Ізобільне (Ялтинський район)

Ізобільне (до 1945 року — Корьбєку́ль^[1]; крим. Körbekül) — село в Україні, в Ялтинському районі Автономної Республіки Крим, центр сільської ради.

село Ізобільне
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Ялтинський район
Рада	Ізобільненська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01200090010047536
Облікова картка	Ізобільне
Основні дані
Засноване	кінець 15 століття
Перша згадка	1520 рік
Населення	2,3 тисяч чоловік (2009)
Площа	6,575 км²
Густота населення	349.8 осіб/км²
Поштовий індекс	98531
Телефонний код	+380 6560
Географічні дані
Географічні координати	44°42′6″ пн. ш. 34°21′16″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	300—350 м
Водойми	Ізобільниське водосховище
Відстань до центру міськради	8 км
Найближча залізнична станція	Сімферополь
Відстань до залізничної станції	41 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Ізобільне, вул. Центральна, 1
Карта
Ізобільне
Ізобільне
Мапа
Ізобільне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Ізобільне.

Географія

Ізобільне (Алуштинська міська рада). Вид з Чатир-Дагу.

Ізобільне (Алуштинська міська рада). Фрагмент.

Ізобільне. Вид з Бабуган-яйли. На передньому плані — Ізобільницьке водосховище.

Село розташоване на висоті 300—350 метрів на рівнем моря під вершинами гори Чатир-Даг за 8 км від Алушти і за 41 км від залізничної станції Сімферополь. Площа села — 657,5 га, населення — 2,3 тисячі чоловік, дворів — 824 (2009).

Археологічні розвідки

Про стародавні поселення на території села і поблизу нього свідчать знахідки залишків неолітичного поселення, таврського могильника і поселення XIV—XV століть.

Історія

Село виникло наприкінці XV століття. Перша письмова згадка припадає на 1520 рік, в матеріалах перепису населення Кефінського санджаку 1520 року, згідно з яким у Кербеклі було 36 «немусульманських» сімей (християн), з яких 5 сімей втратили чоловіка-годувальника, мусульманська сім'я та 1 дорослий холостяк.^[2]

Згідно з «Відомостями про всі поселення в Сімферопольському повіті» складених 9 жовтня 1805 року тут вже було 45 дворів і мешкало 212 осіб.

За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Корбек Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 763 особи (536 чоловічої статі та 461 — жіночої), налічувалось 148 дворових господарства, існували 2 мечеті^[3].

Станом на 1886 у колишньому державному селі Алуштинської волості мешкало 1268 осіб, налічувалось 208 дворових господарств, існували 2 мечеті й лавка.^[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1720 осіб (921 чоловічої статі та 799 — жіночої), з яких , 1691 — магометанської^[5].

У січні 1918 року село окуповане більшовиками.

Мечеть Корбек Джамі

На фронтах радянсько-німецької війни з ворогом боролися 113 жителів села, 109 з них нагороджені орденами і медалями, загинули в боях проти гітлерівців 30 жителів.

18 травня 1944 року кримські татари з села були депортовані у Центральну Азію.

Станом на 1971 рік у селі мешкало близько 2 100 чоловік. Тут було розташоване будівельно-монтажне управління № 630 тресту «Укргідроспецбуд» та відділення радгоспу «Алушта», омсновним напрямом якого було виноградарство. Діяли середня школа, два клуби і бібліотека з фондом 13,5 тисяч книг, амбулаторія, два дитячих садки, пошта, побутовий комбінат, чотири магазини, дві їдальні.

У 2014 році відновили спалену у 1994 році мечеть Корбек Джамі.

Населення

За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 2305 осіб^[6]. Мовний склад населення села був таким^[7]:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська	123	5,34
російська	1560	67,68
кримськотатарська	594	25,77
вірменська	5	0,22
болгарська	2	0,09
угорська	2	0,09
гагаузька	2	0,09
білоруська	1	0,04
польська	1	0,04

Економіка

У селі розміщується відділення заводу «Алушта», основним напрямом якого є виноградарство і будівельно-монтажне управління № 626.

Освіта

У селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з російською мовою навчання з поглибленим вивченням української філології. У школі навчається 209 учнів^[8].

Видатні уродженці

• Мустафа Чачі — Герой Соціалістичної Праці.