Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ассія Джебар (фр. Assia Djebar), власне Фатіма Зохра Імалаен, фр. Fatima-Zohra Imalayen, 30 червня 1936, Шершель — 6 лютого 2015, Париж) — алжирська письменниця і кінорежисерка. Основні теми її романів — Алжирська війна і становище жінки-мусульманки.
| Ассія Джебар | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Assia Djebar | ||||
 Ассія Джебар | ||||
| Ім'я при народженні | Assia Djebar | |||
| Псевдонім | Assia Djebar | |||
| Народилася | 30 червня 1936 Шершель, Алжир | |||
| Померла | 6 лютого 2015 (78 років) Париж | |||
| Громадянство | підданство  Франція | |||
| Національність | француженка | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | Вища нормальна школа, Ліцей Фенелона і École normale supérieure de jeunes fillesd | |||
| Заклад | Нью-Йоркський університет і Алжирський університетd | |||
| Мова творів | французька | |||
| Напрямок | фемінізм | |||
| Жанр | роман | |||
| Magnum opus | La Femme sans sépultured[1], Nowhere in my Father's Housed[2], Q97104391?[3], Fantasia: An Algerian Cavalcaded[4] і Q97104427?[5] | |||
| Членство | Французька академія (6 лютого 2015)[6] і Королівська академія французької мови і літератури Бельгії (6 лютого 2015)[7] | |||
| Партія | Робітнича партія | |||
| У шлюбі з | Malek Alloulad | |||
| Автограф |  | |||
| Премії | Нейштадтська літературна премія, Премія миру німецьких книготорговців | |||
|
| ||||
 Ассія Джебар у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
З 1980 року жила у Франції. Була членом Королівської академії французької мови і літератури Бельгії.
Більшість її творів — про труднощі жіночої долі з точки зору феміністки. Авторка романів «Жага» (1957), «Алжирські жінки на своїй половині будинку» (1980), «Любов, фантазія» (1985), «Далеко від Медіни» (1991), «Величезна в'язниця» (1995).
1969 року опубліковано п'єсу «Червона зоря», написану Ассією Джебар у співавторстві з Уахідом Карно. 40 персонажів об'ємної п'єси представляють практично все населення Алжиру часу війни за незалежність. З чотирьох головних героїв провідну роль відведено Поетові — сліпому оповідачу з мандоліною на площі провінційного містечка. Поет читає класичні вірші, чує на площі стрілянину й допомагає втекти юнакові, який застрелив передбачуваного зрадника. Юнак іде в гори, а Поет сам бере в руки зброю, вбиває одного з патрульних і після тортур піддається страті. [8]
У масштабному епічному романі «Любов, фантазія» (1985, включений в список 12 найкращих африканських книг XX століття) Ассія Джебар з'єднує два паралельних часових плани: історичну хроніку завоювання французами Алжиру в другій чверті XIX століття і особисту біографію героїні, яка живе під час Алжирської війни 1950-х років[9]. Моторошні, жахливі сцени першої війни, що супроводжувалася винищенням цілих племен, вбивств матерями немовлят, накладаються на не менше жорстокі сцени другої війни, «відвоювання» алжирцями своєї землі. Поряд з голосом головної героїні роману, сумнівається в своїй ідентичності і відчуває відчуженість одноплемінника, в книзі звучать голоси багатьох алжирських жінок, «хор безсловесних рабинь, прорвав щільний морок мовчання». Поєднуючи часові та просторові плани, Джебар робить висновок, що Алжир заплатив страшну ціну за настання Нового часу, який супроводжувався і новим розумінням свободи, пробудженням самосвідомості нації і прагнення покінчити з будь-яким рабством — як зовнішнім, так і внутрішнім тиском традицій. За словами російського літературознавця Світлани Прожогін, «обидва оповідання присвячені загальній темі пробудження і змужніння людини, народу, нації, країни, духовного прориву з полону, з несвободи і рабства до прозріння, набуття власного „я“, власного голосу, права на власне життя» …[8] [10]
У циклі новел «Оран, мертва мова» (1997) Джебар звертається до років після здобуття незалежності Алжиром, і показує, як ісламські фанатики викорінювали будь-які натяки на жіночу емансипацію: всі ті жінки, що отримали європейську освіту, або навіть просто насмілювалися зустрічатися в кафе з чоловіком, особливо часто ставали жертвами в роки фундаменталістського «терору». [10]
Героїнями роману «Непохована» (2002) стають убита французами партизанка, а потім її дочка, яка вирішує надалі боротися за Свободу. [10]
Лауреатка Міжнародної Нейштадтської літературної премії (1996), Премії миру німецьких книготорговців (2000) та інших нагород за досягнення в галузі літератури й кіно. Член Французької Академії (2005).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
