Кільчасто-пластинчастий обладунок — різновид обладунку з металевих пластин, з'єднаних один з одним за допомогою окремих кілець або вставок кольчужного полотна, часто доповнений кольчужними рукавами, подолами.
.jpg)
Кільчасто-пластинчастий обладунок міг носитися в комплекті з додатковими захисними елементами, такими, як наплічники, поручі і наголінники. Поширені були на Русі і на Сході, поєднували в собі гнучкість кольчуги і міцність пластинчастого обладунку. Воїн в кільчасто-пластинчастому обладунку був добре захищений, і, в той же час, зберігав рухливість, гнучкість і високу швидкість переміщення. У зв'язку з цим проти них застосовувалися кончари і естоки, а також списи з гранованими наконечниками.
Русь, Польща, Литва, Близький Схід, Середня Азія, Індія і Пакистан
Бехтер
Бехтер (від монг. бектер — «панцир», «кольчуга») або калантар[1] — захисний металевий обладунок воїна, різновид кільчасто-пластинчастого обладунку. В Україні поширений в 15-17 століттях. Призначався для захисту від холодної, а також ручної вогнепальної зброї. Набирався з металевих квадратних пластинок, що з'єднувались кільцями у кілька рядів. Внизу робилося кольчужне облямування або залізна сітка. Бокові та плечові розрізи застібалися пряжками із запряжниками, або ременями з металевими наконечниками. Для виготовлення бехтеру використовувалося від кількох десятків до полутора тисяч пластинок, причому сопосіб їхнього монтування передбачав подвійне або, в деяких випадках, потрійне нашарування. Іноді бехтеру нарощували кольчужний комір та рукави. В середньому бехтер важив 5-7 кілограм, і був 60-70 сантиметрів завдовжки.
Юшман
Калантар
Японія
Японським аналогом калантару є татамі-до з японської «бригантини»[en], який на відміну від калантару міг складатися не тільки з квадратних, а й з шестикутних пластин. Іншою відмінністю було те, що пластини в татамі-до як правило були невеликими, на відміну від пластин калантару. Третьою відмінністю було те, що і пластини, і кольчуга в татамі-до нашивалися на суконну основу. Четвертою відмінністю було те, що для захисту від корозії у вологому японському кліматі пластини татамі-до обклеювалися шкірою і лакувалися, а кольчуга лише лакувалася. І кінцевою п'ятою відмінністю був спосіб плетіння японської кольчуги. При цьому татамі-до, на відміну від калантару, вважався дешевим і непрестижним обладунком. В той час як на Русі, Близькому Сході і Середній Азії, де основним обладунком була кольчуга, кольчуга з вплетеними пластинами була доступна не для всіх. В Японії основним обладунком в епоху міжусобних війн був ламінарний обладунок з горизонтальних пластин, сплетених шовковим шнуром, а японська кольчуга особливого плетіння служила лише для прикриття щілин. Через що обладунок з кольчуги, навіть з вплетеними металевими пластинами, сприймався як замінник. І навіть ламінарний обладунок зі шкіри замість металу, вважався престижнішим за татамі-до з металу. У зв'язку з цим, татамі-до нерідко робили низької якості і з тонких пластин, так що він міг поступатися за міцністю не тільки калантару, виготовленому із міцних пластин і аж ніяк не для бідних, але й навіть хорошому шкіряному обладунку.
Корея
Корейський аналог колонтаря називався Кьонбонгап[2] (경 번갑 / 鏡 幡 甲), тобто «обладунок, [складений] з полотнищ, [зібраних] з дзеркал». Найбільш відомий обладунок цього типу, який дійшов до наших днів, належав знаменитому полководцю XIV століття Чонджі.
Галерея
Примітки
Джерело
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
