Антіфонт

Антіфо́н (грец. Αντιφων; 2-га половина 5 століття до н. е.) — стародавній грецький філософ-софіст, математик, ідеолог афінської рабовласницької демократії. Зараховується до канону 10 ораторів.

Антіфонт
Народження	480 до н. е.[1][2][3]  Рамнунтd, Стародавня Греція
Смерть	411 до н. е.[2][3]  Афіни, Стародавня Греція
Громадянство (підданство)	Стародавні Афіни
Знання мов	давньогрецька мова[4]
Діяльність	політик, оратор
Літературний напрям	Софісти[d] і Досократики
Вчителі	Горгій
Відомі студенти	Фукідід[5][6]

Філософія Антіфона суперечлива. У ній втілена своєрідна спроба поєднати вчення натурфілософів, зокрема Емпедокла та Демокріта, з ідеалістичною філософією елейської школи. Ставлячи «веління природи» — прагнення людей до щастя — вище за громадські обов'язки, Антіфон піддавав критиці державу, суд, закони, створені сильними для пригноблення слабких і, як прихильник теорії «природного права», пропагував ідею рівності всіх людей.