Арсеній (Желиборський)

Арсеній Желиборський^[a] гербу Сас^[1] (також Желіборський; у світі Андрій Желиборський; 1618 — 18 вересня 1662^[2] / 1663^[3]) — український церковний діяч, видавець, автор повчань. Архієрей Константинопольської православної церкви, єпископ Галицький, Львівський і Кам'янець-Подільський з 1641 до 1663 року після Єремії (Тиссаровського). Представник руського шляхетського роду Желиборських.^[4]

Арсеній
Народився	1618
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Желиборський.

Життєпис

Народився в 1618 році. Отримав добру освіту. Перебував при дворі короля Владислава IV в свиті надвірного маршалка Адама Казановського^[5].

Після смерті Єремії ставропігійське духівництво та шляхта побоювались, що львівський латинський архієпископ може вплинути на вибори нового єпископа. Тому одразу ж після похорон новим єпископом одноголосно обрали Андрія Желіборського. Однак, Петро Могила відмовився визнати ці вибори, оскільки вони відбулись без його відома й не в столиці єпископії. Він призначив нові вибори, які відбулися 5 квітня 1641 року у Львові в Собор святого Юра. Желіборського обрали першим кандидатом, а другим — Данила Балабана. Їх подали королю та митрополиту, які затвердили першого з них^[5].

Як королівський посол брав участь у перемовинах з Богданом Хмельницьким 1648 року, з Іваном Виговським у Гадячі 1658 року. Сприяв діяльності друкарні у Львові (з 1644 року). За показами полоненого шляхтою на початку повстання Хмельницького козацького посланця Яреми Кончевича, владика допомагав повстанцям купувати зброю, порох, набої^[6]. Підтвердив^[b] статут церковного братства, яке діяло при церкві святого Миколая на Адамівці (нині в межах Бережан)^[7].

Зауваги

1. Маврицій Мацішевський у своїй монографії вказав його прізвище як Żelibowski → див.: Maciszewski M. Brzeżany w czasach Rzeczypospolitej Polskiej. — Brody, 1910. — S. 117. (пол.)
2. Автор статті вказав його прізвище як Жилібовський → див.: Тихий Б. Церква святого Миколи на Адамівці // Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 40.

Примітки

1. Kronika domowa Dzieduszyckich [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 40. (пол.)
2. Арсеній Желиборський / Сайт Львівської єпархії УПЦ МП. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 10 червня 2014.
3. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 163.
4. Василь Кметь. Арсеній Желиборський (1641—1662) єпископ Львівський, Галицький і Кам'янецький / Офіційний сайт Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014.
5. Зубрицький, 2011, с. 145.
6. Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 346. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.)
7. Тихий Б. Церква святого Миколи на Адамівці // Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 40.

Джерела та література

• Дзюба О. М. Желиборський Арсеній [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 145. — ISBN 966-00-0610-1.
• Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — С. 163. — ISBN 5-7745-0316-X.
• Зубрицький, Денис (2011). Хроніка Ставропігійського братства. Переклад з польської: Іван Сварник. Львів: Апріорі. с. 404+4. ISBN 978-966-2154-46-7. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка)

Посилання

• Василь Кметь. Арсеній Желиборський (1641—1662) єпископ Львівський, Галицький і Кам'янецький / Офіційний сайт Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП
• Арсеній Желиборський / Сайт Львівської єпархії УПЦ МП
• Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 530. (пол.) — S. 530—531. (пол.)