Loading AI tools
маршалок великий литовський З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Александр Павел Сапіга гербу Лис (нар. 8 серпня 1672 — пом. 4 січня 1734, Вільно) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, чашник великий литовський (1692), маршалок надвірний (1692—1699) і великий (1699—1703, 1705—1709, 1713—1734) литовський, маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського (1709).
Александр Павел Сапіга пол. Aleksander Paweł Sapieha біл. Аляксандр Павел Сапега | ||
родовий герб Сапігів Лис | ||
| ||
---|---|---|
1692 — 22 серпня 1692 | ||
Монарх: | Ян III Собеський | |
Попередник: | Міхал Юзеф Сапіга[pl], Марціян Богуслав Римкевич (?) | |
Наступник: | Міколай Юзеф Тарло[pl] | |
| ||
22 серпня 1692 — 1698, 1699 | ||
Монарх: | Ян III Собеський, Август II Фрідріх | |
Попередник: | Ян Кароль Дольський | |
Наступник: | Януш Антоній Вишневецький | |
| ||
14 липня 1698, 27 серпня 1699 — 1703 | ||
Монарх: | Август II Фрідріх | |
Попередник: | Ян Кароль Дольський, Януш Антоній Вишневецький (поступився Сапізі) | |
Наступник: | Марціян Домінік Волович | |
| ||
1705 — 1709 | ||
Монарх: | Станіслав Лещинський | |
| ||
1709 — 1709 | ||
Попередник: | Казимир Ян Павел Сапіга | |
Наступник: | Ян Казімєж Бєґанський[pl], Кшиштоф Станіслав Завіша[pl] | |
| ||
10 квітня 1713 — 4 січня 1734 | ||
Монарх: | Август II Фрідріх | |
Попередник: | Марціян Домінік Волович | |
Наступник: | Павел Кароль Санґушко | |
Народження: | 8 вересня 1672[1][2][3] | |
Смерть: |
4 січня 1734[1][3][4] (61 рік) Вільнюс, Річ Посполита | |
Поховання: | Костел Господа Ісуса у Вільнюсіd[3] | |
Країна: | Велике князівство Литовське і Річ Посполита | |
Релігія: | католицтво | |
Освіта: | Браунсберзька єзуїтська колегія | |
Рід: | Сапіги | |
Батько: | Казимир Ян Сапєга[3] | |
Мати: | Кристина Барбара з Глібовичівd[3] | |
Шлюб: | Марі Крістін де Бетюнd[3] | |
Діти: | Казимир Лев Сапіга[5], Юзеф Станіслав Сапігаd[5], Міхал Антоній Сапіга[5] і Людвіка Марія з Сапігівd[6] | |
Нагороди: |
Народився Александр Павел 8 серпня 1672 року. Був наймолодшим сином на той час воєводи полоцького Казімєжа Яна Павла Сапіги і Кристини з Глібовичів. Мав братів Єжи Станіслава[pl] і Міхала Францішека, а також сестру Катажину Схоластику[7].
Навчався спочатку в Браунсберзькій єзуїтській колегії (1683—1684), 1685 року продовжив навчання за кордоном, здебільшого в Парижі. Повернувся до Литви наприкінці 1689 року. 1691 року брав участь у невдалому молдавському поході короля Яна III Собєського[7].
У першій половині 1692 року Александр Павел отримав посаду чашника великого литовського[8], а вже 22 серпня був номінований на маршалка надвірного литовського[9]. Цього ж року він отримав староства вовпінське, ґульбінське та рабштинське. Постійно брав участь у житті двору, перебував поряд із хворим королем до його смерті[7].
Після зірваного конвокаційного сейму 1696 року 28 вересня вступив до генеральної конфедерації[10]. Під час елекції 1697 року, як і інші Сапіги, підтримував кандидатуру принца де Конті. 5 липня підписав у Варшаві ініційоване його прихильниками оголошення на підтримку вільних виборів, яке скликало шляхту на з'їзд на захист порушених прав Речі Посполитої[11].
1698 року визнав за короля Августа II Фрідріха, вже на початку року перебував у його оточенні у Варшаві. 14 липня був номінований королем на маршалка великого литовського. Зважаючи на те, що це призначення багатьма ставилося під сумнів, 27 серпня 1699 року король підтвердив своє призначення[12].
1700 року Александр Павел взяв участь у битві під Олькениками, під час якої разом із батьком і дядьком Бенедиктом Павлом[pl] на ранніх етапах залишили поле битви, бачачи перевагу сконфедерованої шляхти. Пізніше він мав конфлікт з королем, який врешті-решт закінчився підписанням маршалком 6 березня 1702 року так званого «маніфесту Сапігів проти републікантів» і переходом до обозу Карла XII. На Люблінському сеймі 1703 року за зраду був позбавлений уряду маршалка[13][7].
Влітку 1705 року як делегат від Литви підписав акт конфедерації варшавської, визнав королем підтримуваного шведами Станіслава Лещинського[7]. Лещинський поновив Сапігу на посаді маршалка великого литовського, останній раз він вживав цей титул 1709 року[12]. Сапіга переважно супроводжував короля, виконував різноманітні його доручення, зокрема декілька років провів з ним за кордоном. 1708 року повернувся до Литви разом із Лещинським. 25 травня цього року отримав від батька в цесію староство борцянське[14], а в червні — староства лятовицьке, єзерищанське та пунське. 1709 року був також обраний у Вільні депутатом Головного трибуналу Великого князівства Литовського, на якому потім був обраний маршалком[7][15].
Після відновлення влади Августа II, Сапіга спочатку перебував у Королівській Пруссії, побоюючись опонентів. Імовірно, був поновлений у честі та правах 1710 року[7]. 10 квітня 1713 року втретє отримав посаду маршалка великого литовського, залишався на ній до кінця життя[16]. На початку 1714 року офіційно попросив вибачення в короля у Варшаві. 1715 року отримав Орден Білого Орла. Тоді ж батько передав йому в цесію рокантиське, лавариське й анікштанське староства. Подальша політична діяльність Александра Павла полягала переважно в захисті залишків маєтностей і впливу, втрачених родиною Сапігів після битви під Олькениками[7].
Останні 3 роки перед смертю Александр Павел Сапіга важко хворів після перенесеного апоплексичного удару. Востаннє він виступає в урядових документах 1731 року. Від 1732 року був частково паралізований. Помер 4 січня 1734 року в палаці Сапігів на Антоколі у Вільні, похований у Костелі Господа Ісуса при Тринітарському кляшторі, у фундації якого свого часу брав участь[17][7].
Ще після одруження Александр Павел Сапіга отримав від батька Іказнь, Друю та Сапєжин[18]. Володів також Освеєю, Шкудами, Кретингою, Шарковщиною й Іллею. Однак усі ці маєтки, особливо в першій чверті XVIII століття, були або заставленими, або обкладені боргами. Після смерті батька Александр Павел разом із братом Єжи Станіславом 4 січня 1721 року розподілили спадщину, внаслідок чого перший отримав материнські Дубровно, Заславль, Ів'є, Слушчинський палац у Гродно. Брати відмовилися від спадщини батька, щоб розрахуватися з його боргами[7].
20 квітня 1691 року одружився з удовою по Станіславу Казімєжу Радзивіллу, маркізою Марі Крістін Катрін де Бетюн, донькою французького посла Франциска Ґастона де Бетюна[pl], племінницею королеви Марії Казимири[18]. Мали четверо дітей:
Ще декілька їхніх дітей померли в дитинстві.
Його сучасники вважали Александра Павла Сапігу батьком підканцлера литовського Міхала Фридерика Чарторийського через його відомий роман із матір'ю Ізабелою з Морштинів[pl][7].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.