Remove ads
Багри́нівці — село в Україні, у Літинській селищній громаді Вінницького району Вінницької області.
| село Багринівці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Тер. громада | Літинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA05020130030022556 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1430 |
| Населення | 1948 (2001) |
| Площа | 7,76 км² |
| Густота населення | 2683,2 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22350 |
| Телефонний код | +380 4347 |
| Катойконіми | багриновецький, багринівський, багрії, багрій, багрійка[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°18′9″ пн. ш. 27°55′57″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
310 м |
| Водойми | Згар, Безіменна (притока Згару) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22300, Вінницька область, Вінницький район, смт Літин, вул. Соборна, 32 |
| Карта | |
  Багринівці | |
 Багринівці | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Село розташоване у північно-західній частині Вінницького району, на відстані 14 км від центру громади та за 46 км від обласного центру, до столиці — 205 км.
Загальна площа території села — 7,76 км², його протяжність із заходу на схід — 13 км, з півночі на південь — 15 км. Розташоване на правобережжі Дніпра в межах Подільської височини. Клімат — помірно континентальний, середня температура січня: −6 °C, середня температура липня: +19°С, річна кількість опадів: 520—590 мм, з них 80 % випадають в теплий період. Найближчі річки — Згар та Південний Буг.
Надра мають поклади торфу, глини, піску. У структурі ґрунтів переважають опідзолені ґрунти (75 %) в незначній кількості є дерново-підзолисті, чорноземи, лукові.
Територія громади на півдні межує зі Згарським загальнозоологічним заказником державного значення (площа 3018,7 га. створений Указом Президента України від 21.02.2002 № 167/2002 «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення»). У заказнику охороняються водно-болотні угіддя долини річки Згар, що збереглись у природному стані. Рослинність представлена заболоченими луками, чагарниковими вербовими заростями. На території заказника відмічено велике розмаїття тваринного світу та орнітофауни: водно-болотні птахи, суходільні, чагарникові та лісові.
 |
Яблунівка | Літинка | Кулига | |
| Гончарівка | Пн | Українка | ||
| Зх Багринівці Сх | ||||
| Пд | ||||
| Соколівка | Горбівці | Кільянівка |
Remove ads
Початком заселенням території села слід вважати кінець XIV ст. Історичні документи свідчать, що в XIV—XVI ст. Велике Князівство Литовське, Річ Посполита для захисту своїх земель будували могутні замки. У відновленні одного з них у Хмільнику в 1530—1542 рр. брали участь жителі с. Багринівці. За свідченнями літописів Хмільника у 1392 році — князь Федір Коріатович подарував село Багринівці — хмільницьким боярам Євсею та Ваську. Також в реєстрі сплати податей Подольського воєводства 1493 р. значиться: в Багринівцях — 11 димів (крім того, в Курилівцях — 9, у Новоселиці і Почапинцях — по 6, у Микулинцях — 2 дима). Подимний податок існував як одна з форм феодального оподаткування у Давній Русі, а також у Речі Посполитій у 17—18 ст., у тому числі на укр. землях, що входили до її складу. Назва походить від одиниці оподаткування — диму. Був поширений на Русі до 14—15 ст., згодом значення його зменшилося.
З етнографічних джерел відомо, що напередодні турецької окупації Поділля у 1670-их роках у селі містилася козацька сотня — підрозділ Могилівського полку.
За деякими свідченнями на початку XIX ст. села Багринівці та Дубова належали графу Крушельову, адміралу флоту. На 1820 рік він мав тут 363 кріпаки.
У роки Визвольних змагань в селі тимчасово перебував штаб однієї з дивізій Першої Кінної Армії та були бої між армією УНР і більшовиками.
На фронтах Другої світової війни брали участь 846 осіб, з них орденами і медалями СРСР нагороджено 766 чоловік. Полягли 210 чоловік.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Літинської селищної громади.[2]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Літинського району, село увійшло до складу Вінницького району[3].
Remove ads
Чисельність населення, на 2001 рік, становила 1948 осіб[4].
| 1989[4] | 2001[4] |
|---|---|
| 2254 | 1948 |
Мовний склад
Кількість та частка населення за рідною мовою, відповідно до Перепису населення України 2001 року:[5]
| Рідна мова | Кількість | Частка (%) |
| Загалом | 1948 | 100.00 |
| Українська мова | 1932 | 99,18 |
| Російська мова | 15 | 0.77 |
| Молдавська мова | 1 | 0.05 |
У селі діють:
- загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів;
- дитячий садок "Веселка";
- філія АТ "Ощадбанку";
- поштове відділення;
- амбулаторія загальної практики — сімейної медицини;
- будинок культури;
- бібліотека;
- кілька крамниць та кав'ярень.
Населений пункт газифікований, дорога з твердим покриттям.
Амбулаторія
Крамниця
Сільрада
Дитячий садок
Опорна школа
Опорна школа
- Церква Успіння Божої Матері (належить до Літинського благочиння Української православної церкви).
- Гандзюк Яків Григорович (21 березня 1873 — 29 січня 1918) — український військовий діяч доби Української революції. Генерал української армії.
- Цимбалюк Андрій Григорович (14 грудня 1922 — 3 жовтня 1943) — Герой Радянського Союзу.
- Стельмах, Михайло Панасович, «Гуси — лебеді летять»[6]
- Кучер, Василь Степанович, «Устим Кармалюк» роман, Веселка, 1988. — 428 с.
Вулиця
Літинський райагроліс
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads