STS-51-J

STS-51J — 21-й політ У рамках програми НАСА «Спейс Шаттл», 1-ша місія шатла «Атлантіс». Космічний корабель був запущений 3 жовтня 1985 року зі стартового майданчика 39-A Космічного центру ім. Кеннеді, з корисним навантаженням, що належить Міністерству оборони США. Посадка була проведена чотири дні потому — 7 жовтня.

STS-51-J (21 політ шатл, 1 політ «Атлантіс»)
Космічний корабель	Атлантіс OV-104
Тип космічного корабля	спейс-шатл
Екіпаж	5
Місце запуску	Кеннеді LC-39A
Дата запуску	3 жовтня 1985 15:15:30 UTC
Місце посадки	Едвардс Runway 23
Дата посадки	7 жовтня 1985 17:00:08 UTC
Тривалість польоту	4 доби 1 година 44 хвилини 38 секунд
Кількість обертів	64
Апогей	484 км
Перигей	475 км
Орбітальний період	94,2
Нахил орбіти	28,5 градусів
Пройдено відстань	2 707 948 км
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія STS-51-I STS-61-A

Екіпаж

Екіпаж STS-51-J: (Зліва направо) — Стюарт, Гілмерс, Бобко, Пейлз і Ґрейб

• (НАСА): Керол Джозеф Бобко (англ. Karol J. Bobko) (3) — командир;
• (НАСА): Роналд Джон Грейб (англ. Ronald J. Grabe) (1) — пілот;
• (НАСА): Девід Карл Гілмерс (англ. David C. Hilmers) (1) — фахівець польоту;
• (НАСА): Роберт Лі Стюарт (англ. Robert L. Stewart) (2) — фахівець польоту;
• (НАСА): Вільям Артур Пейлз (англ. William A. Pailes) (1) — фахівець з корисного навантаження.

Хід місії

STS-51J став другим польотом після STS-51-C, повністю присвяченим виконанню завдань Міністерства оборони США. Вантаж був засекречений, проте оголошено про запуск двох військових супутників зв'язку USA-11 і USA-12 типу DSCS-III ((англ. DSCS-III-Defense Satellite Communications System)^[1], які були доставлені на цільову орбіту за допомогою додаткового ступеня Inertial Upper Stage виробництва Boeing^[2][3]. Місія була визнана успішною.

Галерея

• 
  Перший старт шатла «Атлантіс»
• 
  Розсекречений знімок: супутники перед запуском
• 
  Закінчення місії STS- 51J: посадка шаттла на авіабазі Едвардс

Примітки

1. USA-12. Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 3 грудня 2013.
2. DSCS III. Архів оригіналу за 16 вересня 2012. Процитовано 3 грудня 2013.
3. Inertial Upper Stage. Архів htm оригіналу за 16 вересня 2012. Процитовано 17 лютого 2019.