Арно Деплешен

Арно́ Деплеше́н (фр. Arnaud Desplechin; нар. 31 жовтня 1960, Рубе) — французький кінорежисер та сценарист.

Арно Деплешен
Arnaud Desplechin
Арно Деплешен на церемонії оголошення номінантів Сезара, 2016
Дата народження	31 жовтня 1960(1960-10-31) (64 роки)
Місце народження	Рубе, Нор-Па-де-Кале, Франція
Громадянство	Франція
Професія	режисер, сценарист
Alma mater	Інститут перспективних досліджень кінематографаd, La femis (1984) і Університет Париж III
Роки активності	1984 — наш час
Член у	Академія кінематографічних мистецтв і наук[1]
IMDb	ID 0221611
Автограф
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Сезар (2016)
Арно Деплешен у Вікісховищі

Біографія та кар'єра

Арно Деплешен народився 31 жовтня 1960 року у невеликому містечку Рубе в інтелігентній сім'ї Роберта і Мадо Деплешен. Сестра — письменниця Марі Деплешен, один з братів — дипломат і актор Фабріс Деплешен. Арно вивчав кіномистецтво в Університеті Париж III, а потім, з 1981 — в Інституті вищої кіноосвіти (IDHEC), де захистив диплом у 1984 році.

Арно Деплешен зняв три короткометражні стрічки за творами бельгійського прозаїка Жана Рея. Наприкінці 1980-х працював головним кінооператором, знявши декілька фільмів. 1991 року режисер зняв 54-хвилинну драму «День мерця». Фільм завоював французьку кінематографічну премію «Жана Віго», як найкращий короткометражний фільм і його показали на Каннському кінофестивалі у 1990 році.

Наступний фільм Деплешена «Вартовий» (1992) входив уже до конкурсної програми Каннського кінофестивалю, а також був номінований в декількох категоріях, у тому числі і найпрестижніших, на «Сезар»^[2]. У стрічці знялися Матьє Амальрік, К'яра Мастроянні, Ласло Сабо і багато акторів з фільму «День мерця». Мелодрама режисера «Як я обговорював… (моє сексуальне життя)» (1996) була високо відзначена критиками і номінована на «Золоту пальмову гілку».

У 2000 році Арно Деплешен зняв свій перший фільм англійською мовою «Естер Кан» — екранізацію твору Артура Саймонса, де в головній ролі знялася Саммер Фенікс. Стрічка присвячена пам'яті великого режисера Франсуа Трюффо. У ній використана техніка кінознімання кінематографістів «нової хвилі», яку уперше показав Франсуа Трюффо.

У 2007-му Деплешен зняв документальну стрічку «Кохана» про свою сім'ю, в будинку свого дитинства, який його батько, Робер, планує продати. У тому ж році режисер представив сімейну драму «Різдвяна казка» у якій знімалися зірки французького кіно Катрін Денев, Матьє Амальрік, Еммануель Дево, К'яра Мастроянні. Фільм брав участь в конкурсній програмі Каннського фестивалю 2008 року і був номінований на «Золоту пальмову гілку».

У 2008 році на екрани вийшла мелодрама Деплешена «Королі та королева», де комедія і трагедія змішані в історії про двох колишніх коханців, ролі яких виконали Матьє Амальрік та Еммануель Дево, а роль психіатра — Катрін Денев. Фільм отримав низку номінацій та кілька нагород, а Матьє Амальрік став володарем премії «Сезар» як найкращий актор 2005 року. Навколо цієї картини виникли суперечки, коли колишня подруга режисера акторка Маріанн Денікур звинуватила Арно Деплешена в розкритті подробиць її особистого життя. Вона опублікувала книгу «Mauvais génie» («Злий геній»), де описує свої стосунки з безпринципним режисером Арнольдом Деплешером. У 2006-му Денікур подала на нього до суду, але безуспішно^[3].

Драма «Джиммі Пікард» — про солдата Джиммі Пікарда, індіанця з резервації, якого після Другої Світової війни починають турбувати психосоматичні захворювання, — стала номінантом на премію «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю 2013 року^[4].

У 2015 році Арно Деплешен поставив приквел свого фільму «Як я обговорював... (моє сексуальне життя)» 1996 року — «Три спогади моєї юності», за режисуру якого отримав «Сезара» 2016 року^[5].

Фільмографія

Рік	Назва	Оригінальна назва	Примітки
1989	Безжальний світ	Un monde sans pitié	сценарист
1991	День мерця	La Vie des morts	режисер, сценарист
1992	Вартовий	La Sentinelle	режисер, сценарист
1996	Як я обговорював... (моє сексуальне життя)	Comment je me suis disputé… (ma vie sexuelle)	режисер, сценарист
2000	Естер Кан	Esther Kahn	за новелою Артура Саймонса; режисер, сценарист
2003	Лео грає: В компанії чоловіків	Léo, en jouant «Dans la compagnie des hommes»	за п'єсою Едварда Бонда; режисер, сценарист, продюсер
2004	Королі та королева	Rois et Reine	режисер, сценарист
2008	Різдвяна казка	Un conte de Noël	режисер, сценарист
2013	Джиммі Пікар	Jimmy P. (Psychothérapie d'un Indien des plaines)	за книгою франко-американського етнопсихоаналітика Жоржа Девере; режисер, сценарист
2014		La Forêt	телевізійний; режисер
2015	Три спогади моєї юності	Trois souvenirs de ma jeunesse	режисер, сценарист (з Жулі Пейр)
2017	Привиди Ісмаєля	Les Fantômes d'Ismaël	режисер, сценарист (з Леа Місіус та Жулі Пейр)
2019	О, дякую!	Oh Mercy! (Roubaix, une lumière)	режисер, сценарист (з Леа Місіус)
2021	Обман	Deception	режисер, сценарист
2022	Брат і сестра	Brother and Sister	режисер, сценарист[6][7]
2024	Любителі кіно!	Filmlovers!	режисер, сценарист

Визнання

Рік	Фільм	Нагорода/Фестиваль	Категорія	Результат
1991	День мерця	Фестиваль європейських фільмів в Анже	Гран-Прі Спілки драматичних авторів і композиторів	Перемога
			Премія Procirep	Перемога
		Приз Жана Віго	Найкращий фільм	Перемога
1992	Вартовий	Кінофестиваль в Авіньйоні	Приз за найкращий художній фільм	Перемога
		Кінофестиваль в Боготі	Золоте доколумбове коло	Номінація
			Срібне доколумбове коло	Перемога
		Каннський кінофестиваль	Золота пальмова гілка	Номінація
1993		Премія «Сезар»	Найкраща перша робота	Номінація
			Найкращий оригінальний або адаптований сценарій	Номінація
1996	Як я обговорював... (моє сексуальне життя)	Каннський кінофестиваль	Золота пальмова гілка	Номінація
2000	Естер Кан			Номінація
2000		Віденський кінофестиваль (Вієнале)	Нагорода читачів журналу «Стандарт» — Заохочувальний приз	Перемога
2004	Королі та королева	Венеційський кінофестиваль	Золотий лев	Номінація
2004		Приз Луї Деллюка	Найкращий фільм	Перемога
2005		Премія «Сезар»	Найкращий фільм	Номінація
			Найкращий режисер	Номінація
			Найкращий оригінальний або адаптований сценарій (спільно з Роже Бобо)	Номінація
		Французький синдикат кінокритиків	Найкращий французький фільм	Перемога
		Золота зірка французького кіно	Найкращий фільм	Перемога
2004			Найкращий режисер	Перемога
2008	Різдвяна казка	Каннський кінофестиваль	Золота пальмова гілка	Номінація
2009		Премія «Сезар»	Найкращий фільм	Номінація
			Найкращий режисер	Номінація
			Найкращий оригінальний сценарій	Номінація
		Золота зірка французького кіно	Найкращий режисер	Перемога
2013	Джиммі Пікард	Каннський кінофестиваль	Золота пальмова гілка	Номінація
		Приз Луї Деллюка	Найкращий фільм	Номінація
2014		Премія «Сезар»	Найкращий фільм	Номінація
			Найкращий режисер	Номінація
			Найкращий адаптований сценарій	Номінація
2015	Три спогади моєї юності	Кінофестиваль у Кабурі	Золотий «Сван» за найкращу режисуру	Перемога
2016		Премія «Люм'єр»	Найкращий сценарій	Номінація
			Найкращий режисер	Перемога
		Премія «Сезар»	Найкращий фільм	Номінація
			Найкращий режисер	Перемога
			Найкращий сценарій (спільно з Жулі Пейр)	Номінація
2019	О, дякую!	Каннський кінофестиваль	Золота пальмова гілка	В очікуванні

Нагороди та номінації Арно Деплешена^[8]

Громадська позиція

Підписав петицію до президента Росії з вимогою звільнити українського режисера Олега Сенцова^[9]

Примітки

1. https://www.oscars.org/news/academy-invites-928-membership
2. Festival de Cannes: The Sentinel. festival-cannes.com. Архів оригіналу за 19 вересня 2011. Процитовано 23 квітня 2015.
3. " Rois et reine ", d'Arnaud Desplechin, devant la justice, [[Le Monde]] від 5 квітня 2006. Архів оригіналу за 29 травня 2008. Процитовано 23 квітня 2015.
4. 2013 Official Selection. Cannes. 20 квітня 2013. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 23 квітня 2015.
5. Cesar Awards: Philippe Faucon’s Drama ‘Fatima’ Wins Best Film. Variety. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 27 лютого 2015.
6. Croll, Ben (16 січня 2022). ‘Invasion’ Star Golshifteh Farahani to Feature Alongside Marion Cotillard in Arnaud Desplechin’s ‘Brother and Sister’ (EXCLUSIVE). Variety (амер.). Процитовано 21 червня 2024.
7. Raup, Jordan (12 квітня 2021). Arnaud Desplechin to Direct Marion Cotillard and Melvil Poupaud in New Film Brother and Sister (амер.). Процитовано 21 червня 2024.
8. Повний перелік нагород та номінацій Арно Деплешена на сайті IMDb
9. Il faut libérer d'urgence Oleg Sentsov, en grève de la faim depuis plus de 45 jours [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Change.org

Посилання

• Арно Деплешен на сайті IMDb (англ.)
• Арно Деплешен на сайті Kino-teatr.ua
• Арно Деплешен [Архівовано 6 березня 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné(фр.)
• Арно Деплешен: сімейний психіатр на різдвяні канікули на сайті AZN(укр.)
• Інтерв'ю з Арно Деплешеном в Esther Kahn [Архівовано 14 жовтня 2012 у Wayback Machine.](англ.)