Барбара Мак-Клінток

Барбара Мак-Клінток (англ. Barbara McClintock; 16 червня 1902, Гартфорд, Коннектикут — 2 вересня 1992, Гантінгтон, Нью-Йорк) — американська вчена-цитогенетик, лауреатка Нобелівської премії з фізіології й медицині за відкриття мобільних елементів геному, таких як транспозони.^[6] Упродовж своєї кар'єри Мак-Клінток займалася головним чином дослідженням цитогенетики кукурудзи.

Барбара Мак-Клінток
англ. Barbara McClintock
Народилася	16 червня 1902(1902-06-16) Гартфорд[1][2]
Померла	2 вересня 1992(1992-09-02) (90 років) Гантінґтон, Саффолк, Нью-Йорк, США
Місце проживання	Гартфорд Flatbushd
Країна	США
Національність	США
Діяльність	цитогенетик
Alma mater	Корнелльський університет[2] школа Еразмаd (1919) Сільськогосподарський коледж Корнелльського університетуd Міссурійський університетd[2]
Галузь	Біологія
Заклад	Міссурійський університетd[2] Cold Spring Harbor Laboratoryd Корнелльський університет[2]
Науковий керівник	Rollins Adams Emersond
Аспіранти, докторанти	Almiro Blumenscheind
Членство	Національна академія наук США[3] Американська академія мистецтв і наук Американське філософське товариство[4] AAAS[4] Лондонське королівське товариство
Відома завдяки:	відкриття мобільних елементів геному
Мати	Sarah Grace Ryder McClintockd[5]
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1983)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Барбара Мак-Клінток у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мак-Клінток.

Розробила метод візуалізації хромосом клітин кукурудзи^[7] і, застосувавши мікроскопічний аналіз, зробила чимало фундаментальних відкриттів у цитогенетці,^[8] у їх числі — рекомбінація спадкової інформації в результаті кросинговеру («перехрещення» та обміну ділянками хромосом) під час мейозу^[9]. Склала першу генетичну карту кукурудзи, описавши фізичні властивості ділянок хромосом,^[10] показала роль теломер та центромер (ділянок хромосом, задіяних у збереженні генетичної інформації),^[11] провела численні дослідження з цитогенетики і етноботаніки південноамериканських видів кукурудзи,^[12] розробила теорію, що пояснює репресію і експресію генетичної інформації при передачі від одного покоління до іншого на прикладі кукурудзи. 1951 року Мак-Клінток відкрила транспозони.^[13] Її роботи отримали визнання в 1960-70-ті роки, коли був вивчений механізм регуляції генів, відкритої Мак-Клінток у 1940-ті роки.^[14] 1983 року Мак-Клінток удостоїли Нобелівської премії з фізіології і медицини з формулюванням «За відкриття мобільних генетичних елементів».

Біографія

Барбара Мак-Клінток народилася в Гартворді, штат Коннектикут, і була однією з чотирьох дітей Генрі та Сари Генді Мак-Клінток. 1908 року родина переїхала до Нью-Йорку. Барбара закінчила середню школу Еразмус-Холл^[en] 1919 року.^[15]

Здобула ступінь бакалавра з ботаніки в Корнелльському університеті 1923 року. 1927 року там же отримала ступінь доктора філософії з ботаніки.^[16]

Жінки тоді не могли спеціалізуватися в генетиці, але вона потрапила до маленької групи, яка вивчала цитогенетику кукурудзи. Підтримана стипендіями від Національної дослідницької ради США, Фундації Гуггенгайма та інших, вона працювала в Корнелльському університеті, Університеті Міссурі, Каліфорнійському технологічному інституті, а також 6 місяців протягом 1933—1934 років у Німеччині, звідки їй довелося виїхати достроково через політичну напругу в Європі.^[15]

1936 року вона перейшла до Університету Міссурі на посаду професора-асистента (доцента) на запрошення Льюїса Стадлера^[en]. Утім 1940 року вона зрозуміла, що не зможе отримати там постійну посаду, а тому звільнилася. У грудні 1941 року Мак-Клінток отримала річний контракт у Інституті Карнегі в Колд-Спрінг-Гарбор, а наступного року перейшла на постійну посаду, яку обіймала до виходу на пенсію 1967 року. Їй присудили премію за видатну службу, а також дозволили працювати в лабораторії пожиттєво.^[15]

Барбара Мак-Клінток померла в лікарні Гантінгтон поблизу Колд-Спрінг-Гарбора 2 вересня 1992 року.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119046660 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Guggenheim Fellows database

   d:Track:Q107425373
3. http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/52803.html
4. NNDB — 2002.

   d:Track:Q1373513
5. Geni.com — 2006.

   d:Track:Q2621214
6. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1983 (англійською) . The Nobel Foundation. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 серпня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
7. Fedoroff N., Brown, N. M. «Mendel in the Kitchen: A Scientist's View of Genetically Modified Foods». — Joseph Henry Press, 2001. — 384 p. — ISBN 0-309-09205-1.
8. Fedoroff N., Botstein D. «The Dynamic Genome: Barbara McClintock's Ideas in the Century of Genetics». — Cold Spring Harbor Laboratory Pr, 1992. — 422 p. — ISBN 0-879-69422-X.
9. Clancy S. (2008). Genetic Recombination (англійською) . Nature Education. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 серпня 2009. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format= та |Work= (довідка)
10. Kass L. B., Bonneuil C. «Mapping and seeing: Barbara McClintock and the linking of genetics and cytology in maize genetics, 1928-1935». — Classical Genetic Research and its Legacy: The Mapping Cultures of 20th Century Genetics. — Hans-Jörg Rheinberger and Jean-Paul Gaudilliere (eds.), 2004. — P. 91-118.
11. O'Connor C. (2008). Telomeres of Human Chromosomes (англійською) . Nature Education. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 серпня 2009. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Format= та |Work= (довідка)
12. The Barbara McClintock Papers: Searching for the Origins of Maize in South America, 1957-1981 (англійською) . Profiles in Science. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 16 серпня 2009. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Description=, |Work=, |Authorlink= та |Datepublished= (довідка)
13. «The origin and behavior of mutable loci in maize» // Proceedings of the National Academy of Sciences. — 1950. — Вип. 36. — С. 344-355.
14. Hall B. K., Hallgrímsson B., Strickberger M. W. «Strickberger's evolution: the integration of genes, organisms and populations». — Jones & Bartlett Publishers, 2008. — 760 p. — ISBN 0-763-70066-5.
15. Barbara McClintock [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Profiles in Science. NLM(англ.)
16. Ravindran, S. (2012). Barbara McClintock and the discovery of jumping genes. Proceedings of the National Academy of Sciences. 109 (50): 20198—20199. doi:10.1073/pnas.1219372109. ISSN 0027-8424.(англ.)

Джерела

• Barbara McClintock [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання

• Brian Stallard. Barbara McClintock: Free to discover [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] CSHL, 23 March 2020(англ.)