Бекташі
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бекташі (тур. Bektaşi) — суфійський орден, який заснував Хаджі Бекташі в XIII столітті. Близький до шиїзму (за шанування Алі) і містить елементи християнства (хрещення). Поширений був у Туреччині, Албанії та Боснії, в основному в середовищі колишніх християн, що перейшли в іслам. Сприймали світ за допомогою тріад: Аллаха, Мухаммеда і Алі, мали ритуальну їжу з вина, хліба і сиру. У фольклорі бекташі завжди виступають у вигляді вільнодумців, що живуть за межами норм традиційного ісламського права.
Історія
Всі яничари були приписані до ордену, і шейх (настоятель) дервішів був почесним командиром 99-ї роти яничарського корпусу. Після розформування яничарів у 1826 орден позбувся привілейованого статусу, а після революції Кемаля у 1925 бекташі були змушені покинути межі Туреччини й осіли в Албанії, де з орденом було пов'язано до 20 % місцевого населення. У 1967 всі монастирі бекташів були закриті комуністичним урядом, але у 1990 почалося їх відродження. У 1954 громада бекташів з'явилася в США.
Доктрина
Засновник ордену, за словами Ефлакі, не дотримувався правил шаріату і ніколи не молився. Основні ідеї ордену полягали в повазі до інших і терпимості. Бекташі поділяють загальну суфійську доктрину вахдат аль-вуджуд (єдність буття) і алегоричне розуміння Корану і шаріату. Вони святкують Навруз як день народження Алі і практикують щорічну сповідь наставнику.
На відміну від інших напрямів ісламу, бекташі допускають вживання алкоголю.
Ієрархія
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.