Loading AI tools
український актор, театральний критик, педагог З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Олекса́ндр Єго́рович А́ннічев (нар. 29 травня 1953 Саратов, РРФСР) — український актор, театральний критик, педагог, оглядач питань культури та мистецтва газети «Время»[1]. Старший викладач кафедри театрознавства Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського, лауреат творчої премії «Харківської міської ради», лауреат муніципальної премії Г. Квітки-Основ'яненка в галузі театральної критики[2].
| Аннічев Олександр Єгорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 29 травня 1953 (71 рік)
м. Саратов |
| Громадянство |  СРСР→ Україна |
| Діяльність | актор театральний критик |
| Alma mater | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського |
Ніхто з членів сім'ї ніколи не був причетний до будь-якого виду мистецтва. До театру потрапив у віці 13 років і відразу на професійну сцену. Брав участь у масових сценах вистави «Ідіот» за Ф. Достоєвським, у якій Льва Миколайовича Мишкіна грав Олег Янковський, тоді ще мало кому відомий актор. 1966 року відбулася зустріч з Наталією Йосипівною Сухостав[ru] — керівником дитячого та юнацького театру «Молода гвардія».
У 1971 році, закінчивши школу, вступив до Саратовського театрального училища на курс народного артиста Росії Юрія Сагьянца[ru]. З першого курсу Олександра Аннічева призивають на строкову службу в армію. Два роки віддавав військовий обов'язок, несучи бойове чергування на космодромі Байконур. У 1973 році продовжив навчання в Саратовському театральному училищі, а 1977-го закінчив його і був запрошений актором до Харківського театру юного глядача. На сцені якого служив до 1985 року. За цей час було зіграно понад 30 різнохарактерних ролей.
1981 року складає іспити до Харківського інституту мистецтв і, витримавши конкурс, стає студентом театрознавчого факультету. Отримавши 1986 року диплом, розподіляється на роботу до Всесоюзної дирекції циркових програм, атракціонів і номерів, де у творчій співдружності з художницею Надією Косарєвою і балетмейстером Ларисою Потимковою аж до 1992 року веде роботу з організації художньо-пластичного оформлення циркових номерів.
1992 року на прохання дирекції ТЮГу стає керівником літературно-драматургічної частини та асистентом режисера Олександра Біляцького, спільно з яким здійснює постановку вистав «Вій» М. Кропивницького, «Лісова пісня» Л. Українки, «Сон літньої ночі» У. Шекспіра, «Муха-Цокотуха», «Жили-були дід та баба», «Червона квіточка», «Господиня Мідної гори» О. Аннічева.
З 1996 року веде огляд театральних подій Харкова в ефірі приватної компанії «Радіо-50» і стає ведучим авторської програми «Театральний роз'їзд» на незалежному каналі, що згодом став муніципальною студією телебачення «Ніка+».
У 2000 році директор і художній керівник Харківського академічного російського драматичного театру народний артист України Олександр Барсегян пропонує перейти до ввіреного йому театру й обійняти посаду заступника директора з громадських питань. Після шести місяців співпраці з Барсегяном, звільнився з російського драмтеатру і починає освоювати нову професію — оглядача подій культури і мистецтв на шпальтах газети «Вечірній Харків».
З 2003 року виконує ті самі обов'язки в Харківській регіональній газеті «Время» де час від часу дає майстер-класи[3]. Член журі фестивалів «На крилах кохання»[4], «Курбалесія»[5] та «Харківські асамблеї»[6] З ініціативи дирекції ХДТРК у співавторстві з театрознавицею Тетяною Кіктєвою брав участь у створенні творчого телепроєкту «Театральний салон». У період із 2004 до 2011 року на екрани харківського телебачення вийшло 150 випусків «Театрального салону», які розповідали про людей театру, прем'єри та проблеми, що виникають на цьому терені. Авторами і ведучими були — Тетяна Кіктєва та Олександр Аннічев. Автор понад 200 рецензій на прем'єрні вистави харківських театрів і художніх виставок. З 2004 р. — старший викладач кафедри театрознавства. Викладає навчальні дисципліни: «Теорія драми», «Основи драматургічної та сценарної майстерності», «Робота режисера з драматургом»[7].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
