом, коли українському і кримському військам вдалося перекинути на лопатки польських шляхтичів короля Яна II Казимира, і до жорстокої поразки козаків під Лоевом.
Справжньою гордістю і своєрідною візиткою міста Зборів є Діорама в музеї «Зборівська битва». Твір розміром 100 х 300 см історичної битви висвітлює вирішальний момент. Автор діорами — видатний український живописець Заслужений художник України Степан Нечай, в співавторстві з художниками — дружиною Світланою Нечай-Сорокою та Аркадієм Сорокою.[1]
Жан-П'єр Норблен де ля Ґурден. Битва під Зборовом. 1780 (?)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
