Sikorsky S-61R

S-61R/CH-3C/E ; HH-3E Jolly Green Giant ; HH-3F "Pelican"
	Вертоліт берегової охорони HH-3F "Pelican" з авіаційної бази берегової охорони у Сан-Франциско
Призначення	Середній транспортний/рятувально-пошуковий вертоліт
Походження	США
Виробник	Sikorsky ; Agusta
Перший політ	1959
Дата прийняття на службу	1961
Статус	На службі
Основні користувачі	Повітряні сили США; Берегова охорона США; Італія Повітряні сили; Туніс Повітряні сили Тунісу
Виробництво	1959—1970-ті
Попередня модель	Sikorsky SH-3 Sea King

Sikorsky S-61R — вертоліт із двома двигунами, який використовують як транспорт або як пошуково-рятувальний. Подальша розробка версії S-61/SH-3 Sea King, S-61R також будувала за ліцензією компанія Agusta під назвою AS-61R. S-61R знаходився на службі ВПС США під назвою CH-3C/E Sea King та HH-3E Jolly Green Giant, а у береговій охороні під назвою HH-3F «Pelican».^[1]

Коротка інформація S-61R/CH-3C/E HH-3E Jolly Green Giant HH-3F "Pelican", Призначення ...

Закрити

Thumb — Вертоліт ВПС США HH-3E Jolly Green Giant над Канадою.

Sikorsky S-61R є подальшим розвитком моделі S-61/SH-3 Sea King. Він має перероблений фюзеляж з кормовою рампою, герметичний корпус замість човноподібного у S-61 і триопорне шасі. Фюзеляж було використано компанією Sikorsky для більших варіантів CH-53 і пізніше для S-92.

Sikorsky розробив і побудував прототип S-61R як приватну ініціативу, перший політ якого відбувся у 1963. Під час розробки, ВПС США замовили вертоліт який отримав назву CH-3C. ВПС використовували CH-3C для рятування збитих пілотів. Варіант CH-3E з більш потужними двигунами з'явився у 1965^[2].

Пізніше з'явився варіант HH-3E, було побудовано 8 екземплярів, і усі 50 CH-3E були перероблені на цей стандарт.^[3]^[4] Відомий під назвою Jolly Green Giant, HH-3E був оснащений бронею, паливними баками які самозатягуються, висувною штангою для дозаправки у повітрі, скидними зовнішніми паливними баками, високошвидкісною лебідкою та іншим спеціалізованим обладнанням^[4].

У 1965 берегова охорона замовила версію під назвою HH-3F Sea King (більш відома під назвою «Pelican») для порятунку на морі за будь-якої погоди^[2]. «Пелікан» мав пошуковий радар із носовою антеною, обтічник якої було переміщено у корму^[1]^[4] і можливістю сідати на землю^[2].

Італійська компанія Agusta побудувала ліцензійний варіант S-61R, названий AS-61R. Agusta випустила 22 вертольоти для ВПС Італії^[2]. Компанія завила, що може відновити виробництво протягом 36 місяців вертольотів AS-61^[5].

Сполучені штати

Варіанти ВПС США служили у чисельних ескадрильях з рятування, а також у підрозділах які рятували космонавтів, ескадрильях відновленнях Військового Вертолітного Командування (MAC), рятувальних ескадрильях Бойового повітряного командування (ACC) та у більшості командних підрозділах ВПС США по всьому світі. Вертольоти також використовували у чисельних рятувальних ескадрильях Резерву повітряних сил і Повітряних силах Національної гвардії. Усі вертольоти ВПС HH-3E були списані у 1990-х і були замінені на HH-60G Pavehawk.

HH-3F Pelican був надійною робочою конячкою берегової охорони США наприкінці 1960-х до списання наприкінці 1990-х. Усі HH-3F було замінено на HH-60J Jayhawk і всі ці вертольоти було оновлено до версії MH-60T Jayhawk.

Трансатлантичний переліт

У період з 31 травня по 1 червня 1967, два вертольоти HH-3E ВПС США зробили перший безпосадковий переліт через Атлантичний океан. Вирушивши у ранні часи з Нью-Йорку два вертольоти прибули у 1967 на виставку у Ле Бурже через 30 годин 46 хвилин польоту.^[6]^[7] Переліт потребував 9 дозаправок у польоті.^[7] Обидва вертольоти були пізніше втрачені під час бойових дій Південно-східній Азії у 1969 та 1970.^[6]

Нагороди

Через особливість бойових операцій, особливо у Південно-східній Азії, багато екіпажів H-3 отримали почесті і нагороди. Найвищою американською військовою нагородою, Медаллю Пошани, було нагороджено капітана Геральда Янга, ВПС США, 9 листопада 1967. Янг пілотував вертоліт HH-3E, AF серійний номер 66-13279, з 37-ї пошуково-рятувальною аерокосмічної ескадрильї у спробі врятувати розвідувальну групу спеціальних сил армії США яка втрапила під ворожий вогонь у Лаосі. Коли його вертоліт було збито, він вибрався з-під охоплених полум'ям уламків і, не зважаючи на поранення, протягом 17 годин ухилявся від потрапляння до полону до того як його врятували. Завдяки зусиллям капітана Янга, ті хто вижив у падінні, а також загиблі були пізніше врятовані.^[8]

Італія

Італійська компанія Agusta почала випуск у 1974 і поставили 22 вертольоти для заміни Grumman HU-16 Albatross який використовували для пошуково-рятувальних операцій ()ПРО на морі. Італійський вертоліт AS-61R виконував пошуково-рятувальні операції під назвою HH-3F у мирний час і C/SAR (Combat SAR) у воєнний час. Усі вертольоти розділені на 5 підрозділів 15° Stormo Stefano Cagna і розташовані на 4 базах по Італії.

З 1993 15° Stormo почали виконувати завдання по евакуації цивільних під час природних катастроф і стихійних лих в Італії. 15º Stormo також використовували у ПРО у ворожих зонах у кількох операціях де використовувалися ВПС Італії — Сомалі, Албанія, Боснія, Косово, Ірак і Афганістан.

ВПС Італії списали вертольоти HH-3F 26 вересня 2014 замінивши їх на вертольоти AgustaWestland AW139^[9]

S-61R: Військовий транспортний вертоліт, нумерація компанії Сікорський.
HR3S-1: Пропонований КМП транспортний вертоліт, скасовано
S-61R-10: Робочий прототип Сікорського, піднявся у повітря 17 червня 1963.
S-61R-12: Один вертоліт створений за стандартами HH-3F для ВПС Аргентини.
CH-3C: Транспортний військовий вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 75.
CH-3E: Транспортний військовий вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 45.
HH-3E Jolly Green Giant: Пошуково-рятувальний вертоліт дальнього радіуса дії для ВПС США, побудовано 10 і перероблено з CH-3E.
MH-3E: Версія для спеціальних операцій ВПС США.
VH-3E: Транспорт для VIP-осіб ВПС США.
HH-3F «Pelican»: Пошуково-рятувальний вертоліт дальнього радіуса дії для берегової охорони, побудовано 40.
AS-61R (HH-3F Pelican): Пошуково-рятувальний вертоліт будувався з 1974 за ліцензією в Італії компанією Agusta, побудовано 22.

Військові оператори

Туніс

Повітряні сили Тунісу^[10]

Цивільні оператори

США

Carson Helicopters^[11]
Erickson^[12]

Колишні оператори

Аргентина

Повітряні сили Аргентини^[13]^[14]

Італія

Повітряні сили Італії^[9]^[15]

США

Департамент шерифу округу Сан-Бернардіно^[16]
Повітряні сили США^[17]^[18]
Берегова охорона США^[19]

Аргентина

S-61R-12 H-02 колишній президентський вертоліт у Національному музеї аеронавтики у Мороні, Аргентина^[20]

США

CH-3E AF Ser. No. 62-12578 знаходиться на зберіганні у Повітряному музеї Янкі у Чино, Каліфорнія^[21]
CH-3E AF Ser. No. 62-12581 на виставці авіабази Едвардс, Каліфорнія
CH-3E AF Ser. No. 63-9676 у Національному музеї повітряних сил США, на авіабазі Райт-Паттерсон, Огайо^[22]
CH-3E AF Ser. No. 65-5690 в Аерокосмічному музеї Каліфорнії, аеропорт Макклін (колишня авіабаза Макклін), Сакраменто, Каліфорнія^[23]
CH-3E AF Ser. No. 65-0799 на виставці авіабази Девіс-Монтен, Аризона, але демонструється з хвостовим номером/AF Ser. No. 65-5692, Позивний PONY 12.
HH-3E AF Ser. No. 64-14232 на виставці авіабази Кіртланд, Нью-Мексико.
HH-3E AF Ser. No. 65-12784 у Польовому повітряному парку Гарлбарт, Гарлбарт Філд, Флорида^[24]
HH-3E AF Ser. No. 65-12797 у Каролінському Авіаційному музеї, міжнародний аеропорт Шарлотт Дуглас, Шарлотт, Північна Кароліна
HH-3E AF Ser. No. 66-13290, на якому Ліланд Т. Кеннеді отримав перший з двох своїх Хрестів Повітряних сил, на виставці бази Національної гвардії Фресіс С. Габрескі, Нью-Йорк
HH-3E AF Ser. No. 67-14703 у експозиції Музею Авіації, авіабаза Робінсон, Джорджія^[25]
HH-3F USCG 1455 у залі авіаційної слави Нью-Джерсі, Тетерборо, Нью-Джерсі
HH-3F USCG 1476 в експозиції музею. Pima Air & Space, поруч з авіабазою Девіс-Монтен у Туксоні, Аризона^[26]
HH-3F USCG 1484 виступає гостьовою спальнею на курорті Вінвіан у Моррісі, Коннектикут
HH-3F USCG 1486 у Національному музеї військово-морської авіації, військово-морська база Пенсакола, Флорида^[27]

Джерело: Evergreen,^[28] Globalsecurity^[29]

Основні характеристики

Екіпаж: 3
Пасажиромісткість: 28 пасажирів
Довжина: 22,3 м
Висота: 5,51 м
Діаметр несучого гвинта: 18,9 м

Маса порожнього: 6051 кг
Максимальна злітна маса: 10000 кг
Силова установка: 2 × турбовальний General Electric T58-10 1500 кс ( 1119 кВт)
Повітряний гвинт: 5 лопатей

Льотні характеристики

Практична дальність: 1254 км
Швидкопідйомність: 400-670 м/хв

Озброєння

Різне обладнання в залежності від країни-оператора
Різне кулеметно-гарматне обладнання для дверей

Схожі розробки

Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Мі-14

[1]
United States Department of Defense.
[2]
Apostolo, Giorgio.
[3]
«Sikorsky HH-3E Jolly Green Giant» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.].
[4]
Chant, Christopher (1996).
[5]
Donald, David, ed.
[6]
«HH-3E» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
[7]
«Paris Week» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.].
[8]
«Vietnam War Medal of Honor Recipients» [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.].
[9]
«Il portale dell'Aeronautica Militare — Cerimonia di phase-out dell'HH-3F» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
[10]
«World Air Forces 2013» [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.] (PDF).
[11]
«A 21st Century S-61» [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] (PDF).
[12]
«Ericson fleet» [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.]. ericksonaviation.com.
[13]
«World Air Forces 1981 pg. 40» [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.]. flightglobal.com.
[14]
Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
[15]
«Italian Air Force retires HH-3F».
[16]
"S.B. Sheriff's Dept. [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]
[17]
«USAF Sikorsky s-61 H-3» [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.].
[18]
«World Air Forces 1981 pg. 100» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]. flightglobal.com.
[19]
«HH-3F Pelican Medium Range Recovery (MRR)» [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]. globalsecurity.org.
[20]
picture. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
[21]
Sikorsky S-61R (CH-3C) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Yanks Air Museum.
[22]
«Sikorsky CH-3E.». Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.
[23]
«Sikorsky CH-3E Jolly Green Giant.». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.
[24]
Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
[25]
Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
[26]
Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
[27]
Архівована копія. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
[28]
S-61R specifications [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]. EvergreenAviation.com
[29]
HH-3 specifications. GlobalSecurity.org

Sikorsky HH-3E Jolly Green Giant [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] — National Museum of the United States Air Force
Sikorsky products [Архівовано 19 червня 2008 у Wayback Machine.]
US Coast Guard history page [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.]
CH-3 [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.], HH-3 [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] and HH-3F Pelican pages on GlobalSecurity.org [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]
HELIS.com Sikorsky S-61/H-3/HSS-2 Database [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.]

[DoD4120-1] [1]
United States Department of Defense.

[Apostolo_Illustrated-2] [2]
Apostolo, Giorgio.

[3] [3]
«Sikorsky HH-3E Jolly Green Giant» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.].

[Fight_Heli-4] [4]
Chant, Christopher (1996).

[Donald_Complete_Encyclo-5] [5]
Donald, David, ed.

[rotorhead-6] [6]
«HH-3E» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].

[Flight1967-7] [7]
«Paris Week» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.].

[AMOHW-8] [8]
«Vietnam War Medal of Honor Recipients» [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.].

[HH-3F_It_phase-out-9] [9]
«Il portale dell'Aeronautica Militare — Cerimonia di phase-out dell'HH-3F» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].

[WORLD_AIR_FORCES_2013-10] [10]
«World Air Forces 2013» [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.] (PDF).

[11] [11]
«A 21st Century S-61» [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] (PDF).

[12] [12]
«Ericson fleet» [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.]. ericksonaviation.com.

[13] [13]
«World Air Forces 1981 pg. 40» [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.]. flightglobal.com.

[14] [14]
Архівована копія. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[15] [15]
«Italian Air Force retires HH-3F».

[16] [16]
"S.B. Sheriff's Dept. [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]

[17] [17]
«USAF Sikorsky s-61 H-3» [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.].

[18] [18]
«World Air Forces 1981 pg. 100» [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]. flightglobal.com.

[19] [19]
«HH-3F Pelican Medium Range Recovery (MRR)» [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]. globalsecurity.org.

[20] [20]
picture. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 21 листопада 2016.

[21] [21]
Sikorsky S-61R (CH-3C) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Yanks Air Museum.

[22] [22]
«Sikorsky CH-3E.». Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.

[23] [23]
«Sikorsky CH-3E Jolly Green Giant.». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.

[24] [24]
Архівована копія. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[25] [25]
Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[26] [26]
Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[27] [27]
Архівована копія. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 21 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[Evergreen_S-61R_specs-28] [28]
S-61R specifications [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.]. EvergreenAviation.com

[29] [29]
HH-3 specifications. GlobalSecurity.org

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]