Алжирський еялет

36°47′6.0000000999877″ пн. ш. 3°3′45.0000001″ сх. д.

Алжирський еялет на карті імперії (1609).

Алжирський еялет
Прапор	Герб
Дата створення / заснування	1516
Офіційна назва	осман. ایالت جزایر غرب‎‎‎
Катойконім	جزائري, جزايرلي, Algérien, Algerian і Algerine
Офіційна мова	арабська і османська мова
Текст девізу	دار الجهاد
Країна	Алжирський еялет
Столиця	Алжир
Форма правління	султанат, еялет і Стратократія
Керівник виконавчої влади	бейлербей
Законодавчий орган	Диван
Спільний кордон із	Османський Туніс, Sharifian Empired
На заміну	Алжирський еялет[d] і Kingdom of Tlemcend
Час/дата припинення існування	5 липня 1830
Офіційна релігія	сунізм
Алжирський еялет у Вікісховищі

Алжи́рський еяле́т (осман. ایالت جزاير غرب‎, Eyalet-i Cezayir-i Garb, «Край Західних Островів») — еялет (край) Османської імперії у 1516–1830 роках. Охоплював територію сучасного Північного Алжиру, переважно землі середземноморського узбережжя. Адміністративний центр — Алжир. Оплот Османської імперії в районі Магрибу^[1]. Виконував роль османської бази для нападу на європейське судноплавство у Західному Середземномор'ї. Місце підготовки для воєн з мусульманськими династіями Заянідів і Хафсідів з Іфрикії, а також іспанськими володіннями у Африці. Центр берберських піратів і работоргівлі. Керувався султанськими намісниками — бейлербеями (1518–1570), пашами (1570–1659), агами (1659–1671) і деями (1671–1830). 1808 року населення еялету становило близько 3 мільйонів осіб, з них лише 10 тисяч турків або османомовних^[2]. Знищений у ході французького завоювання Алжиру 1830 року. На місці еялету була створена французька колонія Алжир.

Назва

• Алжирський султанат (для 1517–1533 років)
• Алжирське бейлербейство (тур. Cezayir Beylerbeyliği; для 1533–1570 років)
• Алжирське пашство (англ. Pashalik of Algeria; для 1570–1659 років)
• Алжирське действо (англ. Algerian deylik; для 1671–1830 років)
• Алжирський еялет
• Османський Алжир (англ. Ottoman Algeria)
• Алжирське намісництво (англ. Regency of Algiers)

Правителі

Султани (1517—1533)

• 1517 — 1518: Арудж-реїс
• 1518 — 1533: Хайр ад-Дін Барбаросса

Бейлербеї (1533—1576)

• 1533 — 1546: Хайр ад-Дін Барбаросса
• 1546 — 1552: Гасан-паша (син Барбаросси)
• 1552 — 1556: Саліх-реїс
• 1556: Гасан Корсо, Мухаммад Куркогли, Юсуф І
• 1557: Яхья-паша
• 1557—1561: Гасан-паша (вдруге)
• 1561—1562: Ахмед Бостанджи
• 1562—1566: Гасан-паша (втретє)
• 1566—1568: Мухаммад-паша I (син Саліх-реїса)
• 1568—1571: Улуч Алі-паша
• 1571—1573: Араб Ахмед-паша
• 1573—1576: Рамдан-паша

Паши (1576—1659)

Аги (1659—1671)

Деї (1671—1830)

Примітки

1. Abun-Nasr, Jamil (20 серпня 1987). A history of the Maghrib in the Islamic period. Cambridge University Press. с. 151ff. ISBN 978-0-521-33767-0. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2010.
2. Isichei, Elizabeth Isichei (1997). A history of African societies to 1870. Cambridge University Press. с. 263. ISBN 0-521-45444-1. Архів оригіналу за 2 червня 2013. Процитовано 24 жовтня 2010.

Джерела

• Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300—1600 [Архівовано 7 червня 2015 у Wayback Machine.] / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАН України. — Київ: Критика, 1998. — 286 с.