U-505
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
U-505 — німецький підводний човен типу IXC, часів Другої світової війни[1].
U-505 | ||
---|---|---|
U-505 після захоплення | ||
Під прапором | Третій рейх | |
Спуск на воду | 24 травня 1941 року | |
Виведений зі складу флоту | 4 червня 1944 року | |
Сучасний статус | захоплена | |
Проєкт | ||
Тип ПЧ | Дизельний підводний човен | |
Основні характеристики | ||
Швидкість (надводна) | 17,9 вузлів | |
Швидкість (підводна) | 7,0 вузлів | |
Робоча глибина занурення | 100 м | |
Гранична глибина занурення | 230 м | |
Автономність плавання | 63 милі (117 км) км на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) (у підводному положенні) 13 450 морських миль (24 910 км на швидкості 10 вузлів (19 км/год) (у надводному положенні) | |
Екіпаж | 48 осіб | |
Розміри | ||
Довжина найбільша (по КВЛ) | 76,76 м | |
Ширина корпусу найб. | 6,76 м | |
Висота | 9,6 м | |
Середня осадка (по КВЛ) | 4,70 | |
Водотоннажність надводна | 1120 т | |
Озброєння | ||
Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/32 | |
Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і два кормових ТА. 22 торпеди або 44 міни TMA чи 66 TMB | |
ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата SKC/30 2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 |
Замовлення на будівництво човна було віддане 25 вересня 1939 року. Човен був закладений на верфі «Deutsche Werft AG» у Гамбурзі 12 червня 1940 року під заводським номером 295, спущений на воду 24 травня 1941 року, 24 серпня 1941 року увійшов до складу 4-ї флотилії. Також за час служби перебував у складі 2-ї флотилії
За час служби човен зробив 12 бойових походів, в яких потопив 8 (загальна водотоннажність 45 005 брт) суден.
4 червня 1944 року захоплений оперативно-тактичною групою ВМС США у складі ескортного авіаносця «Гуадалканал» та ескортних міноносців «Піллсбері», «Чатлейн», «Флагерті», «Дженкс», «Поуп» біля західного узбережжя Північної Африки (21°30′ пн. ш. 19°20′ зх. д.) після пошкодження глибинними бомбами з ескортного міноносця «Чатлейн» та обстрілу двох бомбардувальників «„Вайлдкет“» з ескортного авіаносця «Гуадалканал». 1 член екіпажу загинув, 59 врятовані[2].
Після захоплення був доставлений на Бермуди, де використовувався для секретних випробувань та навчання до травня 1945. 9 березня 1954 року подарований Чиказькому музею науки та промисловості, де виставляється як музейний експонат.