Єфименко Петро Петрович

Петро́ Петро́вич Єфи́менко (нар. 21 листопада 1884, Харків — †15 квітня 1969, Ленінград) — російський та радянський археолог, педагог, дослідник палеоліту, слов'янської археології та етнографії, доктор археології (1934), професор, академік АН УРСР (1945), почесний член Королівського антропологічного Інституту Великої Британії та Ірландії (1943), Міжнародного союзу істориків (1958), Італійського інституту доісторії й праісторії у Флоренції (1960). Нагороджений орденом Леніна.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єфименко.

|Посада=

Єфименко Петро Петрович
Народився	21 листопада 1884(1884-11-21) Харків, Російська імперія
Помер	15 квітня 1969(1969-04-15) (84 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	археолог
Alma mater	Петербурзький університет
Галузь	археологія, етнографія
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук, академік АН УРСР
Науковий керівник	Вовк Федір Кіндратович
Відомі учні	Лобановський Борис Борисович
Аспіранти, докторанти	Alexey Okladnikovd Q18634910? Телегін Дмитро Якович
Членство	НАНУ
Батько	Єфименко Петро Савич
Мати	Єфименко Олександра Яківна
Брати, сестри	Єфименко Тетяна Петрівна
Нагороди

Біографія

Єфименко Петро Петрович походить з родини відомих істориків Петра Савича та Олександри Яківни Єфименків. У період 1904—1906 років — студент історичного факультету Харківського університету, 1906 виключений за революційну діяльність. В 1906—1912 роках навчався на фізико-математичному факультеті (природознавчий відділ — спеціальність — «Доісторична археологія») Петербурзького університету, по закінченні якого залишений там в аспірантурі.

Цікавився археологією, історією й етнографією. Брав участь у Харківському (1902) і Катеринославському (1905) археологічному з'їздах. Тоді ж написав свої перші наукові праці. 1906 року за підготовку покажчика літератури з історії, археології та етнографії Харківської губернії удостоєний премії імені О. О. Потебні. Здійснив дворічну (1913—1915) навколосвітню подорож, відвідав наукові центри і музеї Західної і Південної Європи, Північно-Східної Африки, Південної Азії, Китаю та Японії. 1915 року обраний членом Російського географічного, антропологічного й археологічного товариств.

У період 1915—1923 років — науковий співробітник Історичного Музею в Москві. 1923 року повернувся в Ленінград і з цього року працював у Ермітажі, Музеї антропології та етнографії, Ленінградському відділенні Інституту матеріальної культури АН СРСР (нині Інститут археології РАН), професор Ленінградського університету. 1934 Президія АН СРСР присудила йому науковий ступінь доктора археології. Дійсний член Державної академії Історії матеріальної культури у Ленінграді. 1945—1954 роки — директор Інституту археології АН УРСР. 1954 повернувся в Ленінград.

Дослідження

Археологічні дослідження проводив на ріках Оскол і Сіверський Донець, під Воронежем (1926—1927), у Середньо-Волзькій експедиції (1927—1928), у Татарстані. Окрім палеоліту, вивчав старожитності давніх фінів і випускає книгу «Рязанские могильники» (1926). Досліджував ананьєвську культуру (1943). З ім'ям вченого пов'язано вивчення таких палеолітичних пам'яток, як Мізин і Костенки. Очолював багаторічну експедицію «Великий Київ».

Автор понад 80 наукових праць. Був керівником колективної праці — «Нариси стародавньої історії Української РСР» (К., 1957). Працював головним редактором періодичних видань: «рос. Археология» (з 1947); «Археологічні пам'ятки УРСР» (з 1949); «рос. Краткие сообщения Института археологии» (з 1952); «рос. Советская археология». Підготував десятки кандидатів та докторів наук.

Праці

• (рос.)Первобытное общество (вид. І. — 1934 наз.: Дородовое общество; вид.2. — 1938; вид.3. — К., 1953;
• (рос.)Ефименко П. П., Третьяков П. Н. Древнерусские поселения на Дону. — МИА, № 8. 1948. — 268 с.
• Сучасний стан радянської науки про викопну людину // Вісник АН УРСР. — 1950. — № 1;
• Кріпость Ярослава Мудрого в Києві // Там само. — 1952. — № 12;
• Костенки І. — М.; Л., 1958.- 452 с.
• Сборник малороссийских заклинаний / сост. П. Ефименко. — Б. м. : б. и., 1869?. — VI, 70 с.

Джерела

• Історія Академії наук Української РСР. — Кн. ІІ. — К.,1967;
• УІЖ. — 1969. — № 8; Г. Мезенцева.
• История Академии наук Украинской ССР. — К., 1979;(рос.)
• Дослідники археології України. Енциклопедичний словник-довідник. — Чернігів, 1997. — С.17.
• Абрамова З. А. П. П. Ефименко и изучение палеолитического искусства // КСИА. — 1992. — Вып.206. — С.17-22;(рос.)
• Александрова М. В. Идеология раскопок в «новой методике» П. П. Ефименко // Особенности развития верхнего палеолита Восточной Европы. — СПб., 2002. — С.25-32;
• [Бібіков Сергій Миколайович[|Бибиков С. Н.]] Петр Петрович Ефименко: к 100-летию со дня рождения // СА. — 1984. — № 4. — С.287 -290;(рос.)
• Бібіков С. М. Відомий учений-археолог: до 100-річчя з дня народження П. П. Єфименка // ВАН. — 1985. — № 11. — С.100-104;
• Борисковский П. И. К 80-летию Петра Петровича Ефименко // СА. — 1964. — № 4. — С.52-56;(рос.)
• Борисковский П. И., Григорьев Г. П. Список печатных трудов П. П. Ефименко // СА. — 1964. — № 4. — С.56-58;(рос.)
• Борисковский П. И. Петр Петрович Ефименко: воспоминания ученика // СА. — 1989. — № 3. — С.253-259;(рос.)
• Гороховский Е. Л. П. П. Ефименко — создатель корреляционного метода датирования могильников в советской археологии // Каменный век: памятники, методика, проблемы. — К.,1989. — С.171-179;(рос.)
• Григорьев Г. П. П. П. Ефименко и С. Н. Замятнин // КСИА. — 1992. — Вып.206. — С.12-14;(рос.)
• Григорьев Г. П. П. И. Борисковский и П. П. Ефименко // АВ. — 1994. — № 3. — С.262–263;(рос.)
• Карпова О. В. Ф. К. Волков и его ученики на Украине // Традиции отечественной палеоэтнологии. Тезисы докладов Международной конференции, посвящённой 150-летию со дня рождения Фёдора Кондратьевича Волкова (Вовка). — СПб.,1997. — С.35-37;(рос.)
• Рогачев А. Н. П. П. Ефименко и вопросы социологии первобытного общества: краткий историографический очерк // КСИА. — 1972. — Вып.131. — С.5-10;(рос.)
• Синицын А. А. П. П. Ефименко и современное палеолитоведение // КСИА. — 1992. — Вып.206. — С.6-11;(рос.)
• Третьяков П. Н. П. П. Ефименко и финно-угорская археология // Труды Мордовского НИИ языка, литературы, истории и экономики. — 1975. — Вып.48. — С.3-6;(рос.)
• П. Н. Петр Петрович Ефименко: некролог // СА. — 1970. — № 1. — С.310-312;(рос.)
• Формозов А. А. О Петре Петровиче Ефименко: материалы к биографии // Очерки истории отечественной археологии. — Вып.3. — М.,2002. — С.73-126;(рос.)
• Франко О. О. Академік АН УРСР П. П. Єфименко: до 100-річчя з дня народження // УІЖ. — 1984. — № 11. — С.143-145;
• Кухарчук Ю. В. Петро Петрович Єфименко (до 120-річчя від дня народження) // Археологія. — 2004. — № 3. — С.135-140;
• Сапожников І. В., Кухарчук Ю.В. Кам'яна доба України та Петро Петрович Єфименко. (До 120-річчя від дня народження вченого: 21(9).11.1884 — 18.04.1969 // Кам'яна доба України. — Вип.6. — К., 2004 — С.6-22.
• Саєнко В. М. Токмацькі витоки родини Єфименків. (До 170-літньої річниці від народження П. С. Єфименка). // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 4. — Запоріжжя, 2004. — С.88-92.