Алімардан-бек Топчибашев

Алімардан-бек Топчибашев азерб. Əlimərdan bəy Topçubaşov


Народження:	4 травня 1862(1862-05-04) Тифліс, Російська імперія
Смерть:	8 листопада 1934(1934-11-08) (72 роки) Париж, Третя французька республіка
Поховання:	Saint-Cloud cemetery^d^[1]
Країна:	Російська імперія Азербайджанська Демократична Республіка
Релігія:	сунізм
Освіта:	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Імператорський Санкт-Петербурзький університет^[d]
Партія:	Іттіфак аль-Муслімін^d (1907) і Конституційно-демократична партія (1905)
Батько:	Alekber bey Topchubashov^d
Шлюб:	Peri Topchubashova^d
Діти:	Rashid Bey Topchubashov^d і Ali Akber bey Topchibachi^d
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Алімардан-бек Топчібашев народився 4 травня 1863(18630504) року^[2] в Тифлісі. 1884 року закінчив I міську гімназію в Тифлісі вступив до Санкт-Петербурзького Імператорського університету на історико-філологічний факультет^[ru] за Кавказькою стипендією, але вже після першого семестру відмовився від стипендії і перейшов на юридичний факультет. 1888 закінчив університет, здобувши ступінь кандидата права. Працював помічником мирового судді та секретарем окружного суду, викладав у Тифліському землемірному училищі. Переїхав до Баку, де працював присяжним повіреним.

Топчибашев був редактором щоденної газети «Бакинський Торгово-Промисловий Листок», що видавалася в Баку від 1888 року^[3]. 24 червня 1898 року він став редактором видаваної в Баку газети «Каспій»^[4]. У різні роки був також редактором газет «Баку» і «Хаят» («Життя»). Був обраний гласним Бакинської міської думи, входив до складу міської училищної комісії, піклувальних рад Маріїнської жіночої гімназії, Бакинського комерційного училища^[ru] і Бакинської мусульманської жіночої школи^[ru].

Під час Революції 1905—1907 років брав участь у роботі 1-го Всеросійського мусульманського з'їзду (серпень 1905, Нижній Новгород); на 2-му (січень 1906, Петербург) і 3-му (16 серпня 1906, Нижній Новгород) з'їздах обирався головою ЦК партії Іттіфак аль-Муслімін^[ru]. На 3-му Всеросійському мусульманському з'їзді засідання не були публічними і велися татарською мовою. Було затверджено програму мусульманського політичного союзу, близьку до програми кадетської партії, відмінну від неї в питаннях шкільної освіти^[5].

Був обраний депутатом першої Державної Думи від Бакинської губернії; примикав до лівого крила фракції партії «Народна свобода». Після розпуску Думи першого скликання підписав Виборзьку відозву і засуджений за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального уложення, позбувшись права знову обиратися до Думи.

У лютому 1906 року учасник мирового вірмено-мусульманського з'їзду, член особливої наради при Кавказькому наміснику з вірмено-мусульманських питань.

Після Лютневої революції 1917 року виступав за збереження єдиної Російської держави і скликання Установчих Зборів, ні в які партії не вступав. З березня очолював Азербайджанський Національний Комітет. Брав участь у роботі Кавказького мусульманського з'їзду (квітень 1917, Баку) і першого Всеросійського мусульманського з'їзду (травень 1917, Москва), на яких виступав за федеративний устрій Росії.

Був обраний на Всеросійські установчі збори, розігнані більшовиками після першого засідання.

Після проголошення Азербайджанської Демократичної Республіки (АДР) 28 травня 1918 року — її надзвичайний представник у Грузії, Вірменії та Османській імперії. Перебуваючи в Стамбулі, був призначений міністром закордонних справ АДР (6 жовтня — 7 грудня 1918). 7 грудня 1918 був заочно обраний головою азербайджанського парламенту. Очолював делегацію АДР на Паризькій мирній конференції.

Після встановлення в Азербайджані радянської влади (28 квітня 1920 року) — в еміграції. Учасник Генуезької конференції та Лозаннської конференції, на яких ставив питання про незаконну окупацію Азербайджану Червоною армією.

Помер у Парижі 8 листопада 1934 року. Похований у Сен-Клу^[6], західному передмісті Парижа.

Ставлення до релігії

За віросповіданням А. Топчибашев був мусульманином. Його батьки були шиїтами^[7]. А. Топчибашев часто виступав з загальномусульманських інтересів, ставлячи на передній план ту чи іншу мусульманську течію. У своєму листі до Салімгірея Джантюріна^[ru] від 1908 року, щодо створення загальномусульманського духовного закладу, він акцентував на відстоюванні ісламськими течіями своєї індивідуальності, що перешкоджало цьому задуму. У зв'язку з цим А. Топчибашев писав: «якби я мав владу, повісив би всіх сунітів, шиїтів, азамітів та ін., і залишив би одних мусульман»^[8], підтримавши також заяву закавказького шейх-уль-іслама шиїта Абдуссалама Ахундзаде^[en] про невизнання ним цих течій, оскільки той вважає себе мусульманином^[9]. При цьому, погоджуючись з точкою зору, що відмінність між сунітами і шиїтами суто політична, він вважав її роздутою «тільки палкою фантазією персів, які ввели в іслам багато з релігії Зороастра»^[10] (перси традиційно шиїти — прим.).

Пізніше А. Топчибашев прямо вказав на свою приналежність до сунітської течії ісламу. Так, на зустрічі з великим візиром Османської імперії Талаат-пашею в жовтні 1918 року, останній повідомив йому, що на питання посла Йоффе «Що у вас спільного з кавказькими мусульманами? Адже вони шиїти, а ви турки-суніти» він заявив про свою приналежність до шиїтів^[11] (Талаат-паша був послідовником суфійського ордену Бекташи^[12], близького до шиїзму). Тоді А. Топчибашев додав: «Якби я був з Вами в Берліні, я б сказав панові Йоффе, що я — кавказький мусульманин, але я — суніт (хоча й народжений від батьків-шиїтів)»^[7].

Алімардан-бек Топчибашев

Життєпис

Ставлення до релігії

Пам'ять

Примітки

Література

Посилання

Wikiwand - on